Функціональні вимоги до дизайну шрифтів

Основним функціональним призначенням шрифта є його зручна читаність. Зручна читаність забезпечується єдністю двох якостей шрифта: індивідуальністю знаків та загальністю їх накреслень.

Кожна літера алфавіта повинна мати свою індивідуальність і відрізнятися від інших літер накресленням, яке полегшує розпізнання її в рядку. Одночасно форми усіх літер повинні мати загальні риси, які зв’зують їх в єдину систему. Ці загальні риси літер абетки сприяють покращенню умов читання.

Крім загальних принципів існують і інші закономірності, котрі обумовлюють структуру і форму його літер:

• розміри і пропорції літер;

• контраст літер у тексті;

• контраст елементів літер.

Розміри літер у значній мірі визначаються відстанню, з якої вони читаються. Віддрукований текст (у книзі, журналі), як правило читається не більше ніж на відстані витягнувшої руки. У мірі зростання культури й грамоності людей з’явилося прагнення розташувати на аркушу пареру більше тексту. Це призвело до зменшення розмірів літер абетки. З точки зору техніки виконання будь-яке зменшення не викликає великої складності.

Основна частина літер у більшості шрифтів має загальні пропорції.

Перевагою підписів, виконаних вузькими літерами, є зменшення кількості рядків тексту. Це дає можливість великий об’єм текту розташувати на тій же площі й покращити умови читання за рахунок скорочення переходів з одного рядка на другий.

У тексті літери розташовуються в різноманітних сполученнях. Літери однієї абетки мають приблизно рівні розміри й пропорції, що полегшує процес читання. Якщо в абетці будуть літери, які різко відрізняються за розмірама й пропорціями, то з’єднання їх у тексті буде важкуватим. Шрифт, літери якого за розмірами і формами мало відрізняються одна від іншої, виглядає монотонним і скучним. Він потребує посиленої уваги.

Цей недолік усувається виділенням за допомогою різних прийомів окремих літер алфавіту і повинно бути закріплено загальною графікою і метричними закономірностями даного шрифта.

Крім чіткої різниці між елементами кожної літери і ще більш чіткої різниці між літерами зручне читання (виправити інші) текста в меншій мірі залежить від різниці між словами. Ця різниця визначається довжиною слова.

Цим не обмежується перелік засобів, які забезпечують зручність читання тексту. До цих засобів відносяться умовні знаки, кольорове оформлення карти. Це все залежить від призначеня карти.

Естетичні вимоги до дизайну шрифтів

Основою сучасних естетичних вимог до дизайну шрифтів є гармонічність їх пропорцій, простота, витонченність і суворість форм.

Малюнок шрифта, що реалістично втілює ідеї і задуми дизайнера, повинен базуватися на тематиці карти і національній основі, яка історично склалася.

Поряд з простими і чіткими формами основних шрифтів у особливих випадках при втіленні художніх написів і заголовків використовуються декоративні і орнаментальні шрифти.

Одним з прийомів забезпечення виразності шрифта, є нахил у курсивних шрифтах (БСАМ, давній, рублений, новий з нахилом).

Малюнок кожної літери повинен бути закінченим і визначеним. Він повинен справляти враження при розгляді окремої літери. Разом з тим, кожна літера повинна бути перевірена у сполученнях з іншими літерами даного шрифта. У тих випадках коли літера не гармонує у сполученнях з іншими літерами, малюнок цієї літери необхідно зкорегувати.

Найбільш простим прийомом отримання спільного вигляду шрифта є застосування у різних літерах однакових, точно повторюваних елементів. Усі літери такого шрифта можна легко об’єднати у невелику кількість груп, в якій точно повторюються власні накреслення. У подібному шрифті одна літера легко перетворюється в іншу шляхом додавання одних елементів і виключення інших.

Елементами, які завершують малюнок шрифта і надають йому певний колорит та індивідуальність, є так звані елементи стилізації.

Недивлячись на те, що в створенні малюнка літер ці елементи займають зовсім не перше місце, за своєю виразністю і типовістю вони не рідко визначають тематику і характер карти.

До елементів стилізації відноситься зміна ширини основних рядків. Плавне збільшення ширини до середньої частини рядків пом’ягшує накреслення літер.

Потоншення рядків у середній частині, які використовуються значно частіше, ніж їх розширення, полегшує літери і разом з тим створює враження стійкості.

Найбільш виразним засобом стилизації є засічки. Форма засічок змінюється у широких межах від довгих, тонких, волосяних штрихів до тих, що плавно зливаються з прямолінійними елементами розширення літер.