10.7. Проектування систем знаків з урахуванням технології видання карт

Сучасним багатокольоровим друком відтворюють на карті значну кількість кольорових (фонових і штрихових) знаків. Суміщення кольорів за допомогою перекриття сіток різного відсотка насиченості дає можливість отримати із трьох-чотирьох кольорових тонів сотні похідних, але з умовою доброю читаності їх число істотно зменшується.

Проектування систем знаків і наступне оформлення кольорового оригінала взаємопов’язане з технологією підготовки карти до друку і її видання.

Існує ряд технологій, які обумовлюють визначені вимоги до розробки проекту систем знаків і відповідно кольорового оригіналу карти.

При традиційній технології картовидання основна трудність в отриманні фотографічних форм для виготовлення друкованих форм, які готуються для кожної фарби і роздільно для фонових і штрихових елементів. Тому підготовка до видання тематичних карт зі складним кольоровим оформленням потребує великої кількості числа фарб і відповідно друкованих форм (до 20 і більше). У відповідності до цієї технології підготовки до видання в оформленні карти передбачають створення наступних оригіналів:

• багатокольорових;

• чорно-білих видавничих оригіналів штрихових елементів;

• на півтонового у випадку оформлення рельєфа світлотіньовим способом.

10.8. Прийоми композиції елементів загального оформлення

Завдання взаємопов’язаної композиції всіх елементів загального оформлення карти – забезпечення логічності загальної побудови, економічного розміщення, наочності і візуальної урівноваженості всього змісту в межах аркушу.

Загальна композиція елементів зовнішнього оформлення виконується відносно зовнішньої рамки (або внутрішньої, якщо вона є). При цьому можливі різні прийоми:

• компоновка всіх елементів всередині рамки;

• їх розміщення за зовнішньою рамкою, тобто на полях карти;

• комбінований, коли частина елементів (діаграми, графіки, профілі) розміщуються всередині рамки, а інша частина (назва, масштаб, пояснювальні тексти) – за рамкою;

• без обмежувальних рамок і полів.

Компоновка додаткових елементів на полях карти характерна для загальногеографічних карт. Комбінований прийом широко використовується на тематичних і картах комплексних атласів, які вміщують достатньо великий об’єм елементів додаткового змісту. Прийом компоновки елементів без полів і обмежувальних рамок передбачає використання аркушу повністю до лінії обрізу. Нерідко при такій компоновці ділянки, вільні від елементів зовнішнього оформлення, заповнює географічна основа, а легенда, карти-врізки і інші елементи компонуються в межах аркуша без роздільних рамок.

При проектуванні зовнішнього оформлення спостерігається різна ступінь завантаженості додатковими елементами. Для багатьох карт характерним є велика насиченість елементами, які збагачують зміст карти і досить економічно використовують вільний простір аркуша при збереженні загального естетичного сприйняття. При цьому допускають композицію додаткових елементів всередині контура регіона в місцях, вільних від тематичного змісту. Однак лишнє перевантаження може негативно сказатись як в роботі з картою, так і на її зовнішньому вигляді. І навпаки, недостатнє оснащення, слабке використання корисної площі аркуша створює враження пустоти, незакінченості оформлення.

Композиційні прийоми ускладнюються при розміщенні на одному аркуші декількох карт. У цьому випадку в компоновці необхідно відобразити значимість карт, важливо не порушити логічну послідовність сюжетів, співпорядкованість тем.

Карти кожної теми розмежовуються подвійною лінією, причому їх економічне розміщення допускає часткові находи контурів регіону на розділові рамки, а також їх вихід за загальні обмежувальні рамки аркушу.

Всі додаткові карти даються у вільній компоновці і розміщуються на світло-рожевому фоні, що більш чітко відділяє їх від карт основного змісту, і з другої сторони, кольоровий фон, який займає нижню частину аркушу, врівноважує композицію карти в цілому. Використання прийому декількох кольорових полів для елементів зовнішнього оформлення, наприклад, відображення легенди основної карти на світло-сірому фоні, додаткових карт – на рожевому, діаграм, графіків – на жовтому, забезпечує їх кращу диференціацію і наочність. Такий прийом полегшує сприйняття, допомагає концентрувати увагу на головному і створює в цілому приємний естетичний вигляд карти.

Але не достатня продуманість композиційної побудови призводить до невдалих як в змістовому, так і в естетичному плані варіантів загального оформлення. При цьому увага читача нерідко відволікається на додатковий зміст, тобто графіки, діаграми, які розміщені на передньому плані й виконані в насичених і яскравих кольорових тонах у порівняні з досить скромним оформленням змісту основної карти. Інколи зорову яскравість створює використання великої кількості роздільних рамок. Неправильна композиційна побудова приводить не тільки до погіршення естетичного вигляду, але і до втрати читаності всього змісту.

Таким чином, проектування загальної композиційної побудови карти, взаємного розміщення елементів додаткового змісту потребує художнього досвіду і знань прийомів, що покращить ефективність використання карти і підвищить її естетичність.

Контрольні запитання й завдання

1. Охарактеризувати чинники загального оформлення картографічних творів

2. Які є елементи загального оформлення карт?

3. Які є прийоми композиції елементів загального оформлення картографічних творів?

4. Які способи й прийоми зовнішнього оформлення атласів?

5. Назвіть взаємозв’язок загального оформлення з призначенням картографічних творів.

6. Назвіть чинники, які забезпечують єдність і цілісність картографічних творів.