Частина 9. Проектування систем картографічних позначень географічних карт

9.1.Науково-методичні основи проектування картографічних позначень. Системний підхід

Для проектування системи знаків будь-якої географічної карти, яка відтворює різні сторони реальної дійсності, розміщення, стан і зв’язки природних і суспільних явищ використовується мова графіки.

Розробка картографічних знаків географічних карт базується на знанні і раціональному використанні семіотичних аспектів, з однієї сторони, і глибокому вивченні сутності явищ, що зображуються – з другої. Ці два принципи знаходяться в тісному взаємозв'язку поміж собою. Розуміння сутності об’єкта картографування, його специфічних рис значно полегшує пошук шляхів до збагачення інформаційних властивостей картографічних знаків, їх смислового змісту, а ефективне застосування їх правил побудови забезпечує гармонійність і логічність передачі інформації, графічно економне і добре зорове сприйняття об’єктів, що зображуються.

Системний принцип, який широко ввійшов у картографування природних і соціально-економічних комплексів як цілісних взаємодіючих систем різної розмірності та ієрархічного рівня, став однаково дієвим при розробці картографічних знаків окремої карти, серії карт або атласу. Розглядаючи зміст як відображення деякої геосистеми з її внутрішніми і зовнішніми зв’язками К.А.Саліщев (1978) розробив загальні основи проектування систем картографічних знаків для окремої карти.

Принципова схема проектування знаків застосовується до карт будь-якої тематики, але особливо ефективна для складних комплексних і типологічних карт. Системний принцип в розробці знаків проявляється у відображенні графічними засобами ієрархічних ступенів (систем, підсистем, окремих компонентів і показників). Іншими словами, він обумовлює визначену логіку в побудові знаків, чітко виділяючи відмінності між знаками підсистем, зберігаючи їх графічну подібність всередині кожної підсистеми і в той же час забезпечуючи добру розрізненність знаків для характеристики окремих показників. Наступне сприйняття і опанування знаків у значній мірі визначаються мірою та ієрархічною системною організацією, їх впорядкованістю, яка полегшує дію зі знаками для отримання нових знань, які виходять за межі фіксованих у даній системі знаків.

Вихідний момент для розробки позначень – класифікація об’єктів картографування. Вона визначає в основних рисах загальну структуру системи знаків, число таксономічних категорій різних рангів, їх значення, співвідношення, співпорядкованість; вказує на тісноту зв’язків і залежностей явищ і процесів, які в тій або іншій мірі повинні бути систематизовані і отримали відображення в готовому проекті в графічній формі. Розроблена система знаків представляється у вигляді графічної легенди карт, і є керівництвом при створенні карти і посібником при наступній роботі з нею.

Можна намітити наступну послідовність створення проекту умовних позначень:

• При виникненні ідеї карти, визначення об’єму змісту, системи показників аналізують реальність графічного виконання замислу автора, встановлють загальні принципи оформлення.

• В період встановлення авторських макетів на окремі частини району картографування попередньо розробляють систему позначень з урахуваннями пропозицій автора карти.

• На стадії підготовки зведеного авторського макету створюють за участю картографа повну систему картографічних позначень у вигляді графічної легенди.

• Проект умовних позначень апробують на зразках оформлення; нерідко виникає необхідність у видозміненні деяких зображувальних засобів для більш чіткого виділення ряду елементів, посилення багатоплановості, використання прийомів оформлення для збільшення навантаження карти без погіршення її читаності.

• Завершений проект системи позначень реалізують повністю на кольоровому оригіналі, який слугує еталоном кольорової проби карти.

Процес проектування системи знаків супроводжується вимогою оптимальності. Повинен бути представлений кращий варіант оформлення за виразністю, читаністю, наочністю, художністю і в той же час який враховує сучасні можливості технологічного відтворення і вимоги економіки картографічного виробництва. Тому розробка системи знаків, починаючи від її вихідного початку – вивчення і картографічного аналізу класифікації, явищ, що відображаються відповідно до генералізації і трансформації її в графічну форму до кінцевого кольорового оформлення карти, пройти шлях, пов'язаний з неодноразовими експериментальними роботами з виготовлення різних варіантів умовних позначень і їх реалізації на конкретних зразках майбутньої карти. Іншими словами, необхідна апробація системи знаків в їх комбінаціях, відношеннях, перекриттях. Перевіряється, наскільки в складеному графічному проекті реалізовано системний принцип його побудови, ступінь інформативності системи знаків у цілому, наочність, читаність, доступність для користувача, а також зовнішній естетичний вигляд. На експериментальних зразках проводиться оцінка якості оформлення за всіма параметрами.

Змінюючи засоби картографічного зображення, можна отримати карти різного змісту при одних і тих же показниках. Змінюючи проект оформлення (встановлення розмірів і рисунків знаків, принципів і прийомів застосування кольорів, взаємодії штрихового і кольорового оформлення, використання ефектів світлотіньової і кольорової пластики, художніх прийомів) – клопіт не тільки картографа-художника. Лише колективна праця автора карти, редактора і оформлювача може забезпечити оптимальний проект, який задовольняє багатосторонні вимоги.

Розробку системи картографічних знаків визначає ряд чинників:

• Масштаб;

• Призначення (характер задавдань, які вирішуються, умови користування картою, рівень підготовки споживача);

• Тип карти.

Крім того, на встановлення видів знаків (форми, розміру, рисунка, кольору), має вплив територія картографування, об’єм змісту, характер просторового розміщення явищ, від якого залежить вибір способів картографічного зображення і графічних засобів.