4. Варіанти завдань-самозобов’язань, плану й вправ у сфері самовиховання

4.1 Варіант перспективної програми завдань-самозобов’язань щодо формування моральних та естетичних якостей ………………………………146

4.2 Вправи, спрямовані на опосередкований виклик, усвідомлення і розвиток почуттів………………………………………………………………148

4.2.1 Вправи, спрямовані на опосередкований виклик, усвідомлення

і розвиток інтелектуальних почуттів…………………………………………148

4.2.2 Вправи щодо опосередкованого виклику, усвідомлення і розвитку естетичних почуттів …………………………………………………………..149

4.2.3 Вправи щодо опосередкованого виклику, усвідомлення і розвитку моральних почуттів……………………………………………………………150

4.3 Варіант самовиховних завдань-самозобовязань студента у сфері винахідництва …………………………………………………………………151

5. Методичні рекомендації викладачам внз з різних питань організації професійного самовиховання студентів

5.1 Аспект створення умов для формування у майбутніх фахівців особистісного сенсу професійного самовиховання…………………………152

5.1.1 Організація процесу дослідження студентами моделі фахівця (професіограми)……………………………………………………………….. 152

5.1.2 Інші педагогічні засоби, значущі для формування у студентів особистісного сенсу професійного самовиховання…………………………155

5. 2. Аспект створення умов для розвитку у майбутніх фахівців адекватної самооцінки як фактору самовиховання…………………………159

5.2.1 Методика „вивчення і стимулювання розвитку самооцінки студентів” (образна назва „Хрестики й нулики”)……………………………159

5.2.2 Формули-настанови на об’єктивну, оптимально емоційно насичену оцінку проведеного заняття……………………………………….162

5.2.3 Методика забезпечення розвитку самооцінки студена щодо провідних професійно-педагогічних умінь до і після проходження

практики………………………………………………………………………..163

5.2.4 Методика „Будьмо об’єктивними, або оцінка і самооцінка уроку” (використовується після педагогічної практики)…………………………..167

6. Завдання для самоосвітньої та самовиховної роботи……….169

Глосарій………………………………………………………………170

Список основної та додаткової рекомендованої літератури….177

Додатки …………………………………………………………….. 180

Вступ

На шляху реформування вищої школи на початку ХХІ століття, її гуманізації, гуманітаризації та демократизації є багато перешкод методологічного, теоретичного й організаційного планів. Як питна вода, насичена пестицидами, нафтопродуктами, солями важких металів, радіонуклідами, що підлягає очищенню, щоб дійсно стати Живою, природовідповідною, фахова підготовка у ВНЗ потребує оздоровлення на принципах теорії особистісно орієнтованих навчання і духовно-професійного виховання.

Своєрідною Берегинею, Деревом життя, Живою водою університетської освіти є особистісно зорієнтована модель підготовки фахівців, найважливіша складова якої − організація професійного самовиховання студентів.

Провідна мета цієї книги − включення студентів у процес професійного самостановлення, набуття ними практичного досвіду самоформування фахових знань, умінь і якостей різної функціональної приналежності, духовно-морального зростання як особистості.

Проектування змісту навчального посібника здійснювалося на особистісно орієнтованій, культурологічній та цілісній основах адекватно потребам оптимізації процесу педагогічної взаємодії у ВНЗ, спрямованої на всебічне забезпечення професійного самостановлення студентів − методологічне, теоретичне й організаційно-методичне. Як результат, книга містить матеріал, адресований не тільки майбутнім фахівцям, але й викладачам ВНЗ (насамперед психології та педагогіки), консультантам й основним організаторам професійного самовиховання у навчальній групі. Учасникам взаємодії „педагог – студент” корисно знати місце, функції, можливості та роль один одного у процесі формування готовності до фахової діяльності.

Йдеться передусім про студентів і викладачів класичних і педагогічних університетів, педагогічних інститутів. Проте доцільно, щоб зміст навчального посібника став предметом ретельної уваги, цілісного сприйняття та осмислення суб’єктами й об’єктами навчально-виховного процесу у вищій школі інженерно-технічного, медичного, мистецького, сільськогосподарського й іншого професійного спрямування. Розкриті автором природа, сутнісні характеристики, психологічний механізм, закономірності, принципи, методи й форми організації професійного самовиховання є об’єктивними педагогічними категоріями, опора на які у ВНЗ будь-якого профілю і рівня акредитації повинна сприяти підвищенню якості фахової підготовки в них. Інша справа − категорія готовності до фахової діяльності як цільовий орієнтир професійного самовиховання, практична складова якого (сукупність фахових умінь та якостей ) є специфічною для різних професій і спеціальностей. У будь якому випадку усім учасникам педагогічної взаємодії у пошуках практичної складової готовності до самостійної праці слід звернутися до освітньо-кваліфікаційної характеристики конкретного напряму підготовки.

Основні функції представленого навчального видання полягають не тільки у доповненні підручника з педагогіки розділами, які цілісно відбивають положення теорії професійного самовиховання, але й в зміні ставлення студента до змісту фахової підготовки загалом, у наповненні компонентів цього змісту новим, особистісно значущим сенсом. Саме особистісно орієнтованій парадигмі змісту вищої освіти досвід професійного самовиховання займає чільне місце: з одного боку, він сприяє якісному засвоєнню студентами інших його складових (професійних знань і способів діяльності, досвідів творчої діяльності та гуманної взаємодії з людьми та ін.), а з іншого − є підґрунтям для їх неперервного фахового самовдосконалення після закінчення навчального закладу. У цьому сенсі актуальною і перспективною виглядає практика введення у навчальні плани окремих педагогічних університетів та інститутів спецкурсів, пов’язаних з організацією самоосвіти і самовиховання майбутніх учителів.

Враховуючи обмеженість кількості годин, які відводяться навчально-тематичними планами програм передусім з педагогіки, педагогіки вищої школи, психології та педагогіки вищої школи на вивчення положень теорії самовиховної діяльності, зазначені спецкурси стають у сучасних умовах засобами, оволодіння змістом яких на самоцінному рівні є значущим і визначальним для розвитку професійної свідомості та самосвідомості особистості майбутнього фахівця, формування ним реального образу „Я – професіонал ” (варіант програми такого спецкурсу наведено у додатках).

Виходячи з міркування, що творчий самовиховний потенціал особистості формується на основі знань про себе як майбутнього професіонала, самоцінного ставлення до змісту моделі фахівця, спеціальних знань у сфері теорії та технології самовиховної діяльності, перед студентом як суб’єктом підготовки до самостійної праці після закінчення ВНЗ стоять такі основні завдання:

1. Усвідомивши місце і роль професійного самовиховання в процесі навчання у вищій школі, добре розібратися в особливостях його творчої природи, психологічного механізму та сутності цільового орієнтиру.

2. Засвоїти зміст ідеального образу „Я − професіонал”, відбитий в освітньо-професійній характеристиці.

3. Організувати процес самопізнання реального (вихідного) рівня сформованості образу „Я− професіонал ”.

4. За результатами співставлення зазначених образів розробити „Я”-концепцію професійного самостановлення (програму завдань-самозобовязань у напрямі оволодіння певними моральними і суто фаховими цінностями).

5. З метою якісної реалізації проекту цієї програми глибоко вивчити навчальний матеріал методологічного, теоретичного й методичного планів (як особливе явище професійне самовиховання бажано емоційно пережити, внутрішньо прийняти у ролі самоцінного, а потім осмислити на різних рівнях його аналізу).

6. Оптимально застосувати набуті знання у сфері теорії та технології професійного самовиховання для створення і реалізації особистого плану професійного самостановлення, адекватного відповідній „Я”-концепції.

7. Систематично повертатися до провідних теоретико-методичних положень не тільки за умови наявності утруднень у самовиховній діяльності, але й з метою пошуку шляхів переходу на її більш високий рівень.