- •«Технічні засоби автоматизації»
- •6.100101 «Енергетика та електротехнічні системи в агропромисловому комплексі»
- •Лекція 1. Технічні засоби автоматизації: основні поняття, класифікація
- •1.1. Класифікація тза по функціональному призначенню в аск
- •1.2. Тенденції розвитку тза
- •1.3. Методи зображення тза
- •1.4. Основні принципи побудови тза
- •1.5. Основні характеристики елементів автоматики
- •1.6. Динамічний режим роботи елементів
- •Лекція 2. Державна система приладів
- •2.1. Основні принципи побудови дсп
- •2.2. Класифікація виробів за дсп
- •2.3. Функціонально-ієрархічна структура дсп
- •2.3. Конструктивно-технологічна структура дсп
- •2.4. Нормувальні перетворювачі
- •2.5. Перетворювач сигналів резистисторних давачів у стандартний струмовий сигнал
- •2.6. Перетворювач малих постійних напруг у стандартний струмовий сигнал
- •2.7. Пристрої, що забезпечують роботу датчиків у вибухонебезпечних приміщеннях
- •2.8. Бар'єр захисту від іскри
- •2.9. Блок живлення датчиків
- •2.10. Параметри аналогових і дискретних сигналів
- •Лекція 3. Вимірювальні перетворювачі
- •3.1. Загальні відомості про перетворювачі
- •3.2. Класифікація й загальні характеристики перетворювачів
- •3.3. Структурні схеми вимірювальних перетворювачів
- •3.4. Статичні й динамічні характеристики вимірювальних перетворювачів
- •Лекція 4. Датчики
- •4.1. Основні поняття
- •4.2. Класифікація датчиків
- •4.3. Характеристики датчиків
- •4.3.1. Передатна функція
- •4.3.2. Діапазон вимірюваних значень (максимальний вхідний сигнал)
- •4.3.3. Діапазон вихідних значень
- •4.3.4. Точність
- •4.3.5. Калібрування
- •4.3.6. Помилка калібрування
- •4.3.7. Гістерезис
- •4.3.9. Насичення
- •4.3.10. Відтворюваність
- •4.3.11. Зона нечутливості
- •4.3.12. Розв'язна здатність
- •4.3.13. Спеціальні характеристики
- •4.3.14. Вихідний імпеданс
- •4.3.15. Сигнал порушення
- •4.3.16. Динамічні характеристики
- •4.3.17. Фактори навколишнього середовища
- •4.3.19. Характеристики датчиків, які обґрунтовані умовами їх застосування
- •4.3.20. Статистична оцінка
- •4.4. Основні схеми включення вхідних пристроїв у аск
- •4.5. Лінії зв'язку вимірювальних пристроїв
- •4.5.1. Чотирипровідна лінія зв'язку.
- •4.5.2. Трипровідні лінія зв'язку.
- •4.5.3. Двопровідна лінія зв'язку.
- •4.6. Характеристики лінії зв'язку зі струмовими сигналами й сигналами напруги.
- •4.7. Особливості підключення споживачів до ліній зв'язку.
- •4.7.1. Лінія зв'язку по напрузі.
- •4.7.2. Струмова лінія зв'язку.
- •4.7.3. Комбіновані лінії зв'язку.
- •4.8. Перспективи розвитку датчиків
- •Лекція 5. Підсилювачі
- •5.1. Класифікація й характеристики підсилювачів
- •5.2. Зворотні зв'язки в підсилювачах
- •5.3. Типи електронних підсилювачів
- •5.4. Електромашинні підсилювачі
- •5.5. Магнітні підсилювачі
- •Лекція 6. Інформаційні електричні машини. Виконавчі елементи. Ч.1.
- •6.1. Тахогенератори.
- •6.2. Сельсини
- •6.3. Загальні відомості про виконавчі елементи
- •6.4. Класифікація виконавчих елементів
- •6.5. Гідравлічні виконавчі механізми
- •6.6. Пневматичні виконавчі механізми
- •6.7. Електронагрівачі
- •6.8. Електромагніти
- •Лекція 7. Виконавчі елементи. Ч.2.
- •7.1. Муфти
- •7.2. Електродвигуни
- •7.3.1. Двигуни постійного струму
- •7.2.2. Синхронні мікродвигуни
- •7.3.3. Асинхронні двигуни
- •7.4. Крокові двигуни
- •7.4.1. Принцип дії крокових двигунів
- •7.4.2. Крокові двигуни з пасивним ротором
- •7.4.3. Крокові двигуни з активним ротором
- •7.4.4. Крокові синхронні двигуни активного типу
- •7.4.5. Реактивні крокові двигуни
- •7.4.6. Індукторні крокові двигуни
- •7.4.7. Кд з постійними магнітами
- •7.4.8. Кд зі змінним магнітним опором
- •7.4.9. Гібридні кд
- •7.4.10. Біполярні й уніполярні кд
- •7.4.11. Лінійні крокові синхронні двигуни
- •7.4.12. Режими роботи синхронного крокового двигуна
- •Лекція 8. Керуючі елементи автоматики
- •8.1. Програмовані контролери
- •8.1.1. Визначення, історія появи й розвитку
- •8.1.2. Особливості плк у порівнянні із традиційними тза й еом
- •8.1.3. Класифікація плк
- •8.1.4. Функціонально-конструктивна схема модульного плк. Состав і призначення основних модулів.
- •8.1.5. Архітектура й загальна організація модульного плк
- •8.1.6. Поняття циклу роботи плк
- •8.1.7. Пристрою програмування плк (програматор)
- •8.1.8. Програмно-математичне забезпечення (пмз) контролерів
- •8.2. Пристрою зв'язку з об'єктом
- •8.2.1. Дискретні модулі пзо.
- •8.2.2. Аналогові модулі пзо.
- •8.2.3. Модуль дискретного вводу/виводу.
- •8.2.4. Модулі комунікаційного зв'язку.
- •8.3. Електромагнітні реле
- •8.3.1. Основні параметри й характеристики електромагнітних реле
- •8.3.2. Електромагнітні реле змінного струму
- •8.3.3. Електромагнітні реле постійного струму
- •8.3.4. Поляризовані електромагнітні реле
- •8.3.5. Магнітні пускачі
- •8.4. Спеціальні реле
- •8.4.1. Теплові реле
- •8.4.2. Реле часу
- •8.5. Безконтактні релейні елементи
- •8.5.1. Транзисторні й трансформаторні схеми керування
- •8.5.2. Безконтактні магнітні реле
8.1.4. Функціонально-конструктивна схема модульного плк. Состав і призначення основних модулів.
По конструктивному виконанню більшість контролерів, що серійно випускаються, діляться на моноблочні (у яких у єдиному конструктиві розміщені всі його основні частини: центральний процесор, пам'ять, пристрої введення/виводу, пульт керування й програмування, блок живлення та ін.) і модульн, що одержали найбільше поширення.
Функціонально-конструктивну схему модульного ПЛК розглянемо на прикладі контролера SIMATIC S7-300 фірми Siemens (рис.8.1.). На профільній рейці (ПР) розміщаються: центральний модуль (ЦМ), який завжди є присутнім у ПЛК, праворуч від нього за допомогою шинних з'єднувачів (ШС) – до восьми периферійних модулів (ПМ), а ліворуч – зовнішнє джерело живлення (Внеш.ИП). Модуль підключення (МП) забезпечує, при необхідності, можливість приєднання до ЦМ спеціальними кабелями ( від 1 до 10 м) до трьох ПР розширення ( таким чином, максимальна кількість ПМ може досягати тридцяти двох). Усі модулі легко встановлюються на ПР ( Din-Рейку) і фіксуються гвинтами. Формування внутрішньої шини ПЛК проводиться за допомогою ШС. Наявність фронтальних клемних блоків (КБ) дозволяє легко підключати периферійні пристрої (входи/виходи) об'єкта керування й робити при необхідності заміну самих ПМ. У якості основних периферійних модулів (ОПМ) у ПЛК завжди присутні сигнальні модулі введення/виводи дискретних і (або) аналогових сигналів. У якості допоміжних периферійних модулів (ВПМ) у різних моделях ПЛК можуть застосовуватися різні функціональні (ФМ) і комунікаційні модулі (КМ), состав і кількість яких може варіюватися в широких межах.
Рис. 8.1. Конструкція модульного ПЛК
8.1.5. Архітектура й загальна організація модульного плк
Загальна організація й архітектура модульного ПЛК SIMATIC S7-300 (рис.8.2).
Рис. 8.2. Архітектура модульного ПЛК
Модулі ПЛК об'єднані внутрішньою шиною, по якій і передається вся інформація між ними. У мінімальній конфігурації ПЛК обов'язково має ЦМ і хоча б один з ОПМ для зв'язку з ОУ. Для введення й редагування керуючої програми, параметрування й тестування системи використовується програматор, який може бути тимчасово підключений до ЦМ.
Система введення-виводу ПЛК може включати до свого складу дві частини. Система локального введення-виводу утворюється ОПМ, установленими безпосередньо в монтажні стійки контролера, і призначена для одержання вхідних сигналів з дискретних (ДД) і аналогових датчиків (ПЕКЛО) і видачі керуючих впливів на дискретні (ДИМ) і аналогові ЇМ (АИМ). Система розподіленого введення-виводу призначена для керування вилученим ОУ й включає до свого складу модулі децентралізованої периферії (МДП) і прилади польового рівня (Д и ЇМ), що підключаються до контролера через промислову мережу й спеціальний МП.
Допоміжні периферійні модулі (ВПМ) призначені для апаратної реалізації стандартних часто використовуваних алгоритмів затримок часу (таймерів), рахунку, регулювання, керування й покликано розвантажити обчислювальні потужності ЦМ. Комунікаційні модулі (КМ) використовуються для зв'язку ПЛК із іншими інтелектуальними пристроями ПТК.
Центральний модуль і його архітектура.
До складу ЦМ (рис.8.3.) як правило входять наступні елементи й пристрою:
|
Цпр – центральний процесор; ЦП – центральна пам'ять (оперативна й постійна ); АИП – автономне джерело живлення (акумулятор); Вн.ИП – внутрішнє джерело живлення; ПЗУ – Постійно запам’ятовуючий пристрій ( Flash-Карта); XI – підключення зовнішнього джерела живлення; Х2 – підключення периферійних модулів; ХЗ, Х4 – рознімання вбудованих модулів уведення-виводу; Х5 – рознімання для подачі живлення на внутрішній ИП; Х6 – рознімання зв'язку із программатором, ЕОМ, іншими ПЛК; П – перемикач режиму роботи. И – індикація. Рис. 8.3. Конструкція центрального модуля ПЛК |
Центральний модуль – це пристрій, призначене для приймання вхідних сигналів (Х) з модуля введення, зберігання інформації в центральній пам'яті, її обробки в центральному процесорі ( відповідно до програми користувача введеної програматором) і видачі команд керування (Y) через модуль виводу на об'єкт керування. Центральний процесор являє собою набір спеціальних взаємозалежних регістрів.
Крім програм користувача в пам'яті центрального модуля завжди є системні програми, «зашиті» там у ПЗУ розроблювачем ПЛК, і призначені для реалізації основних функцій контролера (таких як: організація циклу роботи ПЛК, реалізація системи введення/виводу, переривання програм та ін.).
