3.2.5 Роль емоцій у професійному самовихованні

Якість функціонування представленої концептуальної схеми знаходиться у відповідності з емоційним станом майбутнього фахівця. На регулюючі функції емоційних процесів указували ще С.Л.Рубінштейн і О.М. Лентьєв. Психологам добре відомі якісні характеристики емоцій − знак (позитивний, негативний) і модальність (базальними вважаються три модальності емоцій − радості, гніву і страху).

Емоції виконують регулюючу функцію і у процесі організації студентом самовиховної діяльності. Емоційність − стимулювальний чинник самовиховної активності, афективна основа саморегуляції професійного становлення студента. Емоційні утворення виконують провідну стимулювальну функцію як в процесі розвитку духовно-професійної свідомості майбутнього фахівця, так і в процесі самоформування ним образу „Я-професіонал” на рівні саморозвитку духовно-професійної самосвідомості. Досвід організації професійного самовиховання студентів свідчить, що базальними для процесу самовиховання є такі модальності емоцій, як радість і бажання. Йдеться про те, що переживання майбутнім фахівцем професійних знань і умінь, емоцій радості та бажання сприяють перетворенню в його свідомості цих об’єктивно існуючих цінностей в самоцінні, виникненню первинного особистісного сенсу оволодіння ними як умови народження відповідного мотиву. Тобто вони сприяють повороту духовно-професійної свідомості особистості студента на духовно-професійну самосвідомість. Більш того, остання також містить емоційний компонент. Ефективність усвідомлення майбутнім фахівцем образу „Я-професіонал”, особистісної рефлексії у великій мірі залежить від створення організаторами професійного самовиховання у ВНЗ необхідного позитивного емоційного фону.

Наявність такого фону є необхідною умовою досягнення якості стимулювання самовиховної діяльності майбутнього фахівця на усіх її ієрархічно організованих і взаємопов’язаних рівнях змістового (предметно-операціонального) і смислового (рефлексивно-особистісного планів). Позитивний емоційний фон самовиховного процесу − цільовий орієнтир як викладача, так і студента. Проте важко переоцінити відповідну роль викладача на першій стадії самовиховної діяльності майбутнього фахівця у ситуації блокади його самовиховних зусиль, в якій студенту зразу не вдається виконати творче завдання-самозобов’язання за допомогою раніше засвоєних способів і прийомів самовиховання. У такій ситуації для студента може перестати бути привабливим розвивальний потенціал самовиховної діяльності, має місце різке зниження віри у власні сили і можливості. Як результат, суб’єкт професійного самовиховання дуже довго знаходиться на першій його стадії, на якій домінує змістовий аспект самовиховних дій та їх предметно-операціональний рівень. Близькою є й загроза повної відмови від самовиховання. Саме позитивний емоційний фон роботи майбутнього фахівця над собою, про який вчасно попіклується викладач, і виступить у ролі умови зміни домінуючого рівня зі змістового на рефлексивно-особистісний (смисловий), пов’язаний з більш глубоким усвідомленням суб’єктом самовиховання свого професійного образу „Я”.

„Викликати” сприятливий емоційно-позитивний фон для ліквідації ситуації блокади самовиховних зусиль може і сам студент. Як це зробити? По-перше, треба згадати, що розв’язання творчих завдань (завдання щодо розробки й реалізації самозобов’язань і особистого плану професійного самовиховання є творчими) − це довготривалий поцес, у якому позитивний результат повинен „визріти”. По-друге, вихід із ситуації блокади вимагає зняття напруги, яка виникла від невдач при виконанні особистісного плану професійного самовиховання. Її доцільно зняти за допомогою відомого прийому релаксації.

О знайомившись з різними алгоритмічними схемами релаксаційних дій, оволодійте мистецтвом релаксації як засобом досягнення стану спокою.

Результат релаксаційних дій − бажаний стан спокою, який дозволить з іншого боку підійти до розв’язання творчого завдання-самозобов’язання, увійти в якісно новий стан процесу самотворчості.

Зменшити вагу вихідного уявлення про свої можливості і, як результат, кардинально змінити знак емоційного фону самовиховання з негативного на позитивний дозволяє й інший прийом − прийом тимчасової „відмови” від вирішення певного завдання-самозобов’язання, переключення уваги на добре знайомі справи, які раніше виконувалися переможно і приносили радість.

Послідовне використання цих двох зазначених прийомів „працює” на зміну настрою суб’єкта професійного самовиховання, послаблює його викривлене уявлення про себе як нікчемну або безталанну людину, а також про ефективність конкретних способів і засобів досягнення позитивного результату у самовиховній діяльності. Вже на сприятливому емоційному фоні він береться до перегляду раніше застосованих методів і засобів самовиховання, шукає інші, намагається глибше усвідомити окремі елементи технології роботи над собою, тобто її зміст.

Все це й сприяє появі смислової регуляції власних самовиховних зусиль, переходу на їх більш високий якісний рівень, на якому вже немає місця „блокаді”. Проте попереду його чекають нові труднощі, подолання яких завжди є результатом зміни домінуючого плану самовиховних дій − змістового чи смислового. На фоні емоції радості від малих перемог над собою ці зміни відбиваються швидше. Тобто на першій стадії самовиховання регулювальна й стимулювальна роль емоцій не закінчується: і надалі у студента як суб’єкта самовиховання виникає потреба в особистісній рефлексії в процесі послідовного усвідомлення (переживання й осмислення) ним усього комплексу прийнятих завдань-самозобов’язань і способів, а також способів і засобів їх реалізації. Смисловий аспект самовиховання і на подальших стадіях „веде” самовиховні дії майбутнього фахівця, які в свою чергу є результатом глибокого емоційного переживання ним нових знань у сфері теорії та технології професійного самостановлення.

„Виклику” позитивних емоційних станів майбутнім фахівцем на всіх стадіях самовиховання сприяє й метод запрограмованого постнавіювання (його ефективно використовують насамперед психотерапевти). Щоб стати самому собі психотерапевтом, треба спрямувати постнавіювання на виклик позитивних емоцій від акту професійного самовиховання і його результатів. Для цього викладачу доцільно вивчити та застосувати як організатору самовиховання формули постнавіювання такого змісту:

1. „Якщо протягом дня ви виконаєте заплановані завдання-самозобов’язання, то автоматично будете переживати радість від здійсненої роботи), будете відчувати стан емоційної піднесеності та почуття гордості за цю маленьку перемогу над собою”.

2. „Коли за результатами професійного самовиховання ви особисто привласните (вказується певна професійна цінність − уміння чи якість, то обов’язково відчуєте радість від цього, свіжість і легкість, здатність реалізувати особистий план професійного самовиховання загалом”.

Метод запрограмованого цілеспрямованого постнавіювання доцільно використовувати в єдності з методом вправ зі самонавіювання. Виконання вправ зі самонавіювання − вже функція суб’єктів професійного самовиховання. З метою якісного виконання ними вправ, пов’язаних з підвищенням позитивного емоційного фону у процесі професійного самовиховання (особливо на його перших стадіях), студенту є сенс засвоїти та застосувати в самовиховній практиці такі формули:

1. „Це нормально, що зразу нічого не вийшло, немає позитивного результату у самовихованні, бо воно − складна робота і довготривалий процес. Як добре, що я займаюся професійним самовихованням і, таким чином, сам керую власним фаховим становленням. Чудово, що робота над собою вже почалася. Сам її початок − це мій маленький успіх. Пишаюся ним і радію, що він є. Пишаюся і радію, бо все і надалі буде добре”.

2. „Це прекрасно і гідно мене − бажати виконати заплановані на сьогодні самозобов’язання. Це прекрасно і гідно мене − відчувати готовність йти назустріч бажанню виконати їх. Я відчуваю в собі таку готовність йти назустріч бажанню виконати їх. Я відчуваю в собі таку готовність , відчуваю і радію, що вона є. Радію, що виконаю заплановане. Виконаю заплановане ...”

3. „Мій особистий план професійного самовиховання вартий того, щоб його виконати в перспективі загалом. І я пишаюся тим, що зроблю це обов’язково. Я маю право пережити радість від перемоги над собою і, отже оволодію з часом найважливішими професійними уміннями. Я обов’язково оволодію найважливішими професійними уміннями. Я оволодію уміннями...”

Результат реалізації прийнятих завдань-самозобов’язань буде ще кращим, якщо методи цілеспрямованого запрограмованого постнавіювання і вправи зі самонавіювання гармонійно „уживаються” з методами хронологічної реєстрації емоцій і актів професійного самовиховання (зусиль над собою).

Метод хронологічної реєстрації емоцій в процесі професійного самовиховання спрямований на визначення якісних і динамічних особливостей емоційності суб’єкта самовиховної діяльності. З метою оволодіння ним слід протягом хоча б двох місяців реєструвати у щоденниках не тільки кількість самовиховних зусиль, але й характер емоцій, які супроводжували їх (тобто записувати, на фоні яких емоцій здійснювалися певні акти самовиховання, які емоції виникали після цього). Бажано на окремій сторінці щоденника у хронологічному порядку (вказуючи час) зафіксовувати певні види емоційних переживань, що мали місце у зв’язку з реалізацією усвідомленої потреби щоденно виконувати особисті плани професійного самовиховання. Що ж конкретно записується? Фіксується знак емоцій, інтенсивність і час їх прояву.

Самовиховну активність стимулюють й емоційні переживання, пов’язані з незадоволенням собою, гнівом на себе за невміння проявити у певній ситуації роботи над собою такі важливі якості, як відповідальність, рішучість, здатність до виконавської дисципліни тощо. Однак не гнів, а емоція радості є базальною протягом виконання усієї самовиховної програми.