11.2. Вимоги до шрифтів

Читання карти процес більш складний ніж читання книги. На карті присутній кольоровий фон і вона завантажена різноманітними штриховими елементами і умовними знаками. Це зобов’язує більш строго підходити до вибору шрифтів для написів на карті. Основні вимоги до шрифтів:

1. Вимога гарної читаності – це легкість прочитання тексту.

2. Вимога гарної розрізненності знаків одного шрифта і розрізнення різних шрифтів.

3. Вимога прозорості шрифта. Це поняття протилежне жирності. Воно пов’язане з економічністю шрифта, оскільки такий шрифт займає меншу площу.

4. Вимога економічності шрифта.

5. Вимога красоти шрифта.

6. Часткові вимоги, виходячи з потреб і призначення карти.

11.3. Застосування шрифтів на картах

У проектуванні змісту та оформленні карт і атласів шрифти використовують для:

• географічних назв і різних пояснювальних підписів у змісті карти;

• пояснень у легенді (заголовки і підписи умовних позначень);

• зовнішнього оформлення (назва карти або атласа, пояснення діаграм, графіків тощо);

• підписів вихідних даних, текстів, що доповнюють зміст карт.

Якісна сторона об’єкта відображається в основному виглядом, орієнтуванням і кольором шрифта.

Колір шрифта є найбільш ефективним на тематичних картах. Він розподіляє об’єкти різного значення.

Розміром відображається величина і відносне значення об’єктів. Суттєвим є вибір інтервалів суміжних розмірів шрифтів.

У легенді карти застосування картографічних шрифтів пов’язане з особливостями їх структури, характером пояснень умовних позначень:

• детальний або скорочений описів знаків;

• визначальні підписи, що містять класифікаційні назви різних рангових категорій;

• системи індексів, цифрові, буквені позначення.

Вибір шрифтів для зовнішнього оформлення карти залежить від її призначення і характеру використання.

Для конкретної карти, серії карт, атласа розробляється певна система шрифтів. Число видів шрифтів, що застосовують на одній карті, залежить від типу і складності її змісту.

11.4. Шрифтове навантаження карт

Шрифтове навантаження вимірюється площинним або числовим показниками. Площинне навантаження – це площа, зайнята шрифтами підписів в 1 мм² на 1 см²; числове навантаження – число підписів на 1 см² карти.

Загальне шрифтове навантаження залежить від кількості вимагаємих підписів, їх різнорідності та характеру, густини розміщення. Суттєві корективи в шрифтове навантаження вносять вибір тих чи інших видів шрифтів, специфіка їх рисунку, розміри, жирність тощо.

Маючи середні площі підписів різного значення і рангу та їх кількість, можна розрахувати загальне площинне шрифтове навантаження всієї карти, окремих елементів, а також районів з різною густиною підписів.

11.5. Розміщення написів на географічних картах

Швидкість сприйняття елементів змісту залежить від правильного розташування написів різних географічних об’єктів. Загальна вимога до розміщення написів – кожний напис повинен чітко вказувати приналежність до визначеного географічного об’єкту.

Розміщення написів обумовлено характером локалізації об’єктів на карті. Значну кількість написів мають населені пункти, для яких застосовують шрифти різного рисунку і розміру. Назви, як правило, підписують із правої сторони на вільних від шрифтового оформлення місцях, достатньо близько від об’єкта (0,3 – 0,5 мм). Всі назви населених пунктів розміщують уздовж паралелей або відносно рамки карти.

Назви об’єктів лінійного розповсюдження розміщуються паралельно знаку об’єкта або вздовж його вісі. Деякі особливості мають підписи річкової сітки, їх розташування йде вздовж вигину річки.

Ці підписи назв, як правило, підписують шрифтом з нахилом, де кожну літеру орієнтують по нормалі до кривої. Якщо шрифт прямий літери розташовують перпендикулярно до кривої. Написи розташовують на будь-якому боці знаку без врахування напрямку течії. Назви річок дають у витоку та в гирлі, змінюючи при цьому величину шрифта.

У розміщенні назв площинних об’єктів використовують різні прийоми, пов’язані з характером протяжності, форми і величини площі об’єкта.

Об’єкти, що займають на карті великі площі (гірські хребти, низини та ін.) підписують вздовж всього об’єкта, вказуючи межі його поширення.

Багато аркушевим картам притаманні свої особливості підписів об’єктів. Якщо об’єкт розташований на двох аркушах, то частина підпису яка відповідає частині об’єкта дається на одному аркуші, решта розміщується між рамками аркуша.

Послідовність і порядок розташування написів встановлюють конкретно для кожної карти в залежності від загального географічного навантаження і технології складання оригіналу.

На топографічних планах і картах всі написи розміщуються праворуч від умовного знаку і в центрі, на вільних місцях таким чином, щоб підписи не закривали зображення інших об’єктів.

Власні назви населених пунктів, цифрові дані й окремі літери, що є умовними знаками, підписуються горизонтально, тобто паралельно північній або південній рамці карти.

Підписи назв вулиць і провулків розташовують по вісі вулиці в середній частині її довжини, основою на південь або схід.

Написи повинні розміщуватись від умовного знаку на ширину однієї літери або цифри, дуже близьке розташування напису ускладнює читаність самого знаку.