Основні етапи его-розвитку по Джейн Ловингер

№ п/п	Стадії	Джерело само-контролю	Стиль взаємо-відношень	Зміст свідомості	Стиль мислення
1.	До-соціальність	-	аутичний	-	-
2.	Сімбіоз	-	сімбіотичний	розрізнення»Я» і «не Я»	-
3.	Імпульсив-ність	страх покарання	залежний такий, що бере	відчуття тіла	стереотипи понятійна плутанина
4.	Самозахист	почуття провини після покарання	маніпулятивний	бажання, речі, зовнішні обмеження	-//-
5.	Конформізм	прийняття зовнішніх правил, сором коли вони порушуються	причетність демонстративна «хорошість»	соціально прийнятна поведінка, прості почуття	прості поняття, кліше
6.	Свідомий конформізм	розрізнення цілей і норм	усвідомлення відношень у групі, допомога	узгодження різних поглядів, проблеми, причини, можливості (непевні)	складні різномунітні поняття
7.	Усвідом-леність	самооцінка, самокритич-ність, відповідаль-ність за наслідки, довгострокові цілі, ідеали	інтенсивне спілкування, турбота про взаємність, відповідальність	тонкі почуття, мотиви поведінки, риси характеру, досягнення	системність
8.	Індивідуалізм	+ повага до індивідуаль-ності	+ залежність як емоційна проблема	+ розвиток, соціальні проблеми	розрізнення процесу та результату
9.	Автономність	+ терпимість, вміння працювати зі своїми внутрішніми конфліктами	+ повага до автономії, внутрішня незалежність	яскраве виявлення почуттів, єдність тілесного та душевного життя, самореалізація	зростаюча концептуальна складність, толерантність до невизначеності, широкі перспективи, об’єктивність
10.	Інтегральність	+ примирення внутрішніх протиріч, відмова від недосяжного	турботливе вирощування індивідуаль-ностей	ідентичність	-

Завдання 3. Прочитайте поданий далі текст та складіть власний коментар щодо проблем, які порушені у ньому.

Розробляючи інтегративну схему розвитку у таблиці, Джейн Ловингер свідомо відмовилась від будь-яких вказівок на визначення вікової хронології стадій розвитку. Питання про вік вона ставить у залежності від рівня его-розвитку і вважає, що у житті людей, що досягли рівня «автономності» (дивись таблицю) і тим паче «інтегральності « взагалі дуже мало. Але достатньо поширене явище 60-річні «конформісти», або 16-річні «індивідуалісти».

Справа у тому, що кожний рівень розвитку може виявитися для зростаючої людини останнім. У любій точці можливо припинення розвитку і вихід на плато. Досягнутий до цього моменту віковий рівень стає особистісним типом людини з переважними рисами того чи іншого рівня его-розвитку. Наприклад, «довічний підліток».

При цьому прорив до вищого рівня блокується не стільки з середини – у зв’язку з дефектами яких-небудь психологічних функцій, скільки зовнішніми обставинами, серед яких одна з основних – відсутність психологічної освіти та виховання.

Успішне і своєчасне рішення завдання розвитку робить людину щасливою і спрощує рішення завдань розвитку подальших вікових стадій. І навпаки, неуспіх у рішенні завдань розвитку призводить до відчуття не щасливості, до суспільного осуду та складностям у рішенні майбутніх завдань розвитку, які знаходяться на шляху між вимогами суспільства та потребами індивіда.

Таким чином, Джейн Ловингер поставила проблему, що має безпосереднє відношення до психологічної освіти та виховання.

З’ясовуючи питання про роль психологічної освіти та виховання для гармонійного розвитку особистості, важливо виділити завдання, які можливо вирішувати засобами цієї сфери.

Головним завданням розвитку, на нашу думку, має бути самовизначення людини у сферах загальнолюдських цінностей, спілкування людей і відношення людини і Бога.

Розглядаючи питання (за Джейн Ловінгер) щодо джерел самоконтролю, стилю взаємовідношень, змісту свідомості та стилю мислення, ми вирішуємо «Хто розвивається?».

Завдання 4. Підготуйте презентацію за однією з наведених тем:

1. Епігенетична концепція розвитку Еріка Еріксона.

2. Суть кризи як поворотного моменту в житті індивіда.

3. Результативна поведінка як якість життя.

4. Головні патології розвитку.

5.Проблеми особистісного зростання

6. Психологічні особливості раннього дитинства (1-3 р.)

7. Психологічні особливості підлітків (12-15 р.)

8. Завдання розвитку в юнацькому віці.

9. Поведінка батьків щодо підлітків.

10. Форми та методи самовиховання як фактору самовдосконалення особистості.

11. Виховання як підструктура педагогіки.

12. Виховання в неповній сім’ї.

13. Структура і функції сім’ї.

14. Проблема мораторію дорослішання.

15. Значення психологічної обізнаності для адаптивного розвитку особистості