Заняття №26 Тема: Фармацевтична біохімія. Загальна характеристика метаболізму ліків. Фази метаболізму. Підсумкове заняття. Тестовий контроль. Залік.

Актуальнiсть теми: Знання процесів метаболізму лікарських речовин використовується для вирішення цілого ряду задач біофармації, фармакології, фармацевтичної хімії, технології ліків. Результати і узагальнення фармацевтичної біохімії є тією фундаментальною основою, на основі якої розвивається наукова і раціональна фармакотерапія захворювань та їх фармакопрофілактика.

Навчальнi цiлi

Знати: Стадії метаболізм ліків, вплив метаболізму ліків на їх фармакологічну активність значення фармацевтичної біохімії для теоретичної та практичної фармації.

Вмiти: Визначати інтенсивність гідроксилювання лікарських речовин мікросомами печінки, вплив на цей процес різних чинників.

Самостiйна позааудиторна робота:

1. Охарактеризувати систему мікросомального окислення.

2. Написати схеми реакцій С-гідроксилювання бутаміду, бензолу, N-гідроксилювання сульфаніламіду, дезалкілювання фенацетину, відновлення нітробензолу, гідролізу іпроніазиду.

3. Охарактеризувати процеси кон'югації і написати реакції: а) саліцилової кислоти з глюкуроновою; б) метилювання ізоніазиду; в) ацетилювання сульфаніламіду; г) ПАСК з гліцином.

Контрольнi питання:

1. Предмет і задачі фармацевтичної біохімії, значення її для біофармації, фармакології, медицини, токсикології.

2. Біогенні лікарські речовини та чужорідні ліки (ксенобіотики), їх метаболізм.

3. Стадії метаболізму ліків: а)ентеральний обмін в ШКТ; б)транспорт через мембрани; в)перенесення кров’ю і міжтканинний розподіл; г)внутрішньоклітинний метаболізм ліків (реакції біотрансфармації); д)виведення із організму ліків та їх метаболітів.

4. Вплив метаболізму ліків на їх фармакологічну активність.

5. Реакції першої фази метаболізму ліків (фази модифікації).

6. Гідроксилювання лікарських речовин у процесі мікросомального окислення. Характеристика ферментної системи і механізму реакції.

7. Інтенсивність метаболізму ліків як фактор індивідуальної чутливості організму до їх дії.

8. Процеси кон'югації лікарських речовин та їх метаболітів: утворення глюкуронідів, сульфатна, метильна, ацетильна і пептидна кон'югація.

Самостійна робота на занятті

Виконати лабораторну роботу “Визначення гідроксилазної активності мікросом печінки”, оформити і захистити протокол.

Методика виконання роботи

Принцип методу. Метод базується на визначенні вмісту 4-амінофенолу, який утворюється при гідроксилюванні аніліну в монооксигеназному ланцюгу мікросом. При взаємодії 4-амінофенолу з фенолом у присутності карбонату натрію утворюється синій індофенольний комплекс.

Хід роботи. Із печінки тварин шляхом гомогенізації та диференціального центрифугування отримують суспензію мікросом, в якій біуретовим методом визначають концентрацію білка. У дві пробірки (дослідна і контрольна проба) вносять по 0,4 мл трис-НСІбуферну (рН 7,4), 0,4 мл 0,16 М розчину хлориду магнію, 0,1 мл суспензії мікросом, 0,2 мл 0,03 М розчину НАДФН і 0,15 мл 0,03 % розчину аніліну. Потім до контрольної проби додають 0,5 мл 15% розчину трихлороцтової (ТХО) кислоти. Обидві пробірки поміщають на 20 хв. у термостат при 37^оС. По закінченні інкубації в дослідній пробі зупиняють реакцію добавленням 0,5 мл 15% розчину ТХО. У дослідну пробірку вносять 0,5 мл 10% розчину карбонату натрію і 1,5 мл 2% розчину фенолу, а в контрольну – 2 мл дистильованої води, добре перемішують. Через 10 хв. колориметрують дослідну пробірку проти контрольної на ФЕКу при 630 нм (червоний світлофільтр) у кюветах товщиною 10 мл.

Розрахунок проводять за формулою:

Х= А · V/20m,

де Х – гідроксилазна активність, нмоль/хв · мг білка;

А – концентрація амінофенолу в пробі, знайдена за калібрувальним графіком, нмоль; V - об’єм проби, рівний 1,75 мл; 20 – час інкубації, хв; m – вміст білку в пробі, мг (приблизно 2-4 мг/0,1 мл суспензії мікросом).