2. Уміння здійснювати ціннісно-орієнтаційні функції педагога.

У письмовому відгуку завідувача Київського районного відділу освіти м.Донецька В.Сердюка і методиста з виховної роботи цього відділу Т.Рябенко (12 січня 2000р.) про рівень педагогічної майстерності Е.Пожернюк, зокрема, йдеться про уміння цього педагога орієнтувати учнів на оволодіння національними цінностями. З цією метою “з її ініціативи в 1999 році в школі створено етнографічний музей і дитячий фольклорно-етнографічний гурток “Український сувенір””.

Робота гуртка здійснюється за розробленою Е.Пожернюк авторською програмою, розрахованою на 140 навчальних годин. Головна мета програми – створити умови для оволодіння учнями знаннями української мови, історії рідного краю, українських народних традицій, обрядів, звичаїв, ремесел тощо як самоцінними. Реалізація програми розрахована на два роки навчання. Провідними темами двох її розділів є: “Народні ігри”, “Народна іграшка”, “Родинні традиції”, “Скарби народної пісенної та поетичної творчості”, “Художні промисли”, “Український костюм” та інші.

Разом з вчителькою гуртківці вже побували у двох тривалих за часом етнографічно-фольклорних експедиціях. У Великоновоселківському районі і в селищі Комсомольське Донецької області діти записували і вивчали народні пісні, легенди, зміст окремих українських обрядів і традицій, щедрівки, колядки, збирали старовинні речі. Як підкреслює директор ЗОШ №59 м. Донецька, результат їх роботи – зібраний матеріал побуту сім’ї українського селянина Донецького краю (серветки, рушники, посуд тощо), записано багато пісень, легенд, обрядів; у школі оформлені стенди-панорами “В етнографічній експедиції”; “Наш музей”, альбоми – “Легенди мого краю”, “Фольклор села” .

Найбільш вагомий результат експедиції – залучення дітей до національних коренів, формування в них досвіду науково-пошукової роботи в галузі оволодіння культурною спадщиною українського народу, сприйняття її як самоцінну. Про це свідчить любов гуртківців до української мови, їх активність у створенні і роботі фольклорного пісенного ансамблю “Мальва”. Концерти “Мальви” у рідній школі, Київському та інших районах міста є завжди своєрідним святом українських пісень, серед яких переважають стародавні чумацькі та козацькі. За активну участь у національному відродженні Донецького краю 21 січня 2000 року цей дитячий ансамбль нагороджений спеціальним почесним дипломом Донецького міського палацу творчості дітей і юнацтва.

Ще одним доказом самоцінного ставлення членів гуртка “Український сувенір” до народної творчості є їх постійний інтерес до вивчення особливостей творчих робіт умільців Полтавщини, Київщини, Чернігівщини, Поділля, Прикарпаття. Елеонора Миколаївна, розповідаючи педагогам про своїх гуртківців, акцентує увагу на їх зацікавленості насамперед різними техніками української народної вишивки, гончарного та декоративно-прикладного мистецтва, з любов’ю говорить про активність своїх дітей в опануванні секретами народної творчості, в проведенні її щорічних свят.

Стосовно свят, які проходять у школі №59 і їх організаторів – членів гуртка “Український сувенір”,– у матеріалах фінального етапу обласного конкурсу “Майстер-педагог позашкільної освіти” відзначено: “Тісно буває у школі у ці дні. Приїжджають гості – народні майстри, приходять батьки. Рікою ллється рідна мова; діти спостерігають за виступами, читають свої вірші, співають пісні, танцюють, виконують обряди. Тож як можуть залишитися байдужими до рідної мови, етнографії учні, які змалку купаються у цілющих джерельних потоках української мови і народної творчості?”

Ефективним засобом забезпечення внутрішнього прийняття молодшими школярами національних цінностей як особистісно значущих Елеонора Миколаївна також вважає народну казку. Обговорюючи її відкриті уроки з читання і художньої праці, вчителі звертають увагу на вміння Е.Пожернюк використати прекрасний світ казки з метою розв’язання навчальних і виховних завдань, створити на занятті умови для появи у дітей цілого розмаїття власних думок і почуттів, пов’язаних з національними і моральними цінностями. На уроках читання вчителька навчила дітей складати за мотивами народних казок оповідання і власні казки, а на уроках художньої праці – ілюструвати казкові сюжети засобами декоративно-прикладного мистецтва. Майстерність у цій справі навіть її першокласників і сьогодні дивує батьків, педагогів, зокрема – вчителів-ветеранів: “Ми в захопленні від золотих рук, чарівних робіт дітей і натхнення їх керівника – Пожернюк Елеонори Миколаївни”, – написали у зошиті відзивів вчителі-ветерани Л.Клубкова і М.Берліна.

До продуктів творчості саме цих дітей привертає увагу донеччан кореспондент Тетяна Глинська під час виставки 220 робіт учнів шкіл і позашкільних закладів Київського району міста, оцінюючи експозицію дитячого декоративно-прикладного мистецтва в обласному краєзнавчому музеї: “Святково, яскраво і виразно виглядають роботи з поролону, виконані учнями ЗОШ № 59 під керівництвом Е.Пожернюк”.

Організація цією вчителькою індивідуальної і колективної творчості молодших школярів, проведення уроків-свят української мови та усної народної творчості допомагають їй в орієнтації вихованців на моральні цінності і цінності сімейного життя. Особливо великий потенціал для оволодіння учнями національними, моральними і сімейними цінностями в їх єдності мають уроки знань, які Е.Пожернюк проводить на тему “Передамо нащадкам наш скарб – рідну мову”. На цих уроках молодші школярі вчаться знаходити ціннісні орієнтації зразків усної народної творчості (казок, дум, прислів’їв, загадок, пісень тощо) на ідеали добра і краси, необхідність віри в правду і здатність до захисту рідної землі, значущість любові до людей і Батьківщини, пошани до предків і батьків, працьовитості, чесності, подружньої вірності, гостинності тощо.