Дизайн розташування назв географічних об’єктів на картах

При розташуванні підписів назв географічних об’єктів на карті необхідно керуватися загально прийнятими картографічними правилами.

Усі власні назви пишуться на карті повністю, без будь-яких скорочень, за виключенням деяких які найчастіше зустрічаються визначень, наприклад, “Верхній”, “Великих”, “Нижній” і інші, які можуть бути дані у стандартному скороченні, звісно “Верх.”, “Б.”, “Ниж.”. Такі географічні об’єкти, як “вулкан”, “гора”, “озеро”, “затока” і інші, подаються у загальноприйнятому скороченні: “влк.”, “г.”, “оз.”, “зат.”.

Підписи розташовують на вільних місцях чи з мінімальним перекриттям елементів змісту карти. Перекриття підписами елементів, які друкуються чорнин кольором, дозволяється тільки тоді, коли інше розташування неможливе і приводить до порушення визначеності у відношенні підпису до об’єкту.

Перетиння підписами знаків державних кордонів, залізниць, автомагістралей, рік, які показуються в дві лінії, і окремо розташованих умовних знаків не дозволяється. Як виключення допускається мінімальне перекриття зображення названих об’єктів, крім державних кордонів. Для збереження читаності шрифта малюнки таких елементів змісту карти друкуються світлими фарбами.

При наявності картографічної сітки на карті найменування населених пунктів розміщуються вздовж паралелей. У випадку відсутності паралелей і мерідіанів підписи розташовуються горизонтально, паралельно північній (чи південній) рамці карти. Назви розміщуються зправа від об’єкта і як можливо ближче до нього. Щоб уникнути перекриття умовних знаків важливих об’єктів, в окремих випадках дозволяється розміщувати ці підписи зліва, зверху чи знизу від об’єкта.

Назва річок (основна літера) розташовується паралельно їх руслу у безпосередній близкості від річки по плавній кривій, яка підреслює лише основні її вигини. На додатку схематично представлене розташування підпису річкової сітки. Необхідно, щоб назва не була розміщена основою до верху, це сильно перешкоджає її читаності.

Підпис назв річок повинен бути розміщений на карті у такій кількості, щоб річка чітко визначалась від витоку до гірла. Назви великих річок підписуються двома-трьома розмірами шрифта, меншого розміра у верхній течії, більшого - у нижньому. Розмір шрифта не повинен перевищувати розмір підпису основної річки нижче впадіння цього притоку. Якщо річка зображена в дві лінії і її ширина дозволяє розташувати підпис в межах дзеркала води, то назва дається по середині русла.

Власні назви озер, водосховищ, каналів, островів, півостровів, мисів пишуться з пояснювальними підписами, допускається загальноприйняте скорочення, наприклад, “оз.”, “вдсх.”, “о.”, “п-ов.”. Без власних назв ці підписи не розташовуються.

Назви орографічних об’єктів, які мають лінійну протяжність чи площинну протяжність (гірські хребти, гірські області, плоскогір’я й інші), повинні підкреслювати їх протяжність і займану їми площу. Підписи гірських хребтів розташовуються з розрідженням вздовж основного хребта. Підписи назв вершин, перевалів, відміток висот розміщують як і підписи до населених пунктів.

Підписи фізико-географічних об’єктів, які займають велику площу, - низовини, височини, плоскогір’я, моря, протоки - розміщують по прямих чи плавних кривих лініях у напрямку найбільшої їх протяжності. За необхідності вони даються в разрядку, але повинна бути забезпечена їх добра читаність. Вищезгадане правило застосовується і до розміщення назв, які відносяться до політико-адміністративного ділення.

Важливо приділити увагу на розміщення підписів по кривій лінії шрифтом з нахилом. Для того щоб зберегти постійний відповідний нахил літер для усієї назви, його (нахил) необхідно віднести до перпендикуляру, який спущений до кривої з початку кожної літери.