4.2. Характеристики кольору

Завдяки кольору ми можемо оцінити найбільшу кількість властивостей предметів, що нас оточують та їх найменші відміни. Завдяки зору ми визначаємо геометричні контури предметів – їх форму; відстань до предметів – глибину простору; кількість і якість випромінюваного або відбитого випромінювання – яскравість і кольоровість.

Усе що ми бачимо в навколишньому нас просторі, або випромінює світло, або його відбиває. Всі кольори, що спостерігаються в природі поділяють на хроматичні й ахроматичні. Першу групу складають усі кольори спектра. Другу групу: чорний, білий і всі відтінки сірого. Їх часто називають нейтральними.

Ахроматичні кольори характеризуються тільки яскравістю: одні кольори темніші, а інші світліші. У відмінності від них хроматичні кольори для свого опису вимагають задавання яскравості й колірного тону. Одним із властивостей ахроматичних кольорів є світловий контраст, коли два кольори, розташовані поруч, побічно впливають один на одного. Ахроматичні кольори визначаються насиченістю й світлотою.

Основною властивістю хроматичного кольору є його колірний тон. Кожний з них визначається місцем у спектрі, тобто довжиною хвилі: довгохвильові кольори – червоний, жовтогарячий; середньохвильові – жовтий і зелений; короткохвильові – блакитний, синій і фіолетовий. Поряд зі спектральними назвами існують і інші, які утворилися від найменування об'єктів та не входять у спектр: абрикосовий, рожевий, малиновий, бузковий, вишневий і ін.

При оформленні карт істотне значення має насиченість кольору. Кожен колір може бути бляклим, приглушеним або чистим, глибоким. Насиченість характеризує ступінь, силу виразності колірного тону чи чистоти кольору і залежить від ступеня розбавленості спектрального кольору білим. Зі збільшенням білого кольору в хроматичному його насиченість зменшується. У спектральних кольорах насиченість дорівнює 1, а в чисто білому – 0. Таким чином, через відсутність у спектрі білого, кольори спектру найбільш насичені. Усі кольори за насиченістю прийнято називати: дуже насиченими (чисті спектральні), середньо- і малонасичені. У процесі створення кольорових оригіналів карт для зменшення насиченості кольору (за умови рівної світлоти) необхідно замість даного кольору додати сірий.

Для визначення будь-якого кольору недостатньо лише двох параметрів – колірного тону й насиченості. Наприклад, із двох червоних кольорів, один світліший інший темніший, тобто мова йде про різну світлоту, що пов'язують із наявністю чорного чи білого пігменту. Чисті спектральні кольори мають різну світлоту: жовті тони мають найбільшу світлоту, червоні й зелені займають проміжне положення та сині й фіолетові найменшу світлоту. При кольоровому оформленні карт для зменшення світлоти визначеного кольору в нього варто додати чорної фарби. За світлотою всі хроматичні кольори поділяють на світлі, середні й темні.

Таким чином, для визначення будь-якого кольору варто назвати його колірний тон, насиченість і світлоту. Наприклад, червоно-рожевий, середньої насиченості, темний.

У колірному спектрі виділяють теплі й холодні кольори. До теплого відносять червоні, жовті та жовтогарячі тони, до холодних - сині, блакитні. Усі теплі кольори здаються нам виступаючими, вони начебто наближаються до нас, а холодні – відступаючими. Хроматичні кольори також завжди виділяються на фоні ахроматичних.

Особливості зорового сприйняття кольорів враховується при оформленні тематичних карт, у яких головні елементи змісту переважно відображують теплими тонами, а другорядні – холодними. Кожен колір має свій відтінок, він може бути теплим чи холодним. Наприклад, жовтий з холодним відтінком - це лимонний, зелений з теплим відтінком – трав'яний, а з холодним – бірюзовий та ін.