11.Ефективність управління інвестиційним портфелем банку

У сучасній портфельній теорії існує низка коефіцієнтів, що визначають ефективність управління інвестиційним портфелем банку.

Для аналізу ефективності диверсифікованого портфеля зарубіжні економісти, які дотримуються нетрадиційної портфельної теорії, використовують коефіцієнти Д. Трейнора (кТ), В. Шарпа (kS), М. Йенсена (kJ), показник Модільяні (кМ).

Коефіцієнт Трейнора показує середній рівень надлишкової (додаткової) дохідності портфеля на одиницю ризику, враховуючи при цьому системний ризик.

Коефіцієнт Трейнора:

де — середня ставка дохідності гіпотетичного інвестиційного портфеля за період, що аналізується; r_f — середня безризикова ставка за той самий період; — рівень системного ризику, який визначається інвестиційного портфеля за період, що аналізується

Коефіцієнт Шарпа обчислюється аналогічно з тією різницею, що при обчисленні коефіцієнта Трейнора середня надлишкова (додаткова) дохідність портфеля ділиться на його , тоді як при обчисленні коефіцієнта Шарпа середня надлишкова дохідність портфеля ділиться на його стандартне відхилення:

де — стандартне відхилення інвестиційного портфеля.

Отже, коефіцієнт Шарпа через стандартне відхилення дає змогу враховувати як системний, так і несистемний ризики, властиві певному портфелю.

Коефіцієнт Йенсена — це середня дохідність портфеля мінус дохідність, обчислена за моделлю САРМ при заданих коефіцієнтах і середній ринковій дохідності. Показник Йенсена ще називають коефіцієнтом портфеля.

Коефіцієнт Йенсена (kJ) розраховується за формулою:

де — середня ставка дохідності ринкового (еталонного) інвестиційного портфеля за період, що аналізується.

В основі підходу Модільяні покладено об'єднання цінних паперів гіпотетичного портфеля з безризиковими активами; можливе також розширення портфеля за рахунок позичених коштів (механізм «важеля»).

Показник Модільяні (кМ²) розраховується:

де — дохідність скоригованого з урахуванням ризику гіпотетичного портфеля.

92