Звільнення на підставі закону України про амністію

Згідно Конституції України /частина 3 стаття 92/ амністія оголошується тільки законом. Закон про амністії Верховна Рада України може приймати не частіше одного разу протягом календарного року /стаття 6 Закону України від 01.10.1996.„Про застосування амністії в Україні"/. Як і будь-який інший закон, закон про амністію має нормативний характер і його приписи є обов'язковими для всіх органів та посадових осіб, які мають відношення до реалізації кримінальної відповідальності.

Законом про амністію може бути передбачено:

• повне звільнення зазначених у ньому осіб від кримінальної відпові­ дальності чи відбування покарання;

• часткове звільнення зазначених у ньому осіб від відбування призна­ ченого судом покарання;

• заміна засудженому покарання або його невідбутої частини більш м'яким покаранням.

Дія закону про амністію поширюється на злочини, вчинені до набрання ним чинності включно, і непоширюється на злочини, що тривають /тривалі злочини/ або продовжуються /продовжувані злочини/, якщо вони закінчені, припинені або перервані після прийняття закону про амністію.

Амністія непоширюється на відносини цивільно-правового характеру. Згідно з частиною 2 статті 5 вказаного вище закону амністія не звільняє від обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду, покладеного на винну особу виро­ком чи рішенням суду. Питання про погашення або зняття судимості щодо осіб, до яких застосовано амністію, вирішується відповідно до положень Кримінального кодексу України виходячи із виду і терміну фактично відбу­того винним покарання /частина 3 статті 5 Закону України від 01.10.1996 „Про застосування амністії в Україні"/.

Неврахування положень закону про амністію обумовлює прийняття не­правильних рішень.

Погашення судимості

Особи, звільнені від відбування покарання з випробуванням, вважа­ються такими, що не мають судимості у разі, якщо протягом іспитового стро­ку вони не вчинять нового злочину і будуть звільнені судом від подальшого відбування покарання згідно з чинним законодавством.

Якщо строк додаткового покарання перевищує тривалість іспитового строку, особа визнається такою, що не має судимості, тільки після відбуття

цього додаткового покарання /пункт 1 частини 1 статті 89 Кримінального ко­дексу України/.

Якщо особу було достроково звільнено від відбування покарання, то строк погашення судимості обчислюється з дня дострокового звільнення її від відбування основного та додаткового покарання /частина 3 статті 90 Кри­мінального кодексу України/.

Відповідальність осіб, звільнених від відбування покарання

з випробуванням, та звільнених від відбування покарання

вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років

Відповідно до чинного законодавства України на звільнених від відбу­вання покарання з випробуванням, та звільнених від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років покладається ряд обов'язків.

Обов'язки звільнених від відбування покарання з випробуванням

Звільнені від відбування покарання з випробуванням зобов'язані:

• виконувати обов'язки, які покладені на них судом;

• повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання;

• з'являтися за викликом до кримінально-виконавчої інспекції;

• не порушувати громадського порядку.

У разі неприбуття за викликом до кримінально-виконавчої інспекції без поважних причин до засудженої особи може бути застосовано привід, який здійснюється відповідними органами внутрішніх справ.

Поважними причинами неявки засудженої особи до кримінально-виконавчої інспекції у призначений строк визнаються /частина 5 статті 166 Кримінально-виконавчого кодексу України/:

• несвоєчасне одержання виклику;

• хвороба;

• інші обставини, що фактично позбавляють її можливості своєчасно прибути за викликом і які документально підтверджені.

Якщо засуджена особа ухиляється від виконання покладених на неї су­дом обов'язків чи притягувалась до адміністративної відповідальності за по­рушення громадського порядку або засуджена жінка не займається доглядом, вихованням дитини, то такій засудженій особі виноситься застереження у виді письмового попередження про можливість скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування при-

значеного судом покарання /частина перша статті 166 Кримінально-виконавчого кодексу України/.

Скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженої особи для відбування призначеного судом покарання

Кримінально-виконавча інспекція вносить до суду подання про скасу­вання звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженої особи для відбування призначеного судом покарання якщо засу­джена особа:

• не виконує покладених на неї судом обов'язків після застереження у виді письмового попередження;

• три і більше разів вчинювала правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про її небажання стати на шлях виправлення;

• не з'являється до кримінально-виконавчої інспекції два і більше ра­ зів без поважних причин /що повинно бути підтверджено матеріа­ лами/;

• зникла з постійного місця проживання з метою ухилення від конт­ ролю за її поведінкою;

• не займається доглядом та вихованням дитини /статті 79, 83 Кримі­ нального кодексу України/.

Щодо неповнолітніх до суду надсилається спільне зі службою у спра­вах неповнолітніх подання на підставі статті 408² Кримінально-процесуального кодексу України /доставлення таких засуджених осіб до суду здійснюється працівниками органів внутрішніх справ/.

Невиконанням обов'язків вважається, коли засуджена особа не ви­конала хоча б одного з обов'язків, які було покладено на неї судом /наприклад, не з'являється до кримінально-виконавчої інспекції два і більше разів підряд без поважних причин/. Подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням надсилається до суду протягом міся­ця після встановлення таких фактів /частина 3 статті 166 Кримінально-виконавчого кодексу України/.

До суду надсилаються:

• подання;

• особова справа;

• довідка про судимість з підрозділів інформаційних технологій ОВС;

• інші матеріали, що свідчать про невиконання засудженою особою покладених на неї судом обов'язків, притягнення до адміністратив­ ної відповідальності, ухилення від контролю за її поведінкою.

У поданні вказується:

• коли і які порушення допустила засуджена особа;

• які заходи впливу до неї застосовувалися;

• характеризується за місцем роботи, навчання чи проживання.

У разі задоволення подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженої особи для відбування призначеного судом покарання особова справа залишається та зберігається у суді, а при відмові у задоволенні - повертається до кримінально-виконавчої інспекції.

У разі відмови суду у задоволенні подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням таке подання надсилається до су­ду повторно, якщо засуджена особа знову притягувалась до адміністративної відповідальності або і далі не виконує покладені на нею судом обов'язки.