Розділ 13. Сучасна концепція дизайну шрифтового оформлення карт

13.1. Теоретичні основи дизайну шрифтів

Слова “дизайн” і “дизайнер” все ширше входять у наше життя. В перекладі з англійської “desing” означає проект, ескіз, креслюнок. Якщо звернутися до практики тлумачення поняття “дизайн” у нашій і деяких інших мовах, то ми будемо мати для розуміння цього терміна цілий ряд понять: “художнє конструювання”, “художнє проектування”. Для того, щоб зрозуміти, що таке дизайн, треба спробувати зрозуміти сутність явищ, поглянути, з якими об’єктами оперує дизайн.

Головна задача дизайну полягає у тому, щоб впорядкувати предмети, зробити їх більш легкими і зручними у використанні. Одним із відомих діячів першої дизайнерської школи є венгерський художник Ласло Моголи-Надь, підкреслюючи саме гуманістичну природу дизайну, казав, що мета дизайну “не природа, а людина”. Дизайнер насичує предмет “духовною ідеєю”. Дизайн стоїть досить близько до мистецтва і найбільш широко використовує засоби сучасного мистецтва.

Як і витвори мистецтва, створення дизайну володіє загальною гармонією і особливою якістю цілісності. Справжній витвір мистецтва характеризується тим, що до нього нічого не можна “ні додати, ні відняти”. Він являє собою самостійну систему, де усі частини, усі плани знаходяться в гармонії і взаємозв’язку.

Шрифти і генезис їх форм

Основне призначення літер - позначення звуків мови для її фіксації і відтворення.

Цьому призначенню задовольняють будь-які знаки, які достатньо добре відрізняються один від одного, кількість яких співпадає з кількістю звуків мови.

Якщо така система знаків була винайдена, то форма знаків-букв могла би бути довільною. Однак сучасні алфавіти є результатом складного розвитку писемності на протязі багатьох тисячоліть.

Алфавіт є основою найбільш удосконаленої системи писемності - фонетичного письма і виник як продукт розвитку ієрогліфічного письма, яке, між іншим, розвивалося з менш удосконалених систем писемності. Тому накреслення кожної літери не є довільним - воно отрималось шляхом спрощення визначеного ієрогліфа, прообразом якого є форма будь-якого матеріального предмета.

Наприклад, спрощене зображення орла (по єгипетські “ахом”) стало означати тільки перший звук цього слова (“а”). Цей знак послужив прототипом літери “альфа” в грецькому алфавіті, яка в свою чергу перетворилася в давньослов’янську літеру “аз” і в сучасну “а”.

Ієрогліф, який позначав лева (по єгипетські “лабу”) спростившись при детальному письмі, став позначати тілький перший звук “л”, трансформувавшись згодом у грецьку літеру “лямбда” і російську “л”.

На відміну від історично складених форм алфавіта видумані знаки не вживаються, хоча вони добре виконують свої основні функції - позначення звуків мови. Прикладами таких штучно створених алфавітів є різні системи таїнопису, який колись використовували в Росії. До таких же знаків відносяться літери російського алфавіта, які були запропоновані одним з учасників конкурса на новий шрифт в 1925 році і отримали першу премію. Це, по суті, був не новий шрифт російсього алфавіта, а штучно придуманий недієздатний алфавіт, знаки якого не мали майже ніякої схожості зі звічними для нас літерами.

Витівка змінити російський алфавіт на якісь умовні знаки і перетворити в макулатуру всі багатства російської писемності, зворушила своєю абсурдністю.

У значній мірі форма літери зобов’язана своїм походженням також технології відтворення, приладам і матеріалам за допомогою яких робилися підписи.