Література:

1. Конспект лекцій.

2. Губський Ю. І. Біологічна хімія.- К.-Тернопіль: Укрмедкнига, 2000.- 509с.

3. Гонський Я.І., Максимчук Т.П. Біохімія людини. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2001.- 736с.

4. Гонський Я.І., Максимчук Т.П. – Біохімія людини, 2004.

Обговорено і затверджено на засіданні кафедри

Зав. кафедрою проф. Ерстенюк А.М.

Заняття № 19 Тема: Клініко-біохімічна характеристика функції кіркової частини наднирників та статевих залоз в нормі та при патології. Гормони цих залоз як фармпрепарати в практичній фармації.

Актуальнiсть теми: Стероїдні гормони (кортикостероїди, статеві) відіграють важливу роль в регуляції гомеостазу в організмі та в забезпеченні репродуктивної функції. Природні стероїдні гормони та їх синтетичні аналоги широко використовуються у медичній практиці, як фармпрепарати.

Навчальні цілі:

Знати: структура, біологічні функції і механізм дії стероїдних гормонів. Клінічні ознаки порушення функції кори надниркових та статевих залоз.

Вміти: виконати якісне визначення стероїдних гормонів і продуктів їх метаболізму.

Самостійна позааудиторна робота

1. Охарактеризувати механізм дії гормонів клубочкової, пучкової та сітчастої зони – глюкокортикоїдів, мінералокортикоїдів та статевих гормонів.

2. Охарактеризувати біохімічні зміни та клінічні прояви гіпо- та гіперкортицизму.

Контрольні питання

1. Гормони кори надниркових залоз: хімічна структура, метаболізм, вплив на обмін речовин, механізм дії.

2. Синтез гормонів.

3. Механізм протизальної, протипрофілактичної та протиексудативної дії глюкортикоїдів.

4. Механізм дії мінералокортикоїдів.

5. Кортикостероїди і їх синтетичні аналоги – фармпрепарати.

6. Андрогени: структура, синтез і біологічна дія.

7. Естрогени та прогестерон: структура, синтез, біологічна дія.

8. Порушення функції статевих залоз. Статеві гормони – фармпрепарати.

Самостійна робота на занятті

Виконати лабораторні роботи, оформити та захистити протокол.

1. Якісне визначення 17-кетостероїдів (реакція Циммермана)

17-кетостероїди - кінцевий продукт обміну гормонів кори наднирників: гідрокортизону, кортизону та інших і, частково, чоловічих та жіночих статевих гормонів.

В сечі 17-кетостероїди містяться в зв’язаній з глюкуроновою кислотою формі (глюкуроніди). У здорових жінок за добу з сечею виділяється 6-15 мг кетостероїдів, у чоловіків - 15-25 мг.

Принцип методу базується на реакції 17-кетостероїдів з n-динітробензолом в лужному середовищі з утворенням продуктів конденсації фіолетово-рожевого кольору (максимум поглинання в межах 530 нм).

Хід роботи. Якісне визначення 17-кетостероїдів проводять в сухих пробірках та сухими піпетками. До 20 крапель сечі доливають 30 крапель n-динітробензолу, струшують та добавляють 6 крапель 30% розчину їдкого натрію до появи вишнево-фіолетового забарвлення (2 хвилини).

2. Якісні реакції на фолікулін

Принцип методу. Якісна реакція на фолікулін (естрон) проводиться з концентрованою сірчаною кислотою (утворення ефірної сполуки солом’яно-жовтого кольору з зеленою флуоресценцією) та на фенольну групу з реактивом Фоліна (поява синього забарвлення).

Хід роботи. Реакція на фенольну групу з реактивом Фоліна.

До 2-х крапель фолікуліну додають 1 краплю 30% р-ну лугу і 1 краплю реактиву Фоліна. Спостерігають забарвлення, зумовлене наявністю фенольної групи.

Література:

1. Конспект лекцій.

2. Губський Ю. І. Біологічна хімія.- К.-Тернопіль: Укрмедкнига, 2000.- 509с.

3. Гонський Я.І., Максимчук Т.П. Біохімія людини. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2001.- 736с.

4. Гонський Я.І., Максимчук Т.П. – Біохімія людини, 2004.

Обговорено і затверджено на засіданні кафедри

Зав. кафедрою проф. Ерстенюк А.М.

Заняття № 20

Тема: Клініко-біохімічна характеристика функції підшлункової залози і мозкової частини

Наднирників в нормі і при патології. Гормони цих залоз як фармпрепарати в практичній фармації.

Актуальнiсть теми: Гормони підшлункової залози інсулін має важливе значення як медикаментозний засіб, оскільки значна частина населення страждає цукровим діабетом чи схильна до даної хвороби. При цукровому діабеті спостерігаються глибокі порушення обміну речовин зумовлені абсолютною чи відносною недостачею інсуліну та надлишком контрінсулярних гормонів (глюкагону, адреналіну, глюкокортикоїдів). Для інсулінотерапії використовують препарати різної тривалості дії. При інсулінонезалежному цукровому діабеті ІІ типу використовують пероральні цукорзнижуючі препарати – похідні сульфонілсечовини, бігуаніди.