5. Види знижок, націнок, надбавок.

В наш час Існують такі такі види знижок:

• знижки за кількість товару, що купується - надається покупцю, який закупив обумовлену положенням про знижки партію товару;

• знижки за придбання товару понад обумовленої суми - надається покупцю у випадку, якщо сума купівлі її перевищує обумовлену суму;

• передсвяткові знижки - надаються покупцям у випадку закупівлі товарів у передсвяткові та святкові дні;

• сезонні знижки - надаються покупцям при сезонному розпродажу товарів, а також у випадку сезонних закупівель товарів покупцями;

• спеціальні знижки - надаються покупцям, у яких продавець найбільш зацікавлений;

• конфіденційні знижки - надаються на підставі усної домовленості між сторонами;

• бонусні знижки — надаються постійним покупцям, якщо вони за певний період часу закуповують застережену кількість товарів;

• знижки-сконто - надаються покупцю у випадку оплати вартості товару до настання строку платежу;

• знижка персональна (привілейована) — викорис товується при продажі певного товару конкретному привілейованому покупцеві;

• знижка «акційна» — надається на конкретні асортименти товару, що використовуються під час проведення певної акції;

• прогресивна знижка — надається за умови попередньої домовленості сторін на придбання серійної партії виробів;

• дилерська (дистриб’юторська) знижка — може надаватися своїм постійним представникам або посередникам, які займаються питаннями реалізації товару.

Найбільш поширеними видами надбавок до цін є надбавки за виконання особливих вимог покупця, покращувана якість виробу, спеціального виконання, забезпечення особливих умов постачання, транспортувань, вживання спеціальної упаковки і так далі

Використання цінових надбавок і знижок дозволяє продавцеві підтримувати стабільніший рівень виробництва, покращувати стан ліквідності підприємства (фірми), скорочувати витрати у зв'язку із стягненням безнадійних боргів.

Вживання надбавок і знижок забезпечує гнучкість ціноутворення

Семінар 13-14

Семінар 13-14

1. Характеристика та рівні каналів розповсюдження.

Канал розповсюдження — це сукупність фірм чи окремих осіб, які взяли на себе або допомагають передати кому-небудь право власності на конкретний товар чи послугу на їх шляху від виробника до споживача.

Канали розповсюдження — це той шлях, який вироблений товар проходить від виробника до кінцевого споживача, з урахуванням усіх посередників.

Маркетинговий канал розподілу — спосіб, шлях організаційно-економічного доведення товару від його виробника до кінцевого споживача.

На рис. 7.1 подана певна сукупність маркетингових каналів розподілу продукції (їх чотири). Перший канал може називатися прямим каналом збуту, тому що він не передбачає використання торговельних посередників. Формами взаємодії зі споживачами продукції в цьому випадку можуть бути такі: продаж продукції через власні (фірмові) магазини; продаж за каталогами; "телемаркетинг" (телефонний маркетинг), "телевізійний маркетинг", продаж через Інтернет.

Другий — четвертий канали збуту є непрямими каналами, тому що передбачають використання торговельних посередників. Так, у каналі 2 зазначено посередника — роздрібного торговця, у каналі 3 — оптового та роздрібного торговця, у каналі 4 — великооптового, дрібнооптового та роздрібного торговців.

Рис. 7.1. Маркетингові канали дистрибуції

Основними параметрами маркетингових каналів розподілу продукції є такі:

— довжина каналу — це кількість проміжних рівнів у каналі (наприклад, у каналі 1 на рис. 7.1 таких рівнів немає зовсім — канал нульової довжини; канал 2 — один рівень, канал 3 — два рівні, канал 4 — три рівні);

— ширина каналу — це кількість суб'єктів на певному рівні каналу. На рис. 7.1 всі непрямі канали мають одиничну ширину.

Види каналів розподілу та їх основні характеристики показано на рис. 23—25.

Рис. 23. Канали розподілу на ринку споживчих товарів

Рис 24. Канали розподілу на ринку промислових товарів

Рис. 25. Основні характеристики каналів розподілу

Рівень каналу розподілу — будь-який посередник, що виконує ту чи іншу роботу щодо просування товару до споживача. Приклади каналів розподілу різного рівня наведено на рис. 6.2.

Канал нульового рівня, або канал прямого маркетингу складається з виробника, який продає свій товар безпосередньо споживачам (через відділ збуту, збутові філії, мережу фірмових магазинів, посилкову торгівлю тощо). В однорівневому каналі діє один посередник. На споживчих ринках таким посередником виступає, як звичайно, роздрібний торговець. На ринку товарів промислового призначення посередниками можуть бути збутові агенти, брокери, дилери. Дворівневий канал складається з двох посередників. На споживчому ринку такими посередниками бувають оптовий та роздрібний торгівці, на ринку ТПП — промисловий дистриб'ютор і дилери. Існують канали з більшою кількістю рівнів, наприклад, трирівневий, в якому до вже згаданих посередників додаються ще підприємства дрібного гурту, що купують товари в потужних оптовиків і перепродають їх невеликим підприємствам роздрібної торгівлі, котрих великі оптовики, як звичайно, не обслуговують. Ширину каналу розподілу визначає кількість незалежних учасників на кожному рівні каналу. Існує три підходи до розв'язання цієї проблеми.