Графічний і метричний аналіз шрифтів

Грамотне відтворення того чи іншого шрифта можливо лише тоді, коли добре відомі знаки його побудови.

Знати шрифти - це означає знати його головні риси і особливості, графічні і метричні закономірності, знати як його побудувати.

При аналізі шрифта спочатку необхідно встановити його графічні особливості, його якісні сторони, а потім уточнити метричні дані.

Графічний аналіз шрифта встановлює його графічну основу, склад і форму елементів літер, загальну закономірність, яка пов’язує ці елементи в єдину систему, а також визначає другорядні елементи, які відносяться до стилізації і прикрасам.

Найбільш характерні особливості шрифта проявляються у співвідношенні прямолінійних і криволінійних елементів літери.

Співвідношення штрихів різної товщини обумовлює контрастність літери. Наявність у шрифті вузьких і широких літер, а також літер, сіметричних відносно вертикальної чи горизонтальної вісі, також характеризує загальний вигляд шрифта.

Наявність у шрифті загальних елементів, які повторюються в різних літерах, має важливе значення для виявлення характеристик даного шрифта. Уточнюючи форми подібних елементів літер, дуже важливо встановити характер нюансів в їх накресленнях. Положення основних елементів літер відносно горизонтальної лінії визначає прямі, курсивні чи нахилені шрифти.

Велике значення в шрифті мають підсічки, які характеризуються довжиною, шириною штриха і співвідношенням з головними елементами літер.

Останній етап графічного аналізу шрифта заключається у вивченні декоративних елементів.

Метричний аналіз шрифта доповнює й уточнює дані графічного аналіза і дає змогу охаректеризувати шрифт у числовому виразі.

Головною метричною характеристикою шрифта є висота літер, яка майже в усіх літерах одного шрифта остається незмінною. Висота літер звичайно пов’язана будь-яким співвідношенням з одним із елементів шрифта, розмір якого прийнятий за одиницю виміру - модуль. У шрифтах за модуль приймають звичайно ширину основного елемента літери.

Графічний і метричний аналіз шрифта дає змогу точно характеризувати і виявляти його найголовніші особливості з тим, щоб використовувати ці дані при побудові шрифта.

Знання теоретичних положень побудови шрифтів і вміння виявляти графічну і метричну структуру шрифта дають змогу дизайнеру-шрифтовику легко переходити від початкового малюнка до точної побудови літери.

13.2. Аспекти дизайну карт, щодо шрифтового оформлення Композиція підписів

Удосконалювання шрифтів визначається не тільки чіткістю пропорцій і красотою малюнка кожної літери. Літери повинні бути гармонійно поєднуватися одна з одною у різних можливих комбінаціях і давати добре читаний і гарний підпис.

Композиційні основи підписів у першу чергу визначається процесом читання. За час читання око повинне послідовне сприймати кожну літеру підпису. Послідовність розташування літер і слів – є композиційною основою підпису.

У більшості систем розташування підпису літери розташовуються в горизонтальному рядку. Наприклад, це підписи населених пунктів, власні назви деяких геоморфологічних елементів та гідрографії, а також легенда і зарамкове оформлення.

Кожне речення звичайного тексту починається із заголовної літери, яка підкреслює закінчення речення. У роботах з оформлення карт заголовними літерами починаються власні назви і назви на титульних аркушах атласів.

Назва карти, титульні аркуші атласа підписують, як правило, заголовними літерами. В таких підписах використовується ряд інших засобів, які забеспечують ще більшу виразність тексту. До таких прийомів відносяться: розташування кожної частини назви в окремому рядку, виділення частини чи окремих слів зміною розміра і пропорцій літер, застосування в одному підписі різних шрифтів. Підписи в цих випадках можуть бути симетричними та асиметричними.

Інколи застосовується прийом, коли лінії рядка представляють собою дуги концентричних кіл. Висота літер у цих випадках частіше всього розташовуються радиально, хоча при незначній кривизні рядки можуть залишатися вертикальними.

Використовуються також лінії рядків у вигляді ексцентричних кіл та інших кривих різного вигляду (частіше всього використовуються при підписі річок та горизонталей). Для художнього оформлення карти і атласу іноді використовують прийом накладання однієї літери на другу.

У залежності від розмірів і форми території підписи позничаються симетричним чи асиметричним розташуванням рядків і розбіваються.

Шрифт повинен бути пов’язаний зі змістом підписів на карті, єпохою, яку вона відбиває, і загальним оформленням.

Основне правило, якого повинно дотримуватися при побудові рядка – це збереження зорового враження рівномірності міжлітерних розмірів.

Заключним етапом є оформлення підпису якщо це художнє оформлення тематичної карти чи дизайн титульної сторінки атласу, для чого можуть бути використані різні прийоми. До таких прийомів відносяться застосування кольору, прикрашання літер орнаментом, надання їм об’ємності шляхом відтінення, на самій карті - ув’язка підпису з умовним знаком.

Вірно закомпанований; точно побудований і художньо виконаний підпис завершує оформлення карти, і є головним і центральним елементом цього оформлення.