3.3.3 Методика комплексного використання студентами засобів самовиховання при розв’язанні окремих завдань професійного становлення („Хатинка”)

У місяці – чотири тижні, отже у щоденнику виконання самозобов’язань майбутньому фахівцю треба намалювати чотири фігури, які нагадують зображення хатинки. Основою кожної з них є прямокутник. Його верхню (горизонтальну сторону) треба поділити на сім частин (в одному тижні – сім днів) і над кожним відрізком написати скорочену назву певного дня тижня.

Ліву (вертикальну) сторону прямокутника також розділяють на відрізки. Їх кількість повинна дорівнювати кількості пунктів плану роботи майбутнього фахівця над собою (відрізки нумерують).

За допомогою вертикальних та горизонтальних паралельних ліній слід поділити всю площину прямокутника на клітинки, кожна з яких відповідає певному дню тижня та конкретному пункту плану.

Верхня та нижня сторони прямокутника є основами трикутників: перший грає роль “стріхи” “хатинки”, а другий – її “фундаменту”. У “хатинці” фіксуються акти професійного самовиховання студента, тобто його зусилля над собою у напрямі оволодіння певним умінням або якістю.

Якщо протягом дня таке зусилля мало місце, то студент малює в конкретній кліти­ноч­ці‑полі знак “плюс”, а якщо ні – знак “мінус” (випадок, коли конкретний пункт особистого плану самовиховання не виконаний).

Рис. 3.2. Форма фіксації актів самовиховання протягом тижня

Робити це необхідно, як правило, ввечері з метою аналізу прожитого дня, звіту перед собою стосовно самовиховної активності в професійному становленні.

Щоб не забути “поспілкуватись” з особистим щоденником, бажано відкривати його завжди в один і той же час за якимось сигналом.

У кінці кожного тижня підраховується кількість позитивних і негативних знаків. Загальна кількість зусиль над собою (число знаків “плюс”) фіксується у верхній частині “хатинки”, на її “стрісі”. У нижньому трикутнику фігури записується цифра, яка відбиває ступінь особистої пасивності і безвільності у справі реалізації програми професійного самови­ховання (кількість знаків “мінус”). Результати аналізу причин збільшення цих знаків стимулює самонаказ.

Порівнюючи підсумкові показники роботи над собою за два останні місяці, студент має можливість зробити висновки про збільшення чи падіння (і за рахунок чого) рівня своєї самовиховної активності. Результат такого порівняння і самоаналізу – народження самонаказу.

Поглибленню усвідомленості самовиховної роботи та її корекції сприяє складання в кінці кожного року графіка збільшення і падіння числа актів самовиховання (на осі абсцис “відкладаються” назви місяців року, на осі ординат – показники числа зусиль над собою за кожний місяць).

Таким чином, майбутній фахівець здійснює постійний самоконтроль, встановлюючи відхилення самовиховної діяльності від особистого зразка і точність виконання особистого плану професійного самовиховання. Самоконтроль виявляє необхідність корекції самовиховної діяльності студента відповідно до розробленої ним програми.