3.2.8 Закономірності організації професійного самовиховання студентів

Методологічним підґрунтям закономірностей процесу організації професійного самовиховання студентів є аксіологічний, цілісний й особистісно орієнтований підходи в їх гармонійному поєднанні. Відповідні закономірності вказують на певний порядок причинних, необхідних, стійких зв’язків між процесами і детермінантами об’єктивно існуючого феномену професійного самовиховання.

Загальна логіка аналіза закономірних зв’язків процесу професійного самовиховання показана на схемі:

За цією логікою, провідними детермінантами професійного самовиховання є потреби суспільства у фахівцях з інтегральною готовністю до фахової діяльності та потреби особистості студента у розвитку, результатом задоволення яких також є відповідна готовність. Сукупність процесів навчання, освіти, духовно-професійного виховання у ВНЗ та професійного самовиховання студентів виконує роль засобу реалізації як суспільно значущих, так і особистісно значущих потреб загалом. Ось чому є сенс зробити перший висновок, що пошук закономірностей організації професійного самовиховання студентів знаходиться у площині дії провідних аксіологічних детермінантів соціального і особистісного планів − потреб суспільства й особистості студента у розвитку та процесу фахової підготовки у ВНЗ.

Проте показана на схемі загальна логіка пошуку закономірностей процесу професійного самовиховання з позиції цілісного підходу до нього вимагає доповнення. Для цього спочатку зробимо наголос на соціальному замовленні вищій школі, сутність якого ми з’ясували раніше. Суспільство об’єктивно зацікавлене у випускниках ВНЗ, здатних викликувати сьогодні культурозбережувальну, культуротрансляційну й культуротворчу функції. Реалізація потреб суспільства у кваліфікованих фахівцях передусім залежить від якості засвоєння студентами повного змісту вищої освіти і, тільки як результат цього, оволодіння ними інтегральною готовністю до професійної діяльності. Досягнення високого рівня відповідної якості має місце лише за умови наявності у змісті вищої освіти такого компонента, як досвід професійного само становлення студента як фахівця (професійних самоосвіти і самовиховання).

Беручи до уваги, що джерелом проектування змісту вищої освіти насамперед є соціальний досвід, логічно виокремити й такий детермінант організації професійно спрямованої самовиховної діяльності студентів, як соціальний досвід у сфері теорії та практики професійного самовиховання.

Зробимо уточнення, яке стосується організації процесу фахової підготовки у вищій школі. Цей процес може ефективно виконувати функцію детермінанта професійного самовиховання студентів тільки за умови його особистісної орієнтації.

Представлена схема вимагає доповнення й уточнення і в аспекті визначення тих закономірностей організації професійного самовиховання, на функціонування якого безпосередньо впливають детермінанти особистісного плану.

Система потреб особистості студента у загальному розвитку і професійному становленні о’єктивно підпорядковується її потребам в самореалізації у фаховій діяльності. Усвідомлення й задоволення майбутнім фахівцем засобами самовиховання цілісної сукупності потреб у загальному й професійному розвитку під час навчання у ВНЗ є необхідною умовою його самоактуалізації та самореалізації на робочому місці.

Функцію детермінантів особистісного плану виконує й практичний досвід особистості студента у сфері загальних самоосвіти і самовиховання. Такий досвід мають вже деякі старшокласники загальноосвітніх навчальних закладів. Як правило, вони навчаються у школах, ліцеях, гімназіях і коледжах, в яких учителі приділяють організації самовиховання учнів належну увагу. Досягнення наступності в діях педагогів загальноосвітніх і вищих навчальних закладів як організаторів самовиховної діяльності учнів і студентів є вагомим чинником, значущим для забезпечення неперервного загального розвитку суб’єктів самовиховання, умовою наявності у них його практичного досвіду.

Є ще один чинник професійного самовиховання − адекватна самооцінка студента (її сутнісним й самовиховним потенціалам ми приділяли увагу раніше). Отже, процес професійного самовиховання закономірно є результатом впливу цілої системи аксіологічних детермінантів соціального і особистісного характеру.

Табл. 3.1

Основні аксіологічні детермінанти професійного самовиховання

Рівні професійного самовиховання	Перелік детермінантів самовиховної діяльності
Соціальний	▪ потреби суспільства у фахівцях, здатних до виконання культурозбережувальної, культуротрансляційної та культуротворчої функцій; ▪ соціальний досвід, пов’язаний з теорією і практикою професійного самовиховання; ▪ процеси особистісно орієнтованих навчання та професійного виховання у ВНЗ.
Особистісний	▪ потреби особистості у самоактуалізації та самореалізації у професійній діяльності; ▪ потреби особистості студента у загальному розвитку та професійному становленні; ▪ практичний досвід особистості студента у сфері самоосвіти і самовиховання; ▪ самооцінка

Зв’язки між аксіологічними детермінантами самовиховної діяльності соціального і особистісного типів, безпосередньо професійним самовихованням студента, його інтегральною готовністю до фахової діяльності можна прослідкувати на схемі, зображеній на рис. 3.1.