Картографічні шрифти

Вихідною основою для шрифтів, які використовуються на картах, послужили малюнки типографських шрифтів. Типографські шрифти стали широко використовуватись на картах у період фотомеханічного відтворювання картографічних назв.

Застосований у картографічному виробництві комплект типографських шрифтів із часом перестав вдовольняти вимоги шрифтового оформлення карт ( деякі шрифти займають багато місця на карті і закривають інші елементи; тонкі та довгі засічки літер сприяють збільшенню їх розміру та поганому друку).

Розвиток вітчизняної картографії та випуск великих картографічних творів викликали необхідність розробки спеціальних шрифтів для карт з урахуванням вимог картографічного видавництва.

У 30-х роках у науково-видавничому інституті БСАМ з урахуванням основних вимог до картографічних шрифтів було розроблено шрифт “курсив БСАМ”. Відлит він був для типографського набору та вперше використався у Великому Радянському атласі світу.

На протязі років велику роботу із забезпечення картографічного виробництва комплектами шрифтів для відтворювання надписів на картах проводив ЦНІІГАіК разом з НРК частиною. Був розроблений спосіб трансформування шрифтів, який дозволяє отримувати з одного шрифта різні варіанти (вузькі, розширені, нахилені, зі збільшенням чи зменшенням товщин елементів літер, але без зміни їх окреслень).

До 80-х років для оформлення оригіналів топографічних карт використовувались 36 шрифтів, з них 9 тільки для зарамкового оформлення. Використовувалось багато шрифтів з тонкими елементами, а також шрифти з лівим нахиленням, які перешкоджали використанню автоматичних фотонабірних обладнань.

У 80-х роках для більш ефективного використання фотонабірних обладнань і спрощення процесів наклеювання підписів на оригінали, шрифти для топографічних карт усього масштабного ряду було уніфіковано та їх кількість значно скорочена.

Підписи на всіх картах оформлюються однаково. Так, для шрифтового оформлення карт масштабів 1:25000 – 1:50000 (для внутрішнього змісту і зарамочного оформлення) прийнято 9 шрифтів, а для карти масштаба 1:1000000 – 11 шрифтів.

Найбільш широко використовують шрифти:

• Чіткий звужений напівжирний (Ч – 122).

• Топографічний напівжирний (Т – 132).

• Давній курсив напівжирний (Д – 432).

• БСАМ курсив малоконтрасний (Бм – 431).

• Рублений широкий напівжирний (Р – 152).

• Новий з нахилом (Н – 331).

Вказані шрифти знайшли використання на оглядових та тематичних картах.

Призначення картографічних шрифтів

Картографічні шрифти є невід’ємною частиною змісту карти та призначені для підписів об’єктів, пояснювальних підписів, які розміщені на спеціальних картах у межах території картографування. Шрифти використовуються для умовних позначень кількісних та якісних характеристик. Так, за шрифтами різних розмірів та малюнків визначають кількість жителів чи адміністративне значення населених пунктів. У цьому випадку не тільки малюнок, але й розміри шрифтів використовуються в підписах по разробленій шкалі. Шрифти також призначені для підпису назв карт, масштабів та текста в зарамковому оформленні. Для цих елементів потребуються спеціальні шрифти.

На різних стадіях розвитку культури та техніки, та за мірою розвитку картографії змінювалась графічна форма літер, з’являлися нові шрифти та нові їх назви. Шрифти латинської абетки, у свій час розроблені великими майстрами епохи Відродження, чи шрифти слов’янської писемності, створені російськими друкарями, і тепер можуть служити взірцем шрифтової графіки.

Недивлячись на те, що вказані шрифти не використовуються в картографії в першопочатковому вигляді, їх окремі елементи значно вплинули на конструкцію багатьох картографічних шрифтів. Прикладом можуть служити такі графічні ознаки шрифтів, як засічки літер чи відношення товщин додаткових чи основних елементів, а також інші ознаки, які лежать в основі побудови літер деяких картографічних шрифтів.

Існує три основних групи шрифтів, що історично склалися в поліграфічній практиці і які використовують в теперешній час в картографії:

• Шрифти малоконтрасні з засічками.

• Шрифти контрасні з засічками.

• Шрифти малоконтрасні без засічок.

Класифікація картографічних шрифтів

До основних графічних ознак шрифта відносяться:

• характер малюнка літер (округлі, звужені);

• контрастність елементів (відношення товщини додаткових елементів до основних);

• наявність та форма засічок;

• внутрішньолітерний просвіт;

• міжлітерний просвіт.

У залежності від графічних ознак, шрифти відносяться до тієї чи іншої групи. У классифікації нараховується п’ять основних груп та одна додаткова.

Кожна група складається з гарнітур, т.б. комплектів (наборів шрифтів), які мають загальний характер викреслювання літер.

• Перша група складається в основному з шрифтів середньої контрастності, з короткими засічками, котрі мають форму трикутників.

• Відношення додаткових до основних елементів – від 1/2 до 2/3. У комплекті шрифтів до цієї групи відносяться різні види літературної, універсальної та гідрографічної гарнітури.

• Другу групу представляють контрастні шрифти. Відношення додаткових до основних елементів в шрифтах складають 1/5-1/8 засічки мають довгу тонку форму. До цієї групи відносяться шрифти звичайної гарнітури.

• Третя група складається з середньоконтрастних шрифтів з прямокутними засічками. Відношення додаткових до основних елементів складає 1/2-1/3. Засічки прямокутної форми виступають за межі літер. До цієї групи відносяться шрифти капітальної, нової, чіткої, оригінальної, академічної та гарнітури БСАМ.

• Четверту групу складають шрифти малоконтрастні з прямокутними засічками. Відношення додаткових до основних елементів складає 1/1-3/4. До цієї групи входить брускова гарнітура.

• П’ята група складається з малоконтрастних шрифтів, які не мають засічок. Відношення додаткових до основних елементів складає приблизно 1, т.б. основні та додаткові елементи рівні за товщиною. До цієї групи відносяться рублена, топографічна та давня гарнітури.

• Додаткова група представлена перехідною гарнітурою, яка складається з двох шрифтів – перехідного та перехідного напівжирного. За графічними ознаками вони в значній мірі відповідають першій групі і можуть бути до неї прираховані для спрощення використання.

Подальше розподілення в групах ведеться по гарнітурам, які об’єднують шрифти однакового малюнку, але які відрізняються по ширині, жирності, невеликим відхиленням в контрастності та іншим показникам.

У середині гарнітур шрифти розподіляються по жирності (жирні, напівжирні, світлі, прозорі); по ширині (широкі, розширені, нормальні, звужені, вузькі); по накресленню (курсив чи друковані); по нахилу (вправо, вліво, прямі).

Перераховані ознаки лягли в основу позначень (індексів) картографічних шрифтів. Кожний індекс складається з однієї чи двох літер, які відповідають початковим літерам назви гарнітури та тризначного числа. Перша парна цифра цього числа означає шрифт курсивний, а непарна – шрифт друкований. Друга цифра в індексі означає накреслення шрифта в залежності від ширини літер. Вузькі шрифти позначаються цифрою - 1, звужені - 2, нормальні - 3, розширені - 4, широкі - 5. Третя цифра означає накреслення літер в залежності від насиченості їх елементів. Світле накреслення відповідає цифрі - 1, напівжирне - 2, жирне - 3, прозоре - 4. Вертикальне положення літер позначається цифрами - 1 чи 2, нахил літер вправо - 3 чи 4, а нахил літер вліво - 5 чи 6.

Наприклад: Т – 132 - це топографічний друкований, прямий, напівжирний шрифт, накреслення шрифта по ширині – нормальне.

Контрольні запитання й завдання

1. Що таке маюскульне та мінускульне письмо?

2. На зміну якому письму приходить латинське унціальне письмо?

3. Чому саме до середини IX століття у західноєвропейському письмі відбувається бурхливий розвиток?

4. Що таке глаголиця та кирилиця?

5. Чому епоха Ренесансу є етапом повернення до античних форм?

6. Чому епоха Відродження є епохою становлення принципів побудови шрифтів?

7. Що таке класична антиква?

8. Які два напрями існували в розвитку шрифтів XIX століття?

9. Які особливості в історичному розвитку шрифтів у Радянському Союзі?

10. Що таке картографічний шрифт та його призначення?

11. Назвіть класифікацію картографічних шрифтів.