3.5. Способи побудови лінійних картографічних знаків

Загальними базовими способами є: вибір кольору, товщини, шаблону штрихів (для створення штрих-пунктирної лінії).

Колір задається за допомогою однієї з кольорових моделей (RGB, CMYK, HSB і ін.).

При створенні лінії задається її товщина, одиниці виміру й спосіб побудови. Більшість програм креслить потовщені лінії як площинний об'єкт, тобто спочатку створюється деякий контур навколо осьової лінії, що потім зафарбовується. Існує кілька варіантів створення такого контуру. Вони відрізняються формою в кінцевих точках лінії, а також формою з'єднання у внутрішніх точках.

Для створення штрих-пунктирної лінії необхідно задати шаблон штрихів і проміжків. Багато лінійних знаків можуть бути отримані шляхом накладання ліній, створених за допомогою основних базових засобів. Наприклад, знак «дорога» отриманий шляхом накладання двох потовщених ліній різного кольору, причому товщина верхньої лінії менша. Знак «залізниця» отриманий накладанням трьох базових типів: двох потовщених суцільних ліній і однієї потовщеної штрих-пунктирної лінії, у якості способу побудови використаний варіант попередньої.

Специфічні можливості зі створення лінійних знаків довільного креслення видні на прикладі інструменту «пензлик» програми Аdobe Іllustrator «Пензель» - це шаблон, розрізняють три види інструменту пензлик: шаблонний пензлик, розсіююючий пензлик, художній пензлик. Пензлі корисні для створення лінійних знаків у вигляді стрілок.

3.6. Способи побудови площинних картографічних знаків

Найбільш загальні засоби площинних знаків – заливання кольором, заповнення шаблоном (текстура), градієнтне зафарбування.

Заливання кольором – найпростіший спосіб, є присутнім у всіх програмах, створює різне заливання за світлотою й кольором.

Заповнення шаблоном – також є у всіх програмах. Шаблони є растрові й векторні. Векторні розрізняються за внутрішньою структурою: текстурою й світлотою.

Спосіб градієнтного зафарбування є модифікацією способу заливання кольором, у якому використовується не постійний колір, а змінний за тим чи іншим законом. Існує кілька видів градієнтного зафарбування. Найбільш частіше зустрічається лінійне та радіальне. У способі лінійного зафарбування колір області плавно змінюється від одного фіксованого значення до іншого уздовж заданого напрямку. У способі радіального зафарбування зміна кольору походить від деякої заданої точки радіально у всіх напрямках. Градієнтне зафарбування використовується при створенні художніх знаків, і для додавання об'ємності. Лінійне градієнтне зафарбування дозволяє створювати ефект циліндричної поверхні, а радіальна – сферичної.

Контрольні запитання й завдання

1. Які редактори називають графічними?

2. Якими бувають графічні редактори?

3. Що складає основу векторних зображень?

4. Шо таке контур?

5. Основний елемент векторної графіки

6. Що називають растром?

7. Що називають фракталом?

8. Як будуються точкові картографічні знаки?

9. Як будуються лінійні картографічні знаки?

10. Як будуються площинні картографічні знаки?

Частина 4. Основи кольорознавства

4.1. Наука про колір

Кольорознавство – систематизована сукупність даних фізики, фізіології й психології зі сприйняття й розрізнення кольору – вивчає питання, що відносяться до кольору (теорія кольорового зору, фізична теорія кольору, вимір і кількісне вираження кольору тощо) і є науковою основою кольорового оформлення карт.

Для розуміння принципів відтворення і синтезу кольорів за допомогою палітр і вікон діалогу графічних редакторів необхідно, в першу чергу, познайомитися з теорією кольору і пов'язаною з нею термінологією.

Засновником сучасного знання про колір є Ісаак Ньютон, який у 1666 р. вперше одержав спектр, пропустивши промінь білого кольору через просту призму. Світло розклалося на спектр. Кольори цього спектру, названого видимим спектром світла, умовно класифікують як червоний, жовтогарячий, жовтий, зелений, блакитний, синій та фіолетовий. Для нашого ока кожна ділянка цього видимого спектра має свої унікальні характеристики і називається кольором.

Кольорознавство – наука про колір. У кольорознавстві виділяють три розділи: фізики кольору, фізіології кольору, психології кольору.

Фізика кольору вивчає променисту енергію: її випромінення, поширення, відбивання, пропускання та поглинання.

Фізіологія кольору вивчає процеси, що відбуваються в органі зору під дією випромінення, і зв’язок між будовою органу зору, характеристиками випромінювань і відповідними їх кольорами.

Психологія кольору – вивчає як впливає колір на загальний психічний стан, викликаючи різний настрій: спокійний або роздратований, радісний або сумний, підвищувати або знижувати увагу, сприяти розкриттю змісту.

Встановлено також, що теплі кольори (червоний, оранжевий, жовтий) діють на психіку людини збуджено, а холодні кольори (зелений, блакитний, синій) навпаки, знижують втому і заспокоюють очі.