Особливості виконання покарання у виді виправних робіт у відношенні непрацюючих засуджених

Якщо при уточненні місця роботи засудженої особи з'ясується, що на час звернення вироку до виконання вона не працює, засуджена особа дає письмове пояснення, у якому вказує причину звільнення з роботи. Засудженій особі видається направлення до відповідного центру зайнятості населення і встановлюється строк для працевлаштування 15 днів та роз'яснюється, що вона не має права відмовитися від запропонованої роботи чи перекваліфіка­ції. Якщо засуджена особа без поважної причини не працевлаштувалася в установлений термін і не стала на облік у центрі зайнятості населення, то во­на викликається до кримінально-виконавчої інспекції і дає письмове пояснен­ня про причини ухилення від відбування покарання. Засудженій особі вино­ситься застереження у виді письмового попередження про притягнення до кримінальної відповідальності. У разі подальшого ухилення від відбування покарання від засудженої особи відбирається письмове пояснення, виносить­ся письмове застереження у виді письмового попередження та надається ще 10 днів для працевлаштування.

Якщо засуджена особа без поважної причини не працевлаштувалась в установлений термін і не стала на облік у центрі зайнятості населення, пра­цівник кримінально-виконавчої інспекції, узявши довідку про це з відповід­ного центру зайнятості, надсилає подання, копію вироку та матеріали, які свідчать про ухилення від відбування покарання, прокуророві для вирішення питання про притягнення засудженої особи до кримінальної відповідальності відповідно до частини 2 статті 389 Кримінального кодексу України. Копії цих документів долучаються до особової справи засудженої особи.

Особи, засуджені до виправних робіт, залишаються працювати на тому підприємстві, на якому вони працювали до засудження /на тій самій посаді чи роботі/. Переведення вказаних осіб на іншу посаду чи роботу здійснюєть­ся на підставах, передбачених законодавством про працю, за винятком обме­жень, установлених вироком суду та кримінально-виконавчим законодавст­вом.

Порядок звільнення з роботи за власним бажанням осіб, засуджених до покарання у виді виправних робіт

У період відбування покарання у виді виправних робіт засудженим осо­бам забороняється звільнятися з роботи за власним бажанням без письмового дозволу кримінально-виконавчої інспекції.

У разі необхідності звільнитися з роботи засуджений до виправних ро­біт подає до кримінально-виконавчої інспекції заяву з проханням вирішити питання про звільнення з роботи за власним бажанням.

Працівники кримінально-виконавчої інспекції перевіряють обгрунтова­ність заяви засудженої особи про звільнення з роботи за власним бажанням та за наявності довідки з нового місця роботи про можливість її працевлаш­тування, виносять постанови про дозвіл або відмову у звільненні. Всі доку­менти долучаються до особової справи засудженої особи.

Винесене рішення працівника кримінально-виконавчої інспекції засу­джений може оскаржити його у вищого керівництва.

Обов'язки засуджених до покарання _; у виді виправних робіт

Засуджені особи, які відбувають покарання у виді виправних робіт, зо­бов'язані:

• додержуватися встановлених порядку та умов відбування покаран­ ня;

• сумлінно ставитися до праці;

• з'являтися за викликом до кримінально-виконавчої інспекції;

• повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання;

• періодично з'являтися на реєстрацію до кримінально-виконавчої ін­ спекції у встановлені постановою дні;

• відмічатися у листку реєстрації;

• не виїжджати без дозволу кримінально-виконавчої інспекції за межі України;

• не звільнятися з роботи за власним бажанням без дозволу криміна­ льно-виконавчої інспекції;

• не порушувати порядок і умови відбування покарання;

• виконувати встановлені обов'язки;

• не вчиняти злочини та проступки, за яких їх може бути притягнуто до кримінальної чи адміністративної відповідальності;

• не допускати прогулів, а також порушень трудової дисципліни;

• не з'являтися на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння.

Періодичність явки на реєстрацію засуджених до покарання у виді виправних робіт.

У відповідності до частини 3 статті 13 Кримінально-виконавчого коде­ксу України працівник кримінально-виконавчої інспекції може винести по­станову про встановлення днів явки на реєстрацію та контролює періодич­ність явки засуджених осіб на реєстрацію.

Періодичність явки на реєстрацію встановлюється постановою, яка за­тверджується начальником підрозділу кримінально-виконавчої інспекції та оголошується засудженій особі під підпис, після чого заводиться листок ре­єстрації.

Періодичність явки засудженої особи на реєстрацію до кримінально-виконавчої інспекції встановлюється від одного до шести разів у квартал у залежності від злочину, за який її засуджено, ставлення засудженої особи до відбування покарання та праці.

Реєстрація встановлюється не по числах місяця, а по днях тижня, крім цього в постанові указується у котрій годині засуджений повинен приходити на реєстрацію. Наприклад: перша середа місяця з 9°° до 17⁰⁰. Якщо день ре­єстрації випаде на вихідний або святковий день, реєстрацію переноситься на наступний робочий день, який припадає за вихідним або святковим днем, про шо робиться запис у постанові про встановлення днів явки на реєст­рацію. Засуджені повинні приходити на реєстрацію в установлений їм день, у робочі години, тобто з 9 до 18 годин, незалежно від того, працюють вони чи ні. Зміна днів явки на реєстрацію допускається тільки у виняткових випа­дках, повинна бути обґрунтована і тільки за постановою працівника криміна­льно-виконавчої інспекції, при цьому враховується особа засудженого, його поведінка в громадських місцях та виконання ним обов'язків.

Працівник кримінально-виконавчої інспекції може надавати засу­дженим особам дозвіл на виїзд за межі України тільки у випадках:

• направлення їх у відрядження з місця роботи;

• потреби проходження курсу лікування;

• у разі смерті близького родича /подружжя, батьки, діти, усиновлю- вачі, усиновлені, рідні брати й сестри, дід, баба, онуки/, що обов'язково повинно підтверджуватися документально:

• зміни місця проживання.

Виїхати засуджена особа може тільки після перевірки підстав на виїзд підрозділами кримінально-виконавчої інспекції /наприклад, підставами мо­же бути необхідність зміни місця проживання, підтверджена документами або за наявності посвідки на постійне проживання в іншій державі та інше/.

У таких випадках оригінали відповідних документів або їх ксерокопії долучаються до особових справ засуджених осіб.

У разі прийняття рішення про надання засудженій особі дозволу на ви­їзд за межі України /відмову у наданні дозволу на виїзд/, працівник криміна­льно-виконавчої інспекції виносить мотивовану постанову, яка видається за­судженій особі. Копія такої постанови долучається до особової справи засу­дженої особи.

У разі неявки за викликом до кримінально-виконавчої інспекції без по­важних причин засуджені особи за поданням кримінально-виконавчої інспе­кції можуть бути піддані приводу через відповідні органи внутрішніх справ.

Поважними причинами неявки засудженої особи до кримінально-виконавчої інспекції у призначений строк визнаються:

• несвоєчасне одержання виклику;

• хвороба;

• інші обставини, що фактично позбавляють її можливості своєчасно прибути за викликом.

Усі вище перераховані випадки повинні бути документально підтвер­джені /частина 6 статті 41 Кримінально-виконавчого кодексу України/.

Щодо особи, яка згідно з висновком лікарсько-трудової експертної ко­місії під час відбування покарання стала непрацездатною, працівник кримі­нально-виконавчої інспекції надсилає до суду подання, особову справу та за­значений вище висновок про заміну покарання у виді виправних робіт штра­фом відповідно до частини 3 статті 57 Кримінального кодексу України та ча­стини 5 статті 42 Кримінально-виконавчого кодексу України, при цьому до вирішення зазначеного питання судом відбування покарання призупиняється.

Стосовно засудженої особи, яка після постановлення вироку суду дося­гла пенсійного віку, а також жінки, яка стала вагітною, працівник криміналь­но-виконавчої інспекції надсилає до суду подання /особову справу та, відпо­відно, завірену копію пенсійного посвідчення або завірену копію медичного висновку/ про дострокове звільнення такої особи від відбування покарання з часу звільнення жінки від роботи у зв'язку з вагітністю і пологами, відповід­но до частини 2 статті 57 Кримінального кодексу України та частини 6 статті 42 Кримінально-виконавчого кодексу України, при цьому до вирішення за­значеного питання судом відбування покарання призупиняється/частина 9 статті 154 Кримінально-виконавчого кодексу України/.