Матриця визначення сукупного кредитного ризику банку

		Рівень ризику
		Низький	Помірний	Високий
Якість управління ризиком	Висока	Низький сукупний ризик	Низький сукупний ризик	Помірний сукупний ризик
	Потребує вдосконалення	Низький сукупний ризик	Помірний сукупний ризик	Високий сукупний ризик
	Низька	Помірний сукупний ризик	Високий сукупний ризик	Високий сукупний ризик

Очікується, що напрям зміни ризику буде:

Такий, що зменшується

Стабільний

Такий, що зростає

Використання нормативів Національного банку України для оцінювання ризику ліквідності

Для контролю за станом ліквідності банків Національний банк установлює такі нормативи ліквідності: миттєвої ліквідності (Н4), поточної ліквідності (Н5) та короткострокової ліквідності (Н6).

Норматив миттєвої ліквідності (Н4) встановлюється для контролю за здатністю банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань за рахунок високолікідних активів (коштів у касі та на кореспондентських рахунках). Норматив миттєвої ліквідності визначається як відношення сумі¹ коштів у касі та на кореспондентських рахунках до зобов'язань банку, що облікову­ються за поточними. Має бути не меншим ніж 20 %..

Норматив поточної ліквідності (Н5) встановлюється для визначення збалансованості сум ліквідних активів та зобов'язань банку за термінами погашення. Для розрахунку нормативу поточної ліквідності враховуються вимоги і зобовязанняня банку з кінцевим терміном погашення до 31 дня. Норматив поточної ліквідності (Н5) визначається як співвідношення активів первинної та вторинної ліквідності до зобовязань банку з кінцевим терміном погашення до 31 дня:

До активів первинної та вторинної ліквідності для розрахунку нормативу поточної ліквідності належать:

• готівкові кошти;

• банківські метали;

• кошти на кореспондентських рахунках, ^які відкриті в НБУ та інших банках;

• строкові депозити, які розміщені в НБУ та інших банках;

• боргові цінні папери, що рефінансуються та емітовані НБУ, у портфелі банку на продаж та на інвестиції;

• боргові цінні папери в портфелі банку на продаж та на інве­стиції;

• надані кредити з кінцевим терміном погашення до 31 дня.

До зобов'язань належать усі зобов'язання, термін погашення, яких не перевищує одного місяця:

• кошти до запитання;

• короткострокові та довгострокові кредити, які одержані від НБУ та інших банків;

• кошти бюджету України;

• строкові депозити інших банків та клієнтів;

• цінні папери власного боргу, емітовані банком;

• субординований борг банку;

• зобов'язання і вимоги за всіма видами гарантій, порук, авалів;

• зобов'язання з кредитування, надані клієнтам і банкам.

Нормативне значення Н5 має бути не менше ніж 40 %.

Норматив короткострокової ліквідності (Н6) встановлюється для контролю за здатністю банку виконувати взяті ним короткострокові зобов'язання за рахунок ліквідних активів. Норматив Н6 визначається як співвідношення ліквідних активів до короткострокових зобов'язань. До розрахунку нормативу короткострокової ліквідності включаються ліквідні активи та короткострокові зобов'язання з початковим терміном погашення до одного року. Нормативне значення Н6 має бути не менше 20 %.

Слід звернути увагу на відмінність розрахунку нормативу корот­кострокової ліквідності Н6 від нормативу поточної ліквідності Н5. До розрахунку нормативу короткострокової ліквідності (Н6) вклю­чаються ліквідні активи та короткострокові зобов'язання з початко­вим терміном погашення до одного року, тоді як для розрахунку но­рмативу поточної ліквідності (Н5) — з кінцевим терміном погашення до одного місяця. Відзначимо, що норматив Н6 за своєю економіч­ною сутністю не зовсім відповідає потребам управління ліквідністю, контролю за короткостроковою ліквідністю, оскільки ліквідність, як правило, визначається виходячи з кінцевого терміну погашення. Ефективнішим для контролю за ліквідністю було б введення норма­тиву ліквідності з кінцевим терміном погашення до півроку.

Для спеціалізованих банків Національним банком установлені жорсткіші вимоги до ліквідності, ніж для універсальних банків. Для них установлюються спеціальні значення нормативу миттє­вої ліквідності (Н4):

• для спеціалізованих ощадних, іпотечних банків — не менше 30 %;

• для спеціалізованих розрахункових (клірингових) банків — не менше 90 %.

Установлення підвищених вимог до нормативів ліквідності для ощадних спеціалізованих банків необхідне з огляду на те, що вони працюють з населенням, яке є найбільш чутливим до політичних, соціально-економічних змін у суспільстві, тобто існує підвищений ризик дострокового розірвання депозитних договорів.