Аналіз розривів ліквідності

Раніше розглянуті показники для оцінювання рівня ліквідності активів та стабільності пасивів — це статичні характеристики, а для аналізу ризику ліквідності важливо знати також ситуацію з ліквідністю в майбутньому. Розв'язати це завдання можна за допомогою побудови таблиці розривів активів і пасивів за сумами та термінами, яка наочно демонструє наявність або брак грошових коштів у банку в майбутньому.

Залишок коштів на активних та пасивних рахунках балансу та графік погашення є основними даними для побудуви таблиці розривів ліквідності. Проте якщо обсяги активів і пасивів за балансом відомі, то не завжди відомі їх терміни до погашення. Багато активів і пасивів мають договірний графік погашення або взагалі не мають певного терміну погашення. Такими активами безстроковості є овердрафти, споживчі позички за кредитними картками, відновлювальні кредитні лінії або інші позички без фіксованих дат погашення. Кошти до запитання — також безстрокові зо­бов'язання. Тому визначення розривів ліквідності базується на деяких припущеннях щодо строків зазначених активів та пасивів.

Поточні зобов'язання не мають договірних термінів погашення і можуть бути вилучені у будь-який момент. Вони можуть також несподівано зростати. Проте практика показує, що велика частка поточних зобов'язань є стійкими пасивами протягом тривалого часу, формуючи основну депозитну базу окремих банків. Тому поточні зобов'язання заведено поділяти на постійні і нестабільні (мінливі) пасиви. Постійна частина поточних зобов'язань — це стабільний залишок, що є постійним ресурсом для банку. Мінлива частина поточних зобов'язань розглядається як кошти на вимогу (короткострокове запозичення).

До відпливу коштів призводять позабалансові зобов'язання, окільки вони є невизначеними і залежать, наприклад, від потреби позичальника використовувати відкриті банком кредитні лінії. Існує багато видів таких кредитних ліній, зокрема короткостро­кові відновлювальні запозичення або будь-яка невикористана ча­стина дозволеної кредитної лінії. Фіксованими є лише обсяг і да­та закінчення кредитної лінії. Ретроспективний аналіз та експертні оцінки динаміки руху коштів за рахунками індивідуа­льних або корпоративних клієнтів та їхніх потреб допомагають прогнозувати використання таких кредитних ліній.

Для оцінювання ризику ліквідності розраховуються показники локального та кумулятивного (загального) розриву ліквідності.

• показник локального розриву ліквідності розраховується як різниця між активами і пасивами з однаковим терміном погашення.

• показник кумулятивного розриву ліквідності розраховується з урахуванням значень локального розриву ліквідності і наявного запасу (дефіциту) ліквідності. Знак «+» свідчить про надлишкові кошти у банку і можливість проводити в майбутньому операції з розміщення коштів. Знак «-» свідчить про недостатність грошових коштів, про можливість виникнення проблем з виконанням зобов'язань, порушення фінансової рівноваги, пов'язаної з ліквідністю.

Для ефективного управління ризиком ліквідності банк має складати таблицю розривів між активами і пасивами за термінами: на найближчий тиждень у розрізі кожного дня; на найближчий місяць у розрізі кожного тижня; на найближчий рік у розрізі місяців; на період більше одного року в розрізі кожного року.

Розрив ліквідності за строками обчислюється в абсолютних величинахі показує, скільки банку може не вистачати грошових коштів для розрахунків за своїми зобов'язаннями або скільки в нього є вільних коштів для вкладень в активні операції. Щодо допустимого рівня розриву ліквідності, то зрозуміло, що в стабільних умовах — це буде одна величина (за експертною оцінкою банків — на рівні 10 % від активів), у нестабільних умовах — зовсім інше значення.