Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Скачиваний:
32
Добавлен:
13.12.2019
Размер:
17.87 Mб
Скачать

1)з однієї вітки в іншу переноситься ідеальне джерело напруги і встановлюється зв'язок між струмами цих віток;

2)з однієї ділянки кола до іншої переноситься ідеальне джерело струму і встановлюється зв'язок між напругами на цих ділянках.

Принцип взаємності застосовується тільки для лінійних кіл.

Згідно з першим варіантом (рис.2.34), при перенесенні ідеального джере-

ла напруги E , яке увімкнено в першу вітку (11) і яке викликає у другій вітці ( 2 2) струм I2 (рис.2.34, а), у другу вітку (рис.2.34, б) джерело E викличе в

першій вітці такий саме струм I1 = I2 . Експериментальне трактування цього

варіанта принципу взаємності в лінійному пасивному колі перестановка ідеального джерела напруги і амперметра не змінює показання останнього.

1

 

2

I2

= I1

1

 

2

E

E

 

 

 

 

 

«П» III

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

II

 

А

А

 

II «П»

III

 

 

 

 

 

 

 

 

а

2

 

 

1

б

2

 

1

 

 

 

 

Рисунок 2.34 – Принцип взаємності для кола з джерелом напруги

Рис.2.35 пояснює принцип взаємності для кола з джерелом струму. У цьому випадку при перенесенні ідеального джерела струму Iдж , яке увімкнене в

першу вітку (11) і спричиняє на затискачах 2 2напругу U2 (рис.2.35, а), у другу вітку (рис.2.35, б) джерело Iдж спричинить на затискачах першої вітки напругу U1 =U2 . Експериментальне трактування другого варіанта принципу

взаємності в лінійному пасивному колі перестановка ідеального джерела струму і вольтметра не змінює показання вольтметра.

Викладені варіанти принципу взаємності відіграють важливу роль як в теорії кіл, так і в теорії поля. Прикладом може служити відомий принцип взаємності (зворотності) антен.

Принцип взаємності застосовують для розв’язання деяких задач теорії кіл.

1

2

 

1

2

Iдж

Iдж

 

 

 

 

«П»

U2 V

V U1

«П»

 

2

2

1

 

1

б

 

а

 

 

 

 

Рисунок 2.35 – Принцип взаємності для кола з джерелом струму

Основи теорії кіл, сигналів та процесів в СТЗІ. Ч.1

71

Приклад 2.10. Використовуючи принцип взаємності, визначити струм I5

мостової схеми (рис.2.29,а, приклад 2.8).

Розв’язання. Перенесемо ідеальне джерело напруги в діагональ моста послідовно з опором R5 , після чого схема матиме вигляд, показаний на рис.2.36, а.

Відповідно до принципу взаємності, струм I5 в діагоналі моста схеми (рис.2.29,а) і струм I5 в отриманій схемі (рис.2.36, а) мають збігатися.

Щоб визначити струм I5 (рис.2.36, а), скористуємось першим законом

Кірхгофа для вузла 1: I4 I5 I1 = 0,

заздалегідь визначивши струми I1 і I4 .

 

Об'єднавши вузли 1 і 2, отримаємо схему (рис.2.36, б). Застосувавши метод

еквівалентних перетворень, знайдемо струми:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

IE =

 

E

;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

R5 + R1R2 /(R1 + R2 ) + R3R4 /(R3 + R4 )

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

I4

=

 

IE R3

=

 

 

 

E(R1 + R2 )R3

 

 

 

;

R3 + R4

R5 (R1 + R2 )(R3 + R4 )+ R1R2 (R3 + R4 )+ R3R4 (R1 + R2 )

 

 

 

 

 

 

I

=

IE R2

 

=

 

 

 

E(R3 + R4 )R2

 

 

.

 

 

 

R5 (R1 + R2 )(R3 + R4 )+ R1R2 (R3 + R4 )+ R3R4 (R1 + R2 )

 

1

 

 

R1 + R2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Скориставшись рівнянням, складеним вище за першим законом Кірхгофа, і

згідно з отриманими виразами для струмів I1 і I4 , визначимо шуканий струм:

І5 = I4 I1 =

 

 

 

 

E(R1R3 R4R2 )

 

 

.

 

R5 (R1 + R2 )(R3

+ R4 )+ R1R2 (R3 + R4 )+ R3R4 (R1 + R2 )

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розв’язок збігається з виразом для струму I5 у прикладі 2.8.

 

R

 

R2

R2

 

 

1

 

 

 

 

I1

R5

 

 

 

 

IE

 

R1

R5

 

I4

 

1

2

I1

 

 

 

E

1+2

I4

IE

 

R4

 

R

R4

E

 

 

 

3

 

 

 

 

 

R3

 

 

 

 

 

I5

б

 

 

 

а

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рисунок 2.36 До прикладу 2.10

 

 

72

Ю.О.Коваль, І.О.Милютченко, А.М.Олейніков та ін.

2.9 Аналіз нелінійних кіл

Вище (підрозд. 1.5, 1.8, 1.9) вже згадувалося про нелінійні елементи і кола, а також про параметричні елементи і кола (слід підкреслити, що параметричні кола не є нелінійними, а є лінійними колами зі змінними параметрами). Однак все подальше викладення стосувалося тільки лінійних кіл з постійними параметрами. В даному підрозділі розглядатимуться нелінійні елементи і кола.

Загалом задачі аналізу нелінійних і лінійних кіл збігаються, оскільки тут розглядаються способи здобуття та розв’язування системи розрахункових рівнянь. Ці рівняння грунтуються на законах Кірхгофа, які чинні як для лінійних, так і для нелінійних кіл (чинним залишається і баланс потужностей). Однак для нелінійних кіл складання системи рівнянь ускладнюється тим, що характеристики нелінійних елементів, як правило, задано таблицею чи графіком, отриманими експериментально. Складаючи рівняння кола, такі експериментальні характеристики необхідно апроксимувати, тобто приблизно подавати в аналітичній формі.

Здобуття розв’язку системи розрахункових рівнянь ускладнюється нелінійністю системи, що виключає застосування принципу суперпозиції, який широко використовують для лінійних кіл. Тому для розрахунку нелінійних кіл не можна використовувати метод накладання та інші методи, які базуються на цьому принципі. Крім того, для нелінійних кіл рідко можна знайти точний аналітичний розв’язок системи рівнянь. Як правило, здобувають приблизний або чисельний розв’язок.

2.9.1 Характеристики і параметри нелінійних елементів

Нелінійними називають такі пасивні елементи електричного кола, параметри яких залежать від напруги на елементі чи від струму в ньому. Існують нелінійні опори, індуктивності та ємності.

До нелінійних опорів належать електронні лампи, напівпровідникові діоди, транзистори, тиристори. Нелінійні індуктивності – це котушки з феромагнітним осердям. Нелінійну ємність мають конденсатори з сегнетодіелектричною ізоляцією (вариконди), а також напівпровідникові діоди – варактори.

Слід зазначити, що будь-який електричний елемент є нелінійним. Наприклад, величина будь-якого опору змінюється із-за нагрівання струмом. Аналогічна залежність спостерігається від величини струму для індуктивності та від напруги – для ємності. З іншого боку, іноді можна вважати лінійними (у певних межах) навіть суттєво нелінійні елементи, наприклад індуктивність котушки з феромагнітним осердям.

Електричне коло, яке разом з лінійними елементами має хоча б один нелінійний, називається нелінійним колом.

Основи теорії кіл, сигналів та процесів в СТЗІ. Ч.1

73

Властивості лінійних і нелінійних елементів електричного кола описують їх статичними характеристиками, які мають вигляд функціональної залежності

y = f (x) .

(2.48)

Функцію y можна розглядати як відгук на дію x .

Статичною характеристикою активного опору є вольт-амперна характе-

ристика, тобто залежність між струмом і напругою в опорі:

 

i = ϕR (u) або u = fR (i) .

(2.49)

У першому випадку незалежною змінною (дією) є напруга u , залежною

(відгуком) – струм i , у другому – навпаки.

 

Для індуктивності статичною характеристикою

є вебер-амперна

(магнітна) характеристика – залежність між потокозчепленням Ψ і струмом i :

i = ϕL (Ψ) або Ψ = fL (i) .

(2.50)

Властивості ємності визначаються кулон-вольтною (електричною) характеристикою, яка є залежністю між електричним зарядом ємності q і напругою

на ємності u :

q = ϕC (u) або u = fC (q) .

(2.51)

Так само, як для лінійних елементів, для нелінійних елементів можна розглядати параметри – опір, індуктивність та ємність. Але для нелінійних елементів є параметри двох видів – статичні та динамічні (диференціальні).

Статичним параметром елемента кола з огляду на формулу (2.48) називається відношення

 

p =

y

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x

 

 

 

Динамічний параметр дорівнює похідній

 

 

 

pd =

dy

= f

 

 

 

dx

(x) .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Динамічний параметр також називають крутістю S , оскільки

pd

є круті-

стю статичної характеристики в даній точці.

 

 

 

Залежність

S = pd = dy = F(x)

 

 

 

 

dx

 

 

 

є диференціальною характеристикою елемента кола.

x ,

 

Оскільки параметри лінійного елемента не залежать від дії

статична

характеристика є прямою, яка проходить через початок координат (рис.2.37, а), а диференціальна характеристика – це пряма, паралельна осі абсцис. Значення статичного і динамічного параметрів лінійного елемента збігаються:

p = pd = my tgα, mx

де my та mx масштаби, в яких відкладено по координатних осях величини x та y , відповідно.

74

Ю.О.Коваль, І.О.Милютченко, А.М.Олейніков та ін.

Навпаки, параметри нелінійного елемента залежать від режиму роботи, тобто від дії x . Характеристики нелінійного елемента мають той чи інший вигляд залежно від його типу.

В табл.2.2 наведені величини x та y , статичні та динамічні параметри

нелінійних елементів, а також їхні графічні позначення.

На рис.2.37, б зображена статична характеристика нелінійного опору.

У довільній точці статичної характеристики статичний параметр пропорційний тангенсу кута нахилу прямої, проведеної із початку координат в цю точку. Наприклад, у точці a (рис.2.37, б) величина статичної провідності

G = ia = mi tgα, ua mu

де mi та mu масштабні коефіцієнти графічного побудування по осях

струму і напруги.

При переході від однієї точки ВАХ до іншої величина G змінюється, але вона завжди додатна.

Таблиця 2.2 – Параметри нелінійних елементів

 

Схеми

x

y

 

p

 

 

pd

 

 

R

 

 

Статична

Динамічна

 

i

 

 

провідність

 

 

 

 

провідність

 

 

 

u

i

(крутість)

 

 

 

 

i

1

 

 

 

 

 

 

 

= di =

1

 

u

 

 

G = u

= R

Gd = S

 

 

 

 

 

 

 

 

du

Rd

 

C

 

 

Статична

Динамічна

 

 

q

u

q

ємність

ємність

 

 

C = q

Cd = dq

 

 

u

 

 

 

 

 

 

 

 

u

 

du

 

i

L

 

 

Статична

Динамічна

 

 

i

Ψ

індуктивність

індуктивність

 

 

L

=

Ψ

L

= dΨ

 

 

Ψ

 

 

 

 

 

 

 

 

i

d

di

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Динамічний параметр є пропорційним тангенсу кута між дотичною до кривої в даній точці та віссю абсцис:

Gd = dia = mi tgβ. dua mu

Якщо ВАХ нелінійного елемента монотонно зростає, динамічний параметр у будь-якій точці більший за нуль. Але для деяких елементів, наприклад

Основи теорії кіл, сигналів та процесів в СТЗІ. Ч.1

75

для тунельного діода, ВАХ містить спадаючу ділянку (рис.2.37, б) Тому на ділянках 0a та bпараметр Gd > 0 , а на ділянці ab Gd < 0.

Статичні параметри називають також параметрами постійного струму, оскільки їх зазвичай використовують, розглядаючи нелінійні кола постійного струму. Статична індуктивність і ємність визначають відповідно запас енергії в магнітному та електричному полі:

W =

1

Ψi =

1 L(i)i2

;

W =

1 qi =

1 C(u)u2 .

м

2

 

2

 

e

2

2

Динамічні параметри називають також параметрами змінного струму, оскільки їх використовують, розраховуючи змінні у часі процеси в нелінійних колах.

y

 

i

a

β

 

 

ia

 

 

 

 

а

 

б

α

 

α

 

 

b

 

 

 

 

0

x

0

ua

u

Рисунок 2.37 – Статичні характеристики:

а– лінійного елемента; б – нелінійного опору

2.9.2Класифікація нелінійних елементів

Крім поділу на нелінійні опори, індуктивності та ємності, нелінійні елементи класифікують на інерційні та безінерційні, а також на керовані та некеровані.

В інерційних елементах зміна струму чи напруги змінює стан елемента не миттєво, а з витримкою у часі. Наприклад, металева нитка накалу лампи розжарювання є нелінійним опором, величина якого залежить від прикладеної напруги. Чим вища напруга, тим більша потужність перетворюється в тепло, тим більший опір нитки накалу. Однак значення опору встановлюється не миттєво, а після певного часу, необхідного для досягнення усталеної температури нитки.

Інерційність нелінійних опорів обумовлюється не тільки тепловими процесами, а також запізненням перемагнічування, поляризації тощо.

Інерційність існує також в нелінійних індуктивностях та ємностях. Для індуктивності причинами інерційності є запізнення процесів перемагнічування

76

Ю.О.Коваль, І.О.Милютченко, А.М.Олейніков та ін.

або вихрові струми у феромагнітних матеріалах, а для ємності – затримка процесів поляризації сегнетодіелектриків4.

Прикладом практично безінерційного нелінійного елемента є напівпровідниковий діод, властивості якого змінюються майже миттєво при змінюванні прикладеної напруги.

Властивості некерованого нелінійного елемента залежать тільки від струму в ньому або прикладеної напруги. Некерований елемент повністю визначається однією характеристикою: вольт-амперною – для опору, веберамперною – для індуктивності та кулон-вольтною – для ємності. Приклад некерованого нелінійного елемента – котушка з феромагнітним осердям.

Але, додавши на це осердя ще одну обмотку, яка живиться від іншого джерела, можна перетворити першу котушку в керовану нелінійну індуктивність, оскільки при даному значенні струму першої котушки її індуктивність залежатиме від керуючого струму другої котушки.

У керованих нелінійних елементах можна змінювати характеристику за рахунок керуючого параметра.

Оскільки в радіотехнічних пристроях СТЗІ широко застосовують багато видів нелінійних активних опорів, які функціонують на різних фізичних принципах та мають різну конструкцію, доцільно розглянути їх класифікацію докладніше.

За виглядом характеристик опори поділяють на симетричні та несиметричні. Симетричними називають такі опори, у яких i(u) = −i(u) . Характери-

стика симетричного опору є непарною функцією, а його параметри залежать тільки від величини (і не залежать від знака) прикладеної напруги.

Прикладом симетричного опору є варистор, що має характеристику, зображену на рис.2.38, а. Варистори виготовляють з керамічних напівпровідників на основі карбіда кремнія.

i

i

а

б

0 u

0 u

Рисунок 2.38 – Статичні характеристики нелінійних опорів

4 Сегнетодіелектриками називають речовини, діелектрична проникність яких є функцією електричного поля. Назва «сегнетодіелектрики» виникла тому, що вперше цю властивість було знайдено у кристалів сегнетової солі.

Основи теорії кіл, сигналів та процесів в СТЗІ. Ч.1

77

У несиметричному опорі i(u) ≠ −i(u) . Наприклад у діода, вітки характе-

ристик (рис.2.38, б) значно відрізняються при різній полярності прикладеної напруги: при “прямому” знаку напруги провідність значно більша, ніж при “зворотньому”. Характеристика діода в “прямому” напрямі має при малих напругах крутість, що збільшується, а при великих (у стані насичення) – таку, що зменшується.

Електрично керованими називають нелінійні опори (багатоелектродні радіолампи, транзистори, тиристори, фоторезистори, фотодіоди), струм через які є функцією однієї чи кількох керуючих напруг (струмів). Так, струм колектора iк транзистора залежить не тільки від напруги uкe між колектором і

емітером, але й від струму бази iб (рис.2.39):

iк = f (uке, iб) .

Керовані опори описуються сім’єю характеристик, а отже, сім’єю параметрів, визначаючи котрі беруть як незалежну змінну (дію) ту чи іншу напругу (струм). Так, використовуючи систему g-параметрів для біполярного транзистора, увімкненого за схемою зі спільним емітером, можна записати динамічні провідності:

g

=

diб

 

 

 

; g

=

diб

 

 

 

; g

21

=

diк

 

 

 

; g

22

=

diк

 

 

 

.

 

 

 

 

11

 

duб

 

uк =const

12

 

duк

 

uб =const

 

 

duб

 

uк =const

 

 

duк

 

uб =const

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Більшість нелінійних опорів можна вважати практично безінерційними. До інерційних опорів, крім розглянутої вище лампи розжарювання, належать так звані терморезистори (термістори), які бувають двох видів: напівпровідникові та металеві. У перших опір зменшується із збільшенням температури, у других

– навпаки. Приклад металевого термістора – це баретер, котрий конструктивно виконують у вигляді сталевої спіралі, розміщеної у скляному сосуді, заповненому воднем під певним тиском.

i , мА

iб =3 мА

к

 

60

iб = 2 мА

40

iб =1 мА

20

iб = 0

0

5

10

uке,В

Рисунок 2.39 – Сім’я вихідних статичних характеристик біполярного транзистора в схемі зі спільним емітером

78

Ю.О.Коваль, І.О.Милютченко, А.М.Олейніков та ін.

Якщо ВАХ елемента має ділянку з від’ємною крутістю ( ab на рис.2.37, б), то цей елемент має від’ємний опір. Двополюсники, котрі мають характеристики, подібні до зображеної на рис.2.37, б, широко використовують в генераторах коливань різної частоти і форми.

Загалом, нелінійні опори надають електричним колам властивості, принципово недосяжні в лінійних колах, наприклад, за їх допомогою здійснюють стабілізацію струму, стабілізацію напруги, підсилення постійної напруги тощо.

2.9.3 Диференціальні рівняння нелінійних кіл

Щоб отримати систему рівнянь, яка визначає процеси в нелінійних колах, використовують закони Кірхгофа. При цьому справедливі всі правила визначення кількості вузлів і контурів, сформульовані для лінійних кіл.

Методику отримання диференціального рівняння доцільно розглянути на прикладі нелінійного кола з послідовним (рис.2.40, а) та паралельним (рис.2.40, б) з’єднанням нелінійних елементів.

За другим законом Кірхгофа для кола (рис.2.40, а) можна записати:

 

 

uR (t) +uL (t) +uC (t) = e(t) .

 

 

(2.52)

Якщо вирази (2.49), (2.51), а також співвідношення

 

 

 

 

uL (t) = dΨ(i)

= dΨ di

 

 

 

 

 

dt

di dt

 

 

 

підставити до рівняння (2.52), останнє матиме вигляд:

 

 

 

 

fR (i) + dΨ di

+ fC (q) = e(t) .

 

 

(2.53)

 

R(i)

di dt

 

 

 

 

 

 

i(t)

 

i(t)

R

iL (t)

 

 

 

 

 

e(t)

uR (t)

L(i)

 

e(t)

 

C(u)

L(i)

 

 

uC (t)

 

uC (t)

uL (t)

 

 

 

 

 

C(u)

 

 

 

iC (t)

 

 

 

 

 

 

 

а

 

 

б

 

 

 

 

 

 

Рисунок 2.40 – Схеми нелінійних кіл

 

 

Оскільки i(t) = dq

, диференціювання (2.53) за часом дозволяє ввести до

 

 

 

dt

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

рівняння струм:

df

R

di

 

 

d 2Ψ di

dΨ d 2i

 

df

C

dq

 

de

,

 

 

+

 

 

+

di dt2

+

 

 

=

 

 

dt

dq

dt

dt

 

di

 

 

di2 dt

 

 

 

 

і після перетворення отримати диференціальне рівняння відносно струму:

Основи теорії кіл, сигналів та процесів в СТЗІ. Ч.1

79

Оскільки

де Rd (i) ,

dΨ d 2i

df

R

 

d 2

Ψ di

di

+

 

df

C

i(t)

=

de

.

 

 

 

 

(2.54)

di dt2

+

+

 

di2 dt

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

di

 

 

dt

 

 

dq

 

dt

 

 

 

 

 

 

dΨ

 

 

d 2Ψ

 

 

dL (i)

 

df

 

 

 

 

 

df

C

 

 

1

 

 

= L (i) ;

 

 

 

=

 

d

 

;

 

 

 

R = R (i) ;

 

 

=

 

,

di

d

 

di2

 

 

 

di

 

 

 

di

 

d

 

 

dq

 

Cd (uC )

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ld (i) , Cd (uC )

відповідно динамічні опір,

індуктивність та

ємність, то диференціальне рівняння для струму можна записати у вигляді:

 

d 2i

 

 

 

 

dL

di di

 

1

 

 

de

 

 

L

 

2

+

 

R

+

d

 

+

 

i(t)

=

 

.

(2.55)

 

 

 

 

d

dt

 

d

 

di

 

Cd

 

 

dt

 

 

 

 

 

 

 

 

dt dt

 

 

 

 

 

Як у формі (2.54),

так

і

у

вигляді

(2.55),

 

диференціальне

рівняння

нелінійне. У вигляді (2.54) нелінійні коефіцієнти визначаються характеристиками елементів, а у вигляді (2.55) – динамічними параметрами елементів.

Застосувавши закони Кірхгофа до кола з лінійним опором R і паралель-

ним з’єднанням нелінійних L і C (рис.2.40, б), можна записати:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

i(t) =iL (t) +iC (t) ;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(2.56)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ri(t) +

dΨ(iL )

 

= e(t) ;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(2.57)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

dt

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

dΨ(iL ) uC (t) = 0.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(2.58)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

dt

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Оскільки

i (t) = dq

=

dq

 

duC

 

, з урахуванням виразу (2.58) виходить:

 

 

 

 

 

 

C

 

 

 

dt

 

 

duC

 

 

dt

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

i

(t) =

 

dq d 2Ψ(i

L

)

 

 

 

 

 

dq

d 2Ψ(i

L

)

 

di

L

2

 

 

dΨ(i

L

) d 2i

L

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

=

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

+

 

 

 

 

 

 

 

 

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

C

 

 

du

C

dt 2

 

 

 

 

 

 

 

du

C

 

di

2

 

 

 

 

dt

 

 

 

 

di

L

 

 

 

dt 2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

L

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Підстановка останнього виразу до формули (2.56) призводить до

рівняння:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

dq

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

iL

 

 

 

 

 

 

i(t) =iL

(t) +

dq d

 

Ψ(iL ) diL diL

+

 

 

 

 

dΨ(iL ) d

 

.

 

 

 

 

(2.59)

 

 

 

 

 

 

 

diL

2

 

 

 

 

 

dt

 

 

 

dt

 

 

 

 

 

 

 

 

 

diL

 

 

 

dt

2

 

 

 

 

 

 

duC

 

 

 

 

 

 

 

 

duC

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Підставивши вираз (2.59) до (2.57), а також враховуючи, що

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

dΨ(iL ) = dΨ(iL ) diL ,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

dt

 

 

 

 

 

 

 

 

 

diL

 

 

dt

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

можна знайти нелінійне диференціальне рівняння відносно струму iL :

 

dq

 

dΨ(iL )

 

 

2

iL

 

 

dq

 

d

2

 

 

 

 

 

 

 

dΨ(iL )

 

diL

 

 

 

d

 

 

 

 

 

Ψ(iL ) diL

 

 

 

R

 

 

 

 

 

 

 

+ R

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

+

 

 

 

+ RiL (t) = e(t) , (2.60)

 

 

diL

dt

2

duC

 

 

di

 

2

 

dt

 

diL

dt

duC

 

 

 

 

 

 

L

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

або, використовуючи динамічні параметри нелінійних елементів:

 

 

d

2

iL

 

dLd diL

 

 

 

 

 

 

 

diL

 

 

RCd Ld

 

 

2

+ RCd

 

 

+ Ld

 

+ RiL (t) = e(t) .

(2.61)

dt

diL dt

dt

 

 

 

 

 

 

Аналіз розглянутих прикладів дозволяє зробити такі висновки:

80

Ю.О.Коваль, І.О.Милютченко, А.М.Олейніков та ін.