Шкали однорідних кольорових рядів

Однорідні кольорові ряди, що змінюються за світлотою

Побудова шкали за світлотою. Шкали, що змінюються за світлотою, будують за принципами поступового зниження світлоти з висотою (чим вище, тим темніше) і, навпаки, освітлювання з висотою (чим вище, тим світліше) без збільшення насиченості.

Вживання затемнюючої з висотою шкали, що складається з жовто-коричневого, коричневого і темно-коричневого кольорів, було встановлено початок науково обґрунтованого оформлення рельєфу пошаровим забарвленням. Цей спосіб вперше був розроблений в середині XIX ст. віденським картографом Ф. Гауслабом. Позитивна сторона шкали — простота побудови, логічність принципу і можливість одержування до 8—10 ступенів, добре помітних між собою. Негативна сторона — практична відсутність пластичного ефекту виступання, бідність колориту і неможливість її поєднання з світотіньовим способом.

Затемнені шкали. Принцип фарбування полягає в поступовому затемнюванні жовто-коричневих фарб з переходом у коричневі й темно-коричневі без приросту насиченості. Переваги шкали: простота принципу її побудови — «чим вище, тим темніше»; світлота нижніх ступенів і можливість отримання 8—10 помітних ступенів. Недоліки шкали: відсутність позитивного пластичного ефекту, колористична бідність, неможливість виділити основні висотні зони, погана читаність штрихового навантаження й підписів на фоні темних верхніх ступенів, несумісність з тіньовим методом. Розробленням затемнених шкал, було встановлено початок оформлення рельєфу на картах гіпсометричного фарбування як науково обгрунтованим способом. Вперше цей спосіб в рукописному виконанні був застосований в Австрії Ф. Гауслябе в 1829 р. і зрідка використовувався в Росії.

Освітлені шкали. Їх побудова заснована на освітлюванні догори коричневих або охристих забарвлень з приблизно рівною насиченістю. Шкала має хорошу пластику і поєднується з відмиванням. Недоліки шкали: сильне затемнення рівнин; важко одержати чіткі відмінності ступенів у верхній частині шкали.

Принцип освітлювання широко використовувався в російській картографії ХІХ ст. Зміна кольорів починалася майже від чорного і йшла через коричневі до кольору світлої охри. Московський географ Лінберг на стінних картах і в атласах використовував значно більш світлу шкалу, що змінюється від коричнево-охристих ступенів до світлих охристо-оранжевих.

Освітлену шкалу, можна рахувати достатньо типовою для російських карт кінця XIX — початку XX ст. До цього способу оформлення наближається суцільне відмивання рельєфу, якщо його віддрукувати сірим кольором з додаванням загальної світлої підкладки іншого тону. Такий прийом успішно був використаний для оформлення цілого ряду карт.

Освітлені шкали будують за принципом освітлювання ступенів з висотою при постійній насиченості. Вперше подібна шкала була розроблена російським картографом Ю. Симашко в 50— 80-е роки XIX ст. і використана на багатьох російських картах. Типова шкала від темно-коричневого (майже чорного) кольору низин до світлих жовтих, доведених до білого на максимальних висотах застосована їм на стінних орографічних картах-схемах частин світу. Підвищення світлоти з висотою забезпечує в шкалах хорошу пластику. Ступінь пластичності залежить від кількості ступенів шкали. Освітлені шкали, як правило, поєднуються із способом відмивання рельєфу і створюють яскраве сприйняття об'ємності рельєфу. Недоліки шкали — обмеженість вживання, складність отримання добре помітних ступенів у верхній частині шкали при великій загальній кількості ступенів.