Порядок зняття з обліку

У день закінчення строку покарання у виді виправних робіт /тобто в день отримання останніх розрахункових відомостей з підприємства/, а при звільненні за іншими підставами - не пізніше наступного робочого дня після одержання відповідних документів, працівник кримінально-виконавчої ін­спекції направляє повідомлення власнику підприємства про припинення від­рахувань із заробітної плати засудженої особи /частина шоста статті 153 Кримінально-виконавчого кодексу України/ і знімає засуджену особу з облі­ку.

Зняття засудженої особи з обліку після відбуття покарання здійснюєть­ся за рапортом працівника кримінально-виконавчої інспекції, затвердженим начальником підрозділу кримінально-виконавчої інспекції /якщо контроль за засудженою особою здійснював безпосередньо начальник кримінально-виконавчої інспекції, то зняття з обліку здійснюється за його довідкою/.

Зняття засудженої особи з обліку за іншими підставами здійснюється в день надходження відповідних документів до кримінально-виконавчої інспе­кції.

У десятиденний термін після зняття з обліку особи, яка підлягає призо­ву на строкову військову службу, до відповідного військкомату направляєть­ся повідомлення.

У такий самий термін про зняття з обліку засудженої особи направля­ється повідомлення по відділу/відділення/у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб.

Про дату та підстави зняття засудженої особи з обліку робляться відповідні відмітки у журналі обліку осіб, засуджених до покарання у виді

виправних робіт, в обліковій картці та на першій сторінці обкладинки особо­вої справи /наприклад, 15 червня 2002 року постановою Миронівського міс­цевого суду умовно-достроково звільнено від відбування покарання, ех. № 43 від 21.08.2002р./.

Засудженій особі, яка відбула призначений судом строк покарання у виді виправних робіт, за її вимогою може видаватися довідка про відбуття покарання або про звільнення від нього /частина 6 статті 153 Кримінально-виконавчого кодексу України/.

Строк погашення судимості /частина 5 статті 89 Кримінального коде­ксу України/. При застосуванні покарання у виді виправних робіт погашення судимості обумовлене:

• відпрацювання встановленого йому строку виправних робіт;

• протягом року з дня відбуття покарання /основного та додаткового/ не вчиненням нового злочину;

• неприйняттям рішення про притягнення до кримінальної відповідаль­ ності відповідно до статті 389 Кримінального кодексу України.

При дотриманні цих умов особа вважається такою, що не має судимос­ті.

Строки та умови зберігання документації

Строки та умови зберігання справ, облікових карток, журналів обліку та листування встановлюються відповідно до строків зберігання зазначених документів /спільний наказ Державного департаменту України з питань ви­конання покарань та Міністерства внутрішніх справ України від 19.12.2003 №270/1560/.

Установлюються такі строки зберігання документів стосовно осіб, які перебували на обліку кримінально-виконавчої інспекції:

• три роки - особові справи та облікові картки засуджених осіб, яких було знято з обліку;

• п'ять років - журнали обліку осіб, засуджених до покарання у виді виправних робіт;

• три роки - звіти про чисельність засуджених осіб, які перебували на обліку, та справи з листування щодо питань виконання судових рі­ шень.

Обчислення строків зберігання документів проводиться з 1 січня року, наступного за роком закінчення провадження матеріалів /наприклад, якщо строк покарання закінчився 11 листопада 2000 року, то особова справа за­судженої особи підлягає знищенню 1 січня 2004 року/.

Особові справи та облікові картки осіб, засуджених до покарання у виді виправних робіт, відрахування із заробітку яких не були у повному обсязі пе-

рераховані у доход держави, знищуються не раніше, ніж буде погашено дану заборгованість.

Особові справи засуджених осіб, яких було знято з обліку, зберігаються у пачках за роками зняття з обліку.

Після закінчення строків зберігання всі вищезазначені документи під­лягають знищенню у порядку, визначеному законодавством.

Приблизний план

заходів, необхідних для виконання покарання у виді покарання у виді виправних робіт, та строки їх виконання

№ з/п	ЗАХОДИ	Строк виконання
1.	Унести запис до журналу обліку осіб, засуджених до по­карання у виді виправних робіт	у день отримання су­дового рішення
2.	Завести особову справу та облікову картку засудженої особи	-II-
3.	Викликати засуджену особу до кримінально-виконавчої інспекції	-II-
4.	У разі виявлення неточностей у копіях судових рішень, що перешкоджають виконанню покарання, надсилати до суду, який виніс дане рішення, та прокуророві інформа­цію про виявлені неточності і повернути дане рішення без виконання до суду, який його виніс	протягом трьох днів
5.	При одержанні на особу, засуджену до покарання у виді виправних робіт, копії вироку суду за новий злочин, у якому відсутні відомості про наслідки відбування пока­рання за першим вироком, письмово поінформувати прокурора та суд, який його виніс	Негайно, після встано­влення факту засу­дження
6.	Направити до суду, який виніс рішення, установи вико­нання покарань, з якої звільнено засуджену особу або кримінально-виконавчої інспекції, у якій засуджена осо­ба перебувала на обліку, повідомлення про отримання судового рішення	протягом 10 днів з дня отримання копії виро­ку
7,	Направити до відповідного органу внутрішніх справ за місцем проживання засудженої особи повідомлення про постановку засудженої особи на облік	-II-
8.	Направити до військкомату за місцем реєстрації засу­дженого повідомлення	-II-
9.	Направити до відділу /відділення/ у справах громадянст­ва, імміграції та реєстрації фізичних осіб міськ-, райор-ганів внутрішніх справ сторожову картку	-II-
10.	Направити сповіщення та алфавітну картку до підрозді­лу інформаційних технологій	протягом 10 днів після взяття засудженої осо­би на облік
11.	Ознайомити засуджену особу з порядком та умовами відбування покарання, правовими наслідками, система­тичним порушенням громадського порядку, невиконан­ням обов'язку	у день першого при­буття засудженої осо­би до кримінально-виконавчої інспекції
12.	Відібрати за результатом співбесіди у засудженої особи підписки про виконання вимог вироку суду	-II-
13.	Заповнити анкету засудженої особи	-п -
14.	Винести постанову про встановлення днів реєстрації за­судженої особи та завести листок реєстрації	-II-
15.	Направити повідомлення та копію вироку суду власнику підприємства, на якому працює засуджена особа, для ор­ганізації виконання покарання у виді виправних робіт	протягом 10 днів з дня реєстрації судового рішення, заздалегідь уточнивши місце ро­боти засудженої особи

16.

17.

18.

19.

20.

21.

22.

24.

25.

26.

27.

28.

29.

30.

Винести постанову про надання засудженій особі дозво­лу /відмову у наданні дозволу/ на виїзд за межі України

Винести постанову про зарахування часу щорічної від­пустки у строк відбування покарання

Винести постанову про надання засудженій особі дозво­лу або відмову у звільненні з роботи за власним бажан­ням

Направити іапити до підрозділів інформаційних техно­логій з метою встановлення випадків притягнення засу­джених осіб, які перебувають на обліку в кримінально-виконавчій інспекції, до адміністративної відповідально­сті

Направити вимоги до підрозділів інформаційних техно­логій з метою встановлення випадків притягнення засу­джених осіб до кримінальної відповідальності за вчи­нення нового злочину

Направити запити до податкової адміністрації з метою виявлення засуджених осіб, які працюють за сумісницт­вом

Витребувати характеристики щодо засудженої особи з місця роботи /навчання, проживання/

Здійснювати контроль за виконанням засудженою осо­бою обов'язків

Направити запити до підрозділів інформаційних техно­ логій щодо розшуку засуджених осіб, які перебувають на обліку в кримінально-виконавчій інспекції

Здійснювати контрольні перевірки за місцем роботи за­суджених осіб

Отримувати від засудженої особи письмове пояснення про свою поведінку при допущенні порушення

Отримувати довідки від дільничного інспектора міліції територіального ОВС про поведінку засудженої особи за місцем проживання та проведення з нею індивідуально- профілактичної роботи

Організовувати взаємодію зі службою у справах непов­нолітніх місцевих органів влади та особою, на яку за її згодою або на її прохання покладено судом обов'язок щодо нагляду за засудженим неповнолітнім, та прове-дення з ним виховної роботи

Направити прокуророві подання та матеріали для вирі­шення питання про притягнення осіб до кримінальної відповідальності відповідно до частини 2 статті 389 Кримінального кодексу України

Направити матеріали прокуророві для вирішення пи­ тання про притягнення винних осіб до відповідальності згідно із законом

у міру необхідності, при зверненні засу­дженого

за 10 днів до надання відпустки, з урахуван­ням думки трудового колективу та характе-ристики з місця роботи

один раз на квартал

один раз на півріччя /крім цього, при ого­лошенні в розшук та при вчиненні нового злочину/

у міру необхідності

не менше, як два рази протягом строку від-бування покарання

щоразу за фактом цьо- го порушення

один раз на квартал

один раз на місяць /а у разі допущення непов­нолітнім порушень - у міру необхідності/

у разі ухилення засу­джених осіб від відбу­вання покарання

у разі невиконання власником підприємс- тва вироку суду

31.	Направити до органів внутрішніх справ подання про привід засуджених	у разі неприбуття за викликом до криміна­льно-виконавчої інспе­кції
32.	Якщо місцезнаходження засудженої особи невідоме, проводити початкові розшукові заходи та передавати матеріали до територіальних органів внутрішніх справ	протягом І місяця
33.	Долучати до справи засудженої особи, яка знаходиться в розшуку, відповідні матеріали	кожні 6 місяців
34.	Направити до суду подання про умовно-дострокове зві­льнення засудженої особи від відбування покарання	після відбуття установ­леної Кримінальним кодексом України час­тини строку покарання та сумлінною поведін­кою, ставленням до праці доведено виправ­лення
35.	Направити до суду подання про звільнення від відбуван­ня покарання /особову справу та висновок/ щодо особи, яка згідно з висновком лікарсько-трудової експертної комісії під час відбування покарання визнана інвалідом першої або другої групи	після надання відпові­дних документів
36.	Направити до суду подання про дострокове звільнення засуджених осіб від відбування покарання /особову справу та, відповідно, завірену копію пенсійного посвід­чення або завірену копію медичного висновку/ стосовно особи, яка після постановлення вироку суду досягла пе­нсійного віку, а також жінки, яка стала вагітною	-//-
37.	Направити до військкомату за місцем реєстрації засу­дженого повідомлення /якщо засуджений перебуває на військовому обліку та підлягає призову на строкову вій­ськову службу/	протягом 10 днів після звільнення від відбу­вання покарання чи після відбуття пока­рання
38.	Направити до відділу /відділення/ у справах громадянст­ва, імміграції та реєстрації фізичних осіб міськ-, райор-ганів внутрішніх справ повідомлення	-II-
39.	Направити сповіщення до підрозділу інформаційних тех­нологій	-II-
40.	Знімати засуджених осіб з обліку	після відбуття покаран­ня за рапортом праців­ника кримінально-виконавчої інспекції
41.	Знімати засуджених осіб з обліку за рішенням суду чи за іншими документами	у день отримання судо­вого рішення про звіль­нення особи або напра­влення для відбування встановленого вироком суду покарання чи над­ходження іншого офі­ційного документа

* При потребі працівниками кримінально-виконавчої інспекції можуть проводи-і інші заходи, у яких виникає необхідність при виконанні покарання.

Розділ IV

Порядок здійснення контролю за поведінкою

осіб, звільнених від відбування покарання з

випробуванням, та звільнених від відбування

покарання вагітних жінок і жінок, які мають

дітей віком до трьох років

Звільнення від відбування покарання з випробуванням набуло значних масштабів застосування. При застосуванні такого звільнення обов'язково по­винен бути встановлений іспитовий строк. На засудженого також поклада­ються певні обов'язки, вичерпний перелік яких встановлюється законодавст­вом.

При застосуванні звільнення від відбування покарання з випробу­ванням та контролю за особами до яких воно застосовано дуже важли­вим є врахування ряду обставин:

• важливість об'єкта, якому злочином заподіяно шкоду;

• повнота здійснення злочинних намірів /підготовка, замах чи закін­ чений злочин/;

• характер психічного відношення винного до вчиненого суспільно небезпечного діяння і його наслідками;

• наявність чи відсутність відомостей щодо вчинення злочину групою осіб;

• наявність чи відсутність шкідливих наслідків та ступінь їх тяжкості;

• спосіб вчинення злочину;

• пом'якшуючі чи обтяжуючі обставини;

• соціальний статус особи, яка вчинила злочин;

• психолого-педагогічна характеристика особи, яка вчинила злочин;

• характер участі особи у вчиненні злочину;

• суб'єктивне сприйняття засудженим кінцевої мети вчинення злочи­ ну;

• попередня поведінка засудженого та вірогідність об'єктивного про­ гнозування його поведінки у майбутньому.

Загальновизнаною є думка, що звільнення від відбування покарання ці­лком виправдане у випадках, коли обставини справи не тільки характеризу­ють особистість винного і вчинений ним злочин як такі, що не становлять значної суспільної небезпеки, але й дозволяють дійти висновку, що винна особа, виходячи із моральних якостей і наявного почуття відповідальності перед суспільством, заслуговує довіри і може бути виправлена без застосу­вання реального позбавлення волі.

Всебічне врахування і оцінка усіх обставин справи відіграє важливу роль при вирішенні питання про звільнення від відбування покарання з ви­пробуванням. Гуманізм кримінально-правової та кримінально-виконавчої політики нашої держави полягає в тому, що при призначенні покарання до­пускається врахування як пом'якшуючих обставин, які прямо непередбачені законом і відносяться до особистості винного. У практичній діяльності, як пом'якшуючі обставини визнаються: позитивна характеристика з місця робо­ти чи навчання, добра поведінка в побуті, активна громадянська позиція, хворобливий стан чи фізичні вади, похилий вік, наявність утриманців, клопо­тання громадських організацій щодо недоцільності ізоляції особи від суспі­льства. Врахування подібних обставин допомагає скласти найбільш повне уявлення про особу винного і дійти обґрунтованого висновку чи був злочин випадковим епізодом у житті винного, чи він закономірно випливає із попе­редньої поведінки.

Керуючись постановою Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 „Про практику призначення судами кримінального покаран­ня" рекомендовано, що частина 1 статті 75 Кримінального кодексу України передбачає звільнення від відбування основного покарання з випробуванням тільки тих осіб, які засуджуються до виправних робіт, службового обмежен­ня /для військовослужбовців/, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років. Звільнити з випробуванням засуджену особу від відбування іншого виду покарання або позбавлення волі на строк понад п'ять років суд не вправі. Неповнолітній може бути звільнений від відбування по­карання з випробуванням лише у разі засудження його до позбавлення волі /частина 2 статті 104 Кримінального кодексу України/.

Рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване.

Звільняючи особу від відбування покарання з випробуванням, суд може покласти на неї обов'язки, передбачені статтею 76 Кримінального кодексу України, з метою організації підрозділами кримінально-виконавчої інспекції належного контролю за її поведінкою. Перелік цих обов'язків є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного до трьох років /частина 3 статті 75 Кримінального кодексу України/, а неповнолітньо­му - від одного до двох років /частина 3 статті 104 Кримінального кодексу України/. Цей строк обчислюється з дня постановлення вироку незалежно від того, судом якої інстанції застосовано статтю 75 Кримінального кодексу України.

При звільненні з випробуванням від відбування основного покарання суд, відповідно до статті 77 Кримінального кодексу України, може призначи­ти додаткові покарання: позбавлення права обіймати певні посади або займа­тися певною діяльністю. Додаткове покарання підлягає реальному виконан­ню, про що суд зазначає у резолютивній частині вироку.

Одним з основних завдань кримінально-виконавчої інспекції є здійс­нення контролю за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, звільнених від відбування покарання з випробуванням вагіт­них жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років, звільнених від відбу­вання покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, поведінкою неповнолітніх засуджених /статті 75, 79, 83, 104 Кримінального кодексу України/. Дана категорія осіб складає основну частину засуджених до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, які перебувають на обліку кримінально-виконавчої інспекції.

Покладення на особу, звільнену від відбування покарання з випробу­ванням, певних обов'язків є одним з обов'язкових елементів, які визначають основний зміст випробування. Характер таких обов'язків та їх перелік перед­бачені частиною 1 статті 76 Кримінального кодексу України.

Застосовуючи статтю 76 Кримінального кодексу України суд має виходити з наступного:

• перелік передбачених нею обов'язків є вичерпним - покласти на за­ судженого якісь інші обов'язки суд права не має;

• при прийнятті попереднього рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд зобов'язаний покласти на засудже­ ного, принаймні, один з зазначених у статті 76 Кримінального коде­ ксу України обов'язків;

• покладаючи на засудженого конкретні обов'язки, суд має врахову­ вати всі обставини справи, а також виходити з того, що виконання цих обов'язків повинно сприяти виправленню засудженого і полег­ шувати органам кримінально-виконавчої інспекції здійснення конт­ ролю за його поведінкою, тому з цієї точки зору - обов'язки, перед­ бачені в пунктах 2, 3, 4 частини 1 статті 76 Кримінального кодексу України, як правило мають покладатися на кожного засудженого, а обов'язки, передбачені в пунктах 1, 5 частини 1 статті 76 Криміна­ льного кодексу України, - з урахуванням особливостей конкретної кримінальної справи та особи винного.

"У межах попереднього рішення про звільнення від відбування пока­рання з випробуванням визначені судом обов'язки, які він покладає на засу­дженого, повинні бути чітко викладені у резолютивній частині вироку, згідно частини 8 статті 335 Кримінально-процесуального кодексу України, як окре­мий її елемент, з обов'язковим посиланням на частину 1 статті 76 Криміна­льного кодексу України.

Оскільки положення щодо контролю за поведінкою засудженого помі­щено у частині 2 статті 76 Кримінального кодексу України, то це означає, що перш за все кримінально-виконавча інспекція повинна контролювати вико­нання засудженим покладених на нього судом обов'язків. Водночас це поло­ження свідчить про те, що перебування засудженого під контролем криміна-

льно-виконавчої інспекції є ще одним обов'язковим елементом випробуван­ня.

Стаття 77 Кримінального кодексу України вирішує питання про мож­ливість поєднання звільнення від відбування покарання з випробуванням та призначенням додаткбвих покарань.

Приймаючи попереднє рішення про звільнення від відбування пока­рання з випробуванням, суд може у передбачених законом випадках призна­чити будь-яке додаткове покарання /крім конфіскації майна/. Статті 75, 77 Кримінального кодексу України непередбачають можливості звільнення від призначених судом додаткових покарань. Це означає, що звільнення від від­бування покарання з випробуванням стосується лише вказаних у ній основ­них покарань, а додаткове покарання, якщо воно призначене, має застосову­ватись до засудженого реально.

Обчислення строку такого додаткового покарання, як позбавлення пра­ва обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, починається з дня набрання вироком законної сили /пункт 4 статті 55 Кримінального кодек­су України/. Якщо строк цього додаткового покарання перевищує тривалість іспитового строку, особа визнається судимою до завершення строку його від­бування, у тому числі і тоді, коли за результатами випробування прийнято остаточне рішення про звільнення особи від призначеного судом основного покарання /частина 3 статті 55 Кримінального кодексу України/ і продовжує перебувати на обліку у відповідному органі, як особа засуджена до додатко­вого покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займати­ся певною діяльністю.

Обов'язкові елементи випробування засудженої особи:

• визначений судом іспитовий строк як конкретні часові межі випро­ бування;

• перебування засудженого під контролем підрозділів кримінально- виконавчої інспекції;

• необхідність виконання покладених судом обов'язків;

• обов'язок не вчинити систематично правопорушень, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про небажання засудже­ ного стати на шлях виправлення, при цьому термін „систематично" означає, що протягом іспитового строку таких правопорушень має бути не менше трьох;

. ■ • обов'язок не вчинити протягом іспитового строку нового злочину, у тому числі ухилення засудженого від додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною ді­яльністю /частина 1 статті 389 Кримінального кодексу України/, як­що останнє було призначено вироком суду.

Ухиленням від відбування покарання буде:

1) пряма відмова відбувати його;

2. зміна місця проживання без повідомлення органів, що виконують покарання;

3. продовження роботи на посаді, обіймати яку особа позбавлена права або продовжує займатися певною діяльністю, забороненою вироком

суду.

Випробування буде вважатись успішним, якщо засуджений протягом іспитового строку виконав усі обов'язки, зазначені вище. У цьому разі за по­данням кримінально-виконавчої інспекції суд відповідно до частини 2 статті 78 Кримінального кодексу України і в порядку, визначеному статтею 408 Кримінально-процесуального кодексу України, приймає остаточне рі­шення про звільнення засудженого від призначеного йому основного пока­рання. Прийняття такого рішення, якщо випробування було дійсно успішним, є обов'язком, а не правом суду.

Випробування не буде вважатись успішним, якщо засуджений про­тягом іспитового строку не виконав покладених на нього судом обов'язків або вчинить систематично /три і більше разів/ правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення. У цьому разі суд відповідно до частина 2 статті 78 Кримі­нального кодексу України і в порядку передбаченому статтею 408 Криміна­льно-процесуального кодексу України, за поданням кримінально-виконавчої інспекції, приймає остаточне рішення про направлення засудженого для від­бування призначеного йому основного покарання. Прийняття такого рішення можливе як після закінчення іспитового строку, так і до його закінчення.

Випробування також не буде вважатись успішними, якщо засуджений протягом іспитового строку, вчинить новий злочин. У такому випадку отри­мавши копію вироку /завірену підписом судді та печаткою суду/ за вчинення нового злочину, в якому суд призначить остаточне покарання за сукупністю вироків, згідно зі статтями 71, 72 Кримінального кодексу України, необхідно зняти такого засудженого з обліку - внести запис у відповідну графу журналу обліку, проставивши при цьому дату зняття та підставу.

Чинним законодавством організацію роботи та контроль за поведінкою і виконанням обов'язків засудженими, звільненими від відбування покарання з випробуванням, протягом іспитового строку, покладено на кримінально-виконавчу інспекцію за місцем проживання таких засуджених /стаття 163 Кримінально-виконавчого кодексу України/.

Контроль за особами, звільненими від відбування покарання з випро­буванням та проведення з ними індивідуально-профілактичної роботи здійс­нюється з метою забезпечення виконання покладених на них судом обов'язків, належної поведінки у громадських місцях та за місцем проживан­ня, а щодо звільнених від відбування покарання жінок, які мають дітей віком до трьох років, - забезпечення ними належних умов догляду за дітьми, їх ви­ховання.

Проведення за місцем проживання таких осіб індивідуально-профілактичної роботи, з метою попередження вчинення ними нових злочи­нів, кримінально-виконавчим законодавством покладається на працівників органів внутрішніх справ /стаття 163 Кримінально-виконавчого кодексу України/.

Відповідно до пункту 7 статті 10 Закону України "Про міліцію" одним з основних обов'язків міліції є проведення профілактичної роботи серед осіб, схильних до вчинення злочинів, а також здійснення контролю за засуджени­ми до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі.

Контроль за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, та звільнених від відбування покарання вагітних жі­нок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, включає в себе:

• персональний облік засуджених осіб протягом іспитового строку;

• проведення спільно з органами внутрішніх справ та відповідними громадськими формуваннями індивідуально-профілактичної роботи із засудженими особами;

"'" • додержання засудженими особами громадського порядку і виконан­ня обов'язків, покладених на них судом;

• привід засуджених осіб, які не з'явились за викликом до криміналь­ но-виконавчої інспекції;

• проведення початкових розшукових заходів засуджених осіб, місце­ знаходження яких невідоме;

• проведення інших заходів, передбачених законодавством.

Підрозділи кримінально-виконавчої інспекції для виконання покладе­них на них функцій використовують гербову печатку та штамп, а працівники кримінально-виконавчої інспекції мають право підпису документів, які учи­няються під час здійснення контролю за поведінкою осіб, звільнених від від­бування покарання з випробуванням, і виконанням ними обов'язків протягом іспитового строку та звільнених від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років.

Проведення початкових розшукових заходів щодо зазначених вище ка­тегорій засуджених осіб, які залишили постійне місце проживання з метою ухилення від здійснення контролю за їх поведінкою та виконання покладених на них судом обов'язків, здійснюється в порядку, передбаченому норматив­но-правовими актами.

У разі призову засудженого на строкову військову службу до військко­мату направляється копія вироку суду, а у необхідних випадках до неї дода­ється особова справа засудженого та інші документи, які потрібні для здійс­нення контролю за поведінкою засудженої особи за місцем проходження служби.

Засуджені виконують обов'язки та користуються всіма правами людини

і громадянина, за винятком обмежень, визначених законодавством України і встановлених вироком суду /частина 2 статті 7 Кримінально-виконавчого ко­дексу України/.

Облік осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, та звільнених від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, ведеться в одному журналі.

Іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку /ухвали/ суду /стаття 165 Кримінально-виконавчого кодексу України/ і вста­новлюється тривалістю від одного року до трьох років /пункт 3 статті 75 Кримінального кодексу України/, а щодо неповнолітніх - від одного до двох років /частина 3 статті 104 Кримінального кодексу України/.

Як вирахувати останній день іспитового строку?

Наприклад, коли вирок проголошено 24 травня 2002 року і засуджено­му встановлено іспитовий строк тривалістю два роки, то термін його за­кінчується о 24.00 годині 23 травня 2004 року, тобто подання до суду необ­хідно направляти не раніше 24 травня 2004 року.

Підставою для взяття засудженого на облік кримінально-виконавчої ін­спекції та здійснення контролю за його поведінкою, виконанням покладених на нього судом обов'язків, є копія обвинувального вироку суду та довідка про набрання ним законної сили, які суд надсилає до кримінально-виконавчої інспекції за місцем проживання засудженого.

При застосуванні до засудженого у виді позбавлення волі або обме­ження волі акта про помилування із заміною невідбутої частини покарання звільненням від відбування покарання з випробуванням до кримінально-виконавчої інспекції надсилається копія розпорядження про виконання Указу Президента України про помилування та копія вироку /завірені печаткою та підписом начальника установи виконання покарань/. У розпорядженні обов'язково повинен бути вказаний термін іспитового строку, якщо він не вказаний, то працівник кримінально-виконавчої інспекції у день отримання вказаних вище документів повинен надіслати запит на ім'я начальника уста­нови виконання покарань з вимогою негайно повідомити про термін іспито­вого строку або усунення інших виявлених недоліків.

При звільненні засуджених до обмеження або позбавлення волі вагіт­них жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років у відповідній поста­нові /ухвалі/ суду теж повинен бути вказаний термін іспитового строку.

Обов'язки працівника кримінально-виконавчої інспекції

щодо здійснення контролю за поведінкою осіб, звільнених від

відбування покарання з випробуванням, та звільнених від відбування

покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років

Під час здійснення контролю за поведінкою осіб, звільнених від відбу­вання покарання з випробуванням, та звільнених від відбування покарання

вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років працівники кримінально-виконавчої інспекції:

• ведуть персональний облік засуджених осіб протягом іспитового строку;

• спільно з органами внутрішніх справ та відповідними громадськими формуваннями проводять індивідуально-профілактичну роботу із засудженими особами /за потреби викликають до кримінально- виконавчої інспекції батьків неповнолітніх або осіб, які їх заміня­ ють/;

• контролюють додержання засудженими особами громадського по­ рядку і виконання обов'язків, покладених на них судом, та один раз на квартал перевіряють за обліками органів внутрішніх справ, чи не притягувались вони до адміністративної відповідальності за пору­ шення громадського порядку;

• уносять подання органу внутрішніх справ щодо здійснення приводу засуджених осіб, які не з'явилися за викликом до кримінально- виконавчої інспекції;

• організовують початкові розшукові заходи засуджених осіб, місце­ знаходження яких невідоме, та надсилають матеріали до відповід­ них органів внутрішніх справ для оголошення розшуку таких осіб;

• надсилають до суду подання про звільнення від подальшого відбу­ вання покарання засудженої особи або про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудже­ ної особи для відбування призначеного покарання /статті 408 ^і, 408², 408³ Кримінально-процесуального кодексу України/;

» установлюють періодичність, дні проведення реєстрації засуджених осіб та проводять реєстрацію таких осіб /частина 3 статті 13 Кримі­нально-виконавчого кодексу України/;

• застосовують до засуджених осіб застереження у виді письмового попередження /частина 1 статті 166 Кримінально-виконавчого коде­ ксу України/;

• постійно підтримують контакти з органами внутрішніх справ, кри­ мінальною міліцією у справах неповнолітніх і службою у справах неповнолітніх при міських та районних держадміністраціях;

• у разі потреби дають дозвіл засудженій особі на виїзд за межі Укра­ їни;

• аналізують роботу з обліку та контролю за поведінкою засуджених осіб, готують необхідні статистичні та інформаційні матеріали та пропозиції, спрямовані на поліпшення діяльності кримінально- виконавчої інспекції.

Обов'язки працівника органів внутрішніх справ щодо здійснення контролю за особами, звільненими від відбування покарання з випробу­ванням, звільненими від відбування покарання вагітними жінками і жінками, які мають дітей віком до трьох років, та при проведенні з ними індивідуально-профілактичної роботи за місцем проживання

При здійсненні контролю за особами, звільненими від відбування пока­рання з випробуванням, та звільненими від відбування покарання вагітними жінками і жінками, які мають дітей віком до трьох років, органи внутрішніх справ: