- •Частина 1. Теоретичні основи графічного подання інформації
- •1.1. Мова зорових образів і словник форм
- •1.2. Граматика простору
- •Неперервний простір об’ємний за своєю природою. Для досягнення ефекту об’ємності використовують наступні прийоми:
- •1.3. Принципи проектування графічних засобів
- •Частина 2. Картографічні знаки, методи й прийоми їх побудови
- •2.1. Картографічна семіотика
- •2.2. Картографічні знаки та їх властивості
- •2.3. Сприйняття картографічних знаків
- •2.4. Методи й прийоми побудови картографічних знаків
- •2.5. Створення картографічних знаків
- •Частина 3. Комп’ютерна графіка, побудова картографічних знаків
- •3.1. Векторна графіка та її елементи
- •3.3. Растрова та фрактальна графіка
- •3.4. Способи побудови точкових картографічних знаків
- •3.5. Способи побудови лінійних картографічних знаків
- •3.6. Способи побудови площинних картографічних знаків
- •Частина 4. Основи кольорознавства
- •4.1. Наука про колір
- •4.2. Характеристики кольору
- •4.3. Змішування кольорів і фарб
- •4.4. Око та зорове сприйняття кольорів
- •4.5. Зорові ілюзії
- •4.4. Роль кольору на карті
- •Частина 5. Комп’ютерне відтворення кольорів
- •5.1. Моделі подання кольору
- •5.2. Модель rgb
- •5.4. Субтрактивні кольорові моделі cmy та cmyk
- •Моделі відтворення кольору й галузі їх застосування у картографічному дизайні
- •5.3. Колірні моделі hsb та hsl Колірна модель hsb
- •5.5. Кольорова модель Lab
- •5.6. Вибір та перетворення колірних моделей
- •Підготовка до друку
- •Кольорові палітри
- •Фіксовані кольорові палітри та їх призначення
- •5.7. Вибір кольорової палітри та створення кольорових шкал для карт різних типів
- •Вибір кольору для об'єктів і їх контурів.
- •Кольорова модель Lab
- •Частина 6. Кольорова пластика на картах
- •6.1. Сутність кольорової пластики
- •6.2. Пластичні властивості кольорових рядів Пластичні ефекти в однорідних рядах
- •Пластичні ефекти в змішаних рядах
- •Пластичні ефекти в змішаних рядах
- •Чинники, що впливають на кольорову пластику
- •6.3. Зорове сприйняття пошарового фарбування Властивості гіпсометричних шкал
- •Зорове сприйняття пошарового фарбування
- •6.4. Гіпсометричне фарбування рельєфу на картах і вимоги до нього
- •Психофізичний закон Вебера—Фехнера і його застосування до гіпсометричного фарбування
- •6.5. Класифікація шкал гіпсометричного фарбування та їх характеристика
- •Шкали однорідних кольорових рядів
- •Шкали за колірним тоном
- •Шкали за насиченістю
- •Шкали змішаних рядів
- •Спектральні шкали
- •Живописні та інші шкали
- •6.6. Вибір кольорових шкал
- •Частина 7. Основи світлотіньової пластики
- •7.1. З історії розвитку способів тіньової пластики. Графічні прийоми світлотіньового зображення
- •Перспективний спосіб
- •Спосіб штрихування
- •Спосіб горизонталей
- •Спосіб гіпсометричного фарбування
- •Спосіб тушування
- •Спосіб відмивання
- •Комбінований спосіб
- •Фоторельєф
- •7.2. Переваги й недоліки способів зображення рельєфу
- •7.3. Сутність світлотіньової пластики
- •7.4. Види світла і їх роль в утворенні світлотіні
- •7.5. Елементи світлотіні
- •7.6. Закономірності розподілу світлотіні
- •Частина 8. Світлотіньове оформлення рельєфу на картах
- •8.1. Географічні принципи світлотіньового зображення рельєфу
- •8.2. Особливості відмивання основних форм і типів рельєфу
- •8.3. Особливості розподілу світлотіні в гірському рельєфі
- •Відмивання гірського рельєфу
- •8.4. Відмивання яружно-балочного рельєфу
- •8.5. Відмивання горбистого рельєфу
- •8.6. Генералізація відмивання рельєфу
- •8.7. Врахування впливу повітряної перспективи при зображенні рельєфу світлотінню
- •8.8. Суцільне відмивання
- •8.9. Штрихове зображення рельєфу на картах
- •8.10. Послідовність виготовлення півтонових оригіналів карт
- •8.11. Комп'ютерні технології світлотіньової пластики
- •Відмивання рельєфу
- •Завершальні настроювання
- •8.12. Оформлення кольорових оригіналів
- •Частина 9. Проектування систем картографічних позначень географічних карт
- •9.1.Науково-методичні основи проектування картографічних позначень. Системний підхід
- •9.2. Проектування систем позначень у залежності від масштабу, призначення і використання карти
- •9.3. Проектування системи знаків для карт різних типів
- •9.3.1. Аналітичні карти
- •9.3.2. Комплексні карти
- •9.3.3. Комплексні загальногеографічні карти
- •9.3.4. Типологічні карти
- •9.3.5. Синтетичні карти
- •Частина 10. Проектування загального оформлення картографічних творів
- •10.1.Основні чинники загального оформлення картографічних творів
- •10.2. Елементи загального оформлення карт
- •10.3. Прийоми композиції елементів загального оформлення
- •10.4. Зовнішнє оформлення атласів
- •10.5.Прийоми загального оформлення, які забезпечують єдність та цілісність картографічних творів
- •10.6.Оформлення топографічної основи тематичних карт
- •10.7. Проектування систем знаків з урахуванням технології видання карт
- •10.8. Прийоми композиції елементів загального оформлення
- •Частина 11. Картографічні шрифти та написи на картах
- •11.1. Основні види шрифтів, їх графічні засоби
- •Застосування шрифтів на картах
- •11.2. Вимоги до шрифтів
- •11.3. Застосування шрифтів на картах
- •11.4. Шрифтове навантаження карт
- •11.5. Розміщення написів на географічних картах
- •Комп'ютерне розміщення написів
- •Розділ 12. Історичні аспекти розвитку шрифтів
- •12.1. Розвиток та формування писемності
- •1.1.2. Походження видів слов’янського письма
- •Глаголиця
- •Кирилиця
- •Друкування кирилицею
- •Хvіі – хvііі століття. Класична антиква
- •12.2. Розвиток і становлення шрифтів у Європі Шрифти хіх століття
- •Шрифти хх століття
- •12.3. Становлення шрифтів у Радянському Союзі Історичний розвитку шрифтів у Радянському Союзі
- •Картографічні шрифти
- •Призначення картографічних шрифтів
- •Розділ 13. Сучасна концепція дизайну шрифтового оформлення карт
- •13.1. Теоретичні основи дизайну шрифтів
- •Шрифти і генезис їх форм
- •Функціональні вимоги до дизайну шрифтів
- •Естетичні вимоги до дизайну шрифтів
- •Графічний і метричний аналіз шрифтів
- •13.2. Аспекти дизайну карт, щодо шрифтового оформлення Композиція підписів
- •Дизайн розташування назв географічних об’єктів на картах
- •Дизайн підписів у кольорі
- •Вимоги до дизайну, щодо шрифтового оформлення карт
- •Дизайн карт і атласів художніми шрифтами
- •Застосування художніх шрифтів
- •Список літератури:
5.4. Субтрактивні кольорові моделі cmy та cmyk
Таблиця 5.1.
Моделі відтворення кольору й галузі їх застосування у картографічному дизайні
Кольорова модель |
Базові кольори моделі |
Область застосування |
CMYK |
Блакитний, пурпурний, жовтий, чорний |
Чотирикольоровий Багатошаровий друк |
RGB |
Червоний, зелений, синій |
Електронні карти, екранні презентації, Web-графіка і слайди |
HSB |
Кольоровий тон, яскравість, насиченість |
Електронні карти, екранні презентації, Web-графіка і слайди |
HLS |
Кольоровий тон, яскравість, насиченість |
Електронні карти, екранні презентації, Web-графіка і слайди |
Lab |
Яскравість, відношення чистоти зеленого до червоного і синього до жовтого відтінків |
Чотирикольоровий Багатошаровий друк |
Grayscale |
256 градацій сірого тону |
Чорно-білий друк |
Субтрактивні кольори виходять відніманням вторинних кольорів із загального променя. У цій системі білий колір виходить як результат відсутності всіх кольорів, а їхня присутність дає чорний колір.
Рис. 5.2. Приклад змішування кольорів у моделях RGB та CMY.
Коли необхідно роздрукувати створене на екрані комп'ютера зображення на допомогу приходить субтрактивна система кольору. Прикладом такої колірної моделі є CMY, назва якої відповідає першим буквам трьох основних кольорів: блакитного (Cyan), пурпурного (Magenta), і жовтого (Yellow) (рис. 5.2).
Змішавши три основних кольори передбачається одержання чорного кольору, але чистий чорний не виходить, тому у сучасній поліграфії використовують чотирикольоровий друк з чорним кольором – чому буде відповідати колірна модель СМУК, black – чорний (у назві К за останньою літерою).
Простір моделі CMY аналогічно простору моделі RGB, але система координат перевернута: 0,0,0 – буде відповідати білому кольору, а 1,1,1 – чорному (рис. 5.3). У результаті змішування трьох рівних компонентів отримаємо сірий колір.
Рис. 5.3. Колірний куб а) RGB б) CMY.
5.3. Колірні моделі hsb та hsl Колірна модель hsb
В основу перцепційних моделей закладене роздільне визначення яскравості й кольоровості. Загальним для всіх моделей є те, що колір задається не у вигляді суміші трьох основних кольорів, а визначається шляхом указівки двох компонентів: кольоровості (насиченості, кольорового тону) і яскравості.
Модель HSB (Hue – колірний тон, Saturation – насиченість, Brightness – яскравість) чи її аналог HSL представлені в більшості сучасних графічних пакетів. З усіх використовуваних у даний час моделей ця модель найбільш точно відповідає способу сприйняття кольорів людським оком.
Спектральні кольори чи кольорові тони (Hue), що визначаються довжиною світлової хвилі відбиті від непрозорого об'єкта чи які пройшли через прозорий об'єкт, характеризуються положенням на кольоровому колі і визначаються величиною кута в діапазоні від 0 до 360 º. Ці кольори мають максимальну насиченість (чистоту).
Простір, обумовлений моделлю, можна представити у вигляді шестигранного конуса (рис. 5.4). Верхня частина конуса відповідає значенню В=1 і кольори виражені з максимальною інтенсивністю. Додаткові кольори розташовані один проти одного, тобто відрізняються на кут Н=180º. Цей кут відраховується від вертикальної осі, причому початок відліку збігається з червоним кольором. Значення S змінюється в діапазоні від 0 на осьовій лінії (вісь В) до 1 на трикутних бічних гранях конуса. Висота конуса складає 1 по координаті В, а вершина конуса може на початку координат де знаходиться чорний колір (В=0). Крапка з координатами В=1, S=0 відповідає білому кольору. Наприклад, чистому червоному кольору відповідають координати Н=0, S=1, В=1.
Рис. 5.4. Конус моделі HSB.
Колір зі зменшеною насиченістю стає пастельним, бляклим, розмитим, тому змінювати насиченість – це по суті додавання білого кольору.
Зменшення яскравості означає його зачорніння чи додавання чорного кольору.
Будь-який колір виходить зі спектрального шляхом додавання чорного чи білого. Ця модель набагато ближче до традиційного розуміння роботи картографа з кольором. Необхідно спочатку визначити колірний тон, потім насиченість і яскравість.
Недолік цієї моделі є необхідність перетворення її в модель RGB для відображення на екрані монітора чи в іншу модель для одержання поліграфічного відбитка.
Модель HLS. Це аналог попередньої моделі, вона виходить у результаті модифікації HSB моделі: білий колір витягається нагору з площини В=1, щоб утворити верхній шестигранний конус (рис. 5.5).
Рис. 5.5. Конус моделі HLS.
