
- •«Технічні засоби автоматизації»
- •6.100101 «Енергетика та електротехнічні системи в агропромисловому комплексі»
- •Лекція 1. Технічні засоби автоматизації: основні поняття, класифікація
- •1.1. Класифікація тза по функціональному призначенню в аск
- •1.2. Тенденції розвитку тза
- •1.3. Методи зображення тза
- •1.4. Основні принципи побудови тза
- •1.5. Основні характеристики елементів автоматики
- •1.6. Динамічний режим роботи елементів
- •Лекція 2. Державна система приладів
- •2.1. Основні принципи побудови дсп
- •2.2. Класифікація виробів за дсп
- •2.3. Функціонально-ієрархічна структура дсп
- •2.3. Конструктивно-технологічна структура дсп
- •2.4. Нормувальні перетворювачі
- •2.5. Перетворювач сигналів резистисторних давачів у стандартний струмовий сигнал
- •2.6. Перетворювач малих постійних напруг у стандартний струмовий сигнал
- •2.7. Пристрої, що забезпечують роботу датчиків у вибухонебезпечних приміщеннях
- •2.8. Бар'єр захисту від іскри
- •2.9. Блок живлення датчиків
- •2.10. Параметри аналогових і дискретних сигналів
- •Лекція 3. Вимірювальні перетворювачі
- •3.1. Загальні відомості про перетворювачі
- •3.2. Класифікація й загальні характеристики перетворювачів
- •3.3. Структурні схеми вимірювальних перетворювачів
- •3.4. Статичні й динамічні характеристики вимірювальних перетворювачів
- •Лекція 4. Датчики
- •4.1. Основні поняття
- •4.2. Класифікація датчиків
- •4.3. Характеристики датчиків
- •4.3.1. Передатна функція
- •4.3.2. Діапазон вимірюваних значень (максимальний вхідний сигнал)
- •4.3.3. Діапазон вихідних значень
- •4.3.4. Точність
- •4.3.5. Калібрування
- •4.3.6. Помилка калібрування
- •4.3.7. Гістерезис
- •4.3.9. Насичення
- •4.3.10. Відтворюваність
- •4.3.11. Зона нечутливості
- •4.3.12. Розв'язна здатність
- •4.3.13. Спеціальні характеристики
- •4.3.14. Вихідний імпеданс
- •4.3.15. Сигнал порушення
- •4.3.16. Динамічні характеристики
- •4.3.17. Фактори навколишнього середовища
- •4.3.19. Характеристики датчиків, які обґрунтовані умовами їх застосування
- •4.3.20. Статистична оцінка
- •4.4. Основні схеми включення вхідних пристроїв у аск
- •4.5. Лінії зв'язку вимірювальних пристроїв
- •4.5.1. Чотирипровідна лінія зв'язку.
- •4.5.2. Трипровідні лінія зв'язку.
- •4.5.3. Двопровідна лінія зв'язку.
- •4.6. Характеристики лінії зв'язку зі струмовими сигналами й сигналами напруги.
- •4.7. Особливості підключення споживачів до ліній зв'язку.
- •4.7.1. Лінія зв'язку по напрузі.
- •4.7.2. Струмова лінія зв'язку.
- •4.7.3. Комбіновані лінії зв'язку.
- •4.8. Перспективи розвитку датчиків
- •Лекція 5. Підсилювачі
- •5.1. Класифікація й характеристики підсилювачів
- •5.2. Зворотні зв'язки в підсилювачах
- •5.3. Типи електронних підсилювачів
- •5.4. Електромашинні підсилювачі
- •5.5. Магнітні підсилювачі
- •Лекція 6. Інформаційні електричні машини. Виконавчі елементи. Ч.1.
- •6.1. Тахогенератори.
- •6.2. Сельсини
- •6.3. Загальні відомості про виконавчі елементи
- •6.4. Класифікація виконавчих елементів
- •6.5. Гідравлічні виконавчі механізми
- •6.6. Пневматичні виконавчі механізми
- •6.7. Електронагрівачі
- •6.8. Електромагніти
- •Лекція 7. Виконавчі елементи. Ч.2.
- •7.1. Муфти
- •7.2. Електродвигуни
- •7.3.1. Двигуни постійного струму
- •7.2.2. Синхронні мікродвигуни
- •7.3.3. Асинхронні двигуни
- •7.4. Крокові двигуни
- •7.4.1. Принцип дії крокових двигунів
- •7.4.2. Крокові двигуни з пасивним ротором
- •7.4.3. Крокові двигуни з активним ротором
- •7.4.4. Крокові синхронні двигуни активного типу
- •7.4.5. Реактивні крокові двигуни
- •7.4.6. Індукторні крокові двигуни
- •7.4.7. Кд з постійними магнітами
- •7.4.8. Кд зі змінним магнітним опором
- •7.4.9. Гібридні кд
- •7.4.10. Біполярні й уніполярні кд
- •7.4.11. Лінійні крокові синхронні двигуни
- •7.4.12. Режими роботи синхронного крокового двигуна
- •Лекція 8. Керуючі елементи автоматики
- •8.1. Програмовані контролери
- •8.1.1. Визначення, історія появи й розвитку
- •8.1.2. Особливості плк у порівнянні із традиційними тза й еом
- •8.1.3. Класифікація плк
- •8.1.4. Функціонально-конструктивна схема модульного плк. Состав і призначення основних модулів.
- •8.1.5. Архітектура й загальна організація модульного плк
- •8.1.6. Поняття циклу роботи плк
- •8.1.7. Пристрою програмування плк (програматор)
- •8.1.8. Програмно-математичне забезпечення (пмз) контролерів
- •8.2. Пристрою зв'язку з об'єктом
- •8.2.1. Дискретні модулі пзо.
- •8.2.2. Аналогові модулі пзо.
- •8.2.3. Модуль дискретного вводу/виводу.
- •8.2.4. Модулі комунікаційного зв'язку.
- •8.3. Електромагнітні реле
- •8.3.1. Основні параметри й характеристики електромагнітних реле
- •8.3.2. Електромагнітні реле змінного струму
- •8.3.3. Електромагнітні реле постійного струму
- •8.3.4. Поляризовані електромагнітні реле
- •8.3.5. Магнітні пускачі
- •8.4. Спеціальні реле
- •8.4.1. Теплові реле
- •8.4.2. Реле часу
- •8.5. Безконтактні релейні елементи
- •8.5.1. Транзисторні й трансформаторні схеми керування
- •8.5.2. Безконтактні магнітні реле
7.4. Крокові двигуни
У приводах подачі прецизійних шліфувальних верстатів, приладів точної механіки й оптики часто потрібна відпрацьовування переміщень, що становлять кілька мікрометрів, а іноді й десяті частки мікрометра. При використанні для цієї мети крокових двигунів, що як володіють малим кутовим кроком все-таки необхідна механічна передача з більшим передатним відношенням, якої властиві істотні погрішності. Тому що в перерахованих установках дуже високі вимоги до точності, то застосування крокових двигунів практично виключається. Частковим розв'язком завдання може бути використання крокових двигунів з електричним дробленням кроку, коли за допомогою спеціальної електронної схеми при подачі чергового імпульсу забезпечується переміщення не на повний крок, а тільки на його частину. У цьому випадку керування переходить від дискретного до безперервного. Однак і тут не обійтися без механічної передачі.
У зв'язку із цим для мікропереміщень необхідні двигуни, виконані на іншій фізичній основі. Принципово можлива побудова двигунів на основі теплового розширення тіла, електромагнітної взаємодії, магнітострикцій, зворотного п'єзоефекту.
Двигуни для мікропереміщень, побудовані на тепловому розширенні тіла, не використовуються через велику інерційність і негативного впливу температурних полів на навколишні прилади й вузли.
Двигуни, виконані для втягування або поворотні електромагнітні пристрої, іноді знаходять застосування, однак дуже важко в них забезпечити тягове зусилля, що слабко залежить від переміщення. Крім того, такий двигун є інерційним через велику індуктивність тягової котушки. Смуга пропущення керуючого сигналу в ньому становить 10...20 Гц. Позитивна якість двигуна - забезпечення достатньо великих переміщень, обумовлених ходом електромагніту (хід може становити кілька міліметрів). У більшості випадків в установках поряд з мікропереміщеннями необхідні й відносно більші фіксовані подачі.
7.4.1. Принцип дії крокових двигунів
У схемах автоматики, телемеханіки й обчислювальної техніки поряд з автоматичними системами безперервної дії, які виконуються за допомогою розглянутих вище звичайних двигунів, широко застосовуються системи дискретного (імпульсного) дії. У таких системах використовуються спеціальні виконавчі двигуни - крокові.
Крокові двигуни (КД) - це електромеханічні пристрої, які перетворять електричні імпульси напруги керування в дискретні (стрибкоподібні) кутові й лінійні переміщення ротора з можливою його фіксацією в потрібних положеннях. На відміну від звичайних двигунів, крокові двигуни мають неповторні відмінності, які визначають їхні виняткові властивості при використанні в деяких областях застосування.
Головна перевага КД - це можливість здійснення точного позиціонування й регулювання швидкості без застосування датчиків у ланцюзі зворотного зв'язку. У випадку застосування крокових двигунів у системах зі змінним навантаженням і більшими прискореннями без зворотного зв'язку все-таки не обійтися. Це пояснюється тим, що якщо момент навантаження прикладеної до крокового двигуна зрівняється або перебільшить максимальний крутний момент крокового двигуна на даній частоті обертання, те кроковий двигун випадає із синхронізації й інформація про положення ротора втрачається. У випадках, коли відбувається випадання крокового двигуна із синхронізації й відбувається втрата інформації про положення ротора потрібно вводити в систему зворотний зв'язок із застосуванням тих або інших типів датчиків.
Перші крокові двигуни виготовлялися у вигляді електромагніту, що приводить в обертання храпове колесо (рис. 7.25), яке за одне включення електромагніту під напругу ( за один такт) переміщалося на цілком певний кут - крок, величина якого визначається величиною зубцевого кроку храпового колеса.
Рис. 7.25. КД з електромагнітом та храповіком.
Для забезпечення реверсу на валу двигуна встановлювалося два храпові колеса, повернених на 180° друг щодо друга, і двигун забезпечувався двома електромагнітами. Незважаючи на наявність ряду недоліків храпових крокових двигунів, вони й у цей час знаходять досить широке застосування в схемах автоматики.
Крокові електродвигуни може бути розглянутий як ДПС без колекторного вузла. Обмотки КД є частиною статора. На роторі розташований постійний магніт або, для випадків зі змінним магнітним опором, зубчастий блок з магнітом’якого матеріалу. Усі комутації проводяться зовнішніми схемами. Якщо порівнювати крокові двигуни зі звичайними двигунами постійного струму, то кроковий двигун вимагає більш серйозних схем керування, що забезпечують виконання належних комутацій обмоток під час роботи двигуна.
Проектування тих або інших систем вимагає вибору типу привода. Кроковий привод звичайно вибирається у випадку, якщо необхідно точне позиціонування й точне керування швидкістю. Для підвищення крутного моменту, при використанні крокового привода, можливе застосування понижувальних редукторів. Однак потрібно враховувати, що для КД редуктор підходить не завжди. Це пов'язане з тим, що в крокових двигунів, на відміну від колекторних двигунів, момент має найбільше значення на низьких швидкостях і поступово зменшується в міру збільшення швидкості обертання ротора. Крім цього КД, при стандартних схемах підключення, досягають значно менших обертів обертання вихідного вала, що також накладає обмеження на передаточне число редуктора. І ще одним важливим фактором, що обмежують використання редукторів разом зі КД, є наявність люфту в редукторів. Не дивлячись на усе вище перераховані недоліки, КД мають свою, незамінну, область застосування. КД характерні такі позитивні особливості:
кут повороту ротора залежить від числа поданих на двигун пускових імпульсів;
кроковий двигун розбудовує максимальний момент у режимі зупинки, у випадку якщо обмотки двигуна отримують живлення;
висока точність позиціонування й повторюваності, так якісні крокові двигуни мають точність 2,5% від величини кроку, при цьому дана помилка не накопичується при наступних кроках;
КД може швидко стартувати, зупинятися й виконувати реверс;
гарна надійність двигуна, обумовлена відсутністю щіток, при цьому термін служби двигуна обмежується тільки лише терміном служби підшипників;
чіткий взаємозв'язок кута повороту ротора від кількості вхідних імпульсів (у штатних режимах) дозволяє виконувати позиціонування без застосування зворотного зв'язку;
забезпечує одержання наднизьких швидкостей обертання вала двигуна, для навантаження підведеної безпосередньо до вала двигуна без використання редуктора;
робота в широкому діапазоні швидкостей, тому що швидкість прямо залежить від кількості вхідних імпульсів.
Характерні недоліки КД:
кроковий двигун має явище резонансу;
можливий варіант випадання двигуна із синхронізації з наступною втратою інформації про положення, при роботі кола зворотному зв'язка;
при стандартних схемах підключення кількість споживаної енергії не зменшується при відсутності навантаження;
складне керування при роботі на високих швидкостях;
низька питома потужність крокового привода;
для забезпечення ефективного керування КД потрібно складна схема керування.
Основні типи КД:
с постійними магнітами;
с змінним магнітним опором;
гібридні.
По числу фаз (обмоток керування) крокові двигуни можна розділити на однофазні, двофазні й багатофазні.
По типу роторів - на активні (збуджені) і пасивні (незбуджені). Активні крокові двигуни можна у свою чергу розділити на двигуни з постійними магнітами (магнітоелектричні) і двигуни з обмотками збудження (електромагнітні), а пасивні - на індукторні й реактивні.
По кількості пакетів сталі магнітопроводу двигуни діляться на однопакетні, двопакетні й багатопакетні.
По способу фіксації ротора при знеструмлених обмотках керування розрізняють двигуни із внутрішньою й зовнішньою фіксацією.
КД можна розділити на групи також по типу магнітної системи й іншим ознакам.
Опис усіх конструкцій крокових двигунів, застосовуваних у цей час на практиці, достатньо важко, тому далі розглядаємо лише деякі найбільш типові та розповсюджені.
У КД обертаючий момент створюється магнітними потоками статора й ротора, при цьому статор і ротор мають задану орієнтацію друг щодо друга. Статор виготовляється з матеріалів з високою магнітною проникністю й має деяка кількість полюсів. Полюсом є ділянка намагніченого тіла, на якому сконцентровано магнітне поле. І статор, і ротор крокового двигуна мають полюса. Магнітопроводи збираються з декількох окремих пластин, для зменшення втрат на вихрові струми. Обертаючий момент крокового двигуна залежить від величини магнітного поля, яке пропорційно кількості витків і току в обмотці. Отримання живлення хоча б однієї з обмоток КД надає ротору двигуна певне положення, у якому він буде перебувати доти, поки прикладений до двигуна зовнішній момент не перевищить моменту втримання даного крокового двигуна.
Прийнято розрізняти крокові електродвигуни (Autonics, Motionking, Fulling motor) і серводвигуни (Lenze). Принцип їх дії багато в чому схожий, і багато контролерів можуть працювати з обома типами. Основна відмінність полягає в кроковому (дискретному) режимі роботи крокового двигуна (n кроків на один оберт ротора) і плавності обертання синхронного двигуна. Серводвигуни вимагають наявності в системі керування датчика зворотному зв'язка по швидкості й/або положенню, у якості якого звичайно використовується резольвер або sin/cos енкодер. КД переважно використовуються в системах без зворотних зв'язків, що вимагають невеликих прискорень при русі. У той час як синхронний сервомотори звичайно використовуються у швидкісних вискодинамічних системах.