Алгоритм дій галузевого стандарту освіти

ЕТАПИ

ОБГРУНТУВАННЯ

1.Ввічливо привітатися, назвати себе, отримати дозвіл на проведення процедури . Роз ‘яснити матері мету і хід процедури, попередь, що дослідження проводиться частіше зранку

Встановлення контакту з пацієнтом та його батьками

Забезпечення прав дитини , матері на інформацію

2.Підготувати необхідне оснащення

Забезпечення чіткості виконання процедури

3.Знезаразити руки, одягнути гумові рукавички

Забезпечення інфекційної безпеки

4. Роздягни дитину, проведи туалет зовнішніх статевих органів (підмий під проточною водою в напрямку від лобка до анального отвору)

Забезпечення чистоти матеріалу, що збирається

5.Візьми упаковку з одноразовим сечоприймачем, перевір термін придатності. Візьми сечоприймач, приклій його до промежини дитини. Виклич умовний рефлекс. Почекай, поки відбудеться сечовиділення. Злий сечу з лотка в склянку.

Забезпечення чистоти сечі

6. Зняти гумові рукавички, вимити і висушити руки

Забезпечення інфекційної безпеки

7. Заповни направлення. Вкажи ПІ дитини, її вік, адресу, діагноз, дату, підпис медсестри.

Забезпечення передачі інформації

8. Знезаразити гумовий підкладний кружок, рукавички.

Забезпечення інфекційної безпеки

9.Відправ на дослідження в клінічну лабораторію

10. При лабораторній діагностиці загального аналізу сечі визначаються патологічні зміни:

1) наявність білку більше неіж 0,033% - протеїнурія;

2) наявність лейкоцитів, яка рахуються десятками або вкривають все поле зору – піурія;

3) наявність еритроцитів, які рахуються десятками в полі зору – мікрогематурія;

4) наявність еритроцитів, які вкривають все поле зору – макрогематурія ;.

5) поява гіалінових, зернистих циліндрів, які рахуються десятками або вкривають все поле зору – циліндрурія;

6) збільшення кількості солей – оксалатурія (у дітей проявляється частіше, ніж фосфатурія та уратурія);

7) зменшення кількості сечі – олігоурія;

8) збільшення кількості сечі – поліурія;

9) поява цукру в сечі – глюкозурія.

ЕТАПИ

ОБГРУНТУВАННЯ

1.Дихальна недостатність – задишка без вираженого обструктивного синдрому, кашель, порушення ритму дихання і тахікардія, зміна співвідношення частоти дихання і пульсу.

Визначення стану дитини

2.Підготувати необхідне оснащення.

Забезпечення чіткості виконання процедури

3.Зняти з дитини тісний одяг. Надати дитині підвищеного положення у ліжку. Дитина лежить без подушки, але під матрац підкласти тугу подушку або валик, щоб створити рівну поверхню з підвищеним головним кінцем.

Забезпечення припливу свіжого повітря

4. Відсмоктати слиз з рота і носа за допомогою катетера, гумової груші.

Звільнення дихальних шляхів від слизу, мокротиння

5. Провести інгаляцію зволоженого кисню через маску або носовий катетер – 10 – 15 хв. за допомогою кисневої подушки, апарата Боброва, який під’єднують до джерела кисню.

Забезпечення доступу кисню

6. Вимий і висуши руки, одягни гумові рукавички

Забезпечення інфекційної безпеки

7. Ввести внутрішньом’язово 0,5% розчин седуксену –0,1 мл на кг маси, літичну суміш (2,5% розчин аміназину – 1мл, 2,5% розчин піпольфену – 1 мл, 0,5% розчин новокаїну – 4 мл) - 0,15 мл на кг маси тіла. Всередину дати фенобарбітал – 0,001 – 0,005 г.

Зменшення потреби в кисні і підвищення стійкості мозку до гіпоксії

8. Ввести в/в 20% розчин глюкози – 20 – 30 мл, кокарбоксилази 8 мг на кг маси, 5% розчин аскорбінової кислоти – 0,5 – 1 мл ; в/м 2,5 5 розчин рибофлавіну – 0,3 – 0,5 мл, 6% розчин тіаміну – 0,3 – 0,5 мл.

Підвищення засвоєння кисню тканинами

9. Ввести в/в 0,06 % розчин корглікону – 0,1 мл на 1 рік життя в 5 мл ізотонічного розчину натрію хлориду, всередину можна дати ізоланід, лантозид, адонізид по 1 краплі на 1 рік життя; у разі пригнічення дихання – сульфокамфокаїн, етимізол.

Введення кардіотонічних засобів

10. Ввести в/в 2,4 % розчин еуфіліну – 3 мг на 1 кг маси тіла ( 1 мл на кожен рік життя).

Нормалізація кровообігу в легенях

11. Ввести разову дозу антибіотика після проби. Госпіталізувати дитину в стаціонар

Починати антибіотикотерапію

12. В стаціонарі проводити оксигенотерапію, дезинтоксикацію, коригування активної реакції внутрішнього середовища, водно – сольового балансу. Всі розчини вводити краплинно, повільно. Загальна кількість глюкозосольових розчинів на добу становить 75 – 100 мл на кг маси під захистом сечогінних препаратів – лазиксу – 1 – 1,5 мг на кг маси . Ці розчини включають реополіглюкін, альбумін у дозах 10 мл на кг маси. В тяжких випадках внутрішньовенно крапельно вводити преднізолон – 1 – 2 мг на кг маси або гідрокортизон – 5 – 10 мг на кг маси, 0,25% розчин дроперидолу – 0,1 мл на кг маси. Обов’язково проводити боротьбу з парезом кишок – підшкірне введення 0,05% розчину прозерину – 0,1 мл на кожен рік життя, пітуїтрину, антибактеріальну терапію, фізіотерапію, симптоматичну терапію.

Госпітальна допомога

13. Дитину треба перевести на штучну вентиляцію легень.

Якщо консервативні заходи не допомагають

14. Вимити і висушити руки, зняти рукавички

Забезпечення інфекційної безпеки

15.Зробити відмітку про виконання маніпуляцій в листку призначень.

Забезпечення передачі інформації