2.4. Методи й прийоми побудови картографічних знаків

Для побудови картографічних позначень існують правила, які визначаються способами зображення. Вони взаємопов’язані з характером просторового відображення явищ.

У значковому способі умовні позначення не виражають площі, яку займає на карті конкретний об’єкт, а вказують на його положення. При використанні геометричних фігур (кружків, квадратів) відповідно центр кола або кута квадрата визначає точну локалізацію об’єктів на карті. При наявності в одному пункті декількох об’єктів застосовують структурні знаки різної форми з локалізацією в одній точці. При великій різнорідності об’єктів можливі різнобічні графічні прийоми їх взаємного розміщення відносно пунсонів відповідних пунктів. Однак на картах можна зустріти неточну, нечітку локалізацію позначень, де порушені правила побудови, які відповідають значковому способу зображення.

Локалізовані діаграми будуються за пунктами спостереження і їх можна розглядати як модифікацію значкового способу. Ці діаграми і графіки мають вигляд геометричних фігур, їх графічна форма відрізняється великим різноманіттям.

Геометричні значки застосовуються в картодіаграмі аналогічно значковому способу. Це - стовпчикові діаграми, площинні (круги, квадрати) і об’ємні (шари, куби). Але прийоми побудови і розміщення знаків на карті принципово відрізняються, оскільки вони в даному випадку не передають точного місцеположення об’єкта або явища. В картодіаграмі розміщення знаків прив’язано до сітки адміністративного (або іншого територіального) поділу. Зазвичай позначення, які виражають сумарну величину явища в межах територіальних одиниць розміщуються в середині площі району або області, чітко вказуючи приналежність знаку до певної адміністративної одиниці.

На розміщення знаків впливає вибрана шкала, в якій будуються картодіаграмні знаки. У залежності від вибору мінімального і максимального розмірів шкали їх побудова створює не тільки різний зоровий ефект сприйняття величини об’єкту, але при невдалому рішені може погіршити зовнішній графічний вигляд зображення і понизити його читаність. Нераціональний розмір знаку інколи призводить до його розміщення поза сіткою територіального поділу, тобто поза картографічним зображенням.

Лінійні позначення (лінії, стрічки, стрілки) реалізуються в способах ліній руху, лінійних знаків, ізоліній. Особливості їх побудови пов’язані з точністю картографування тих або інших об’єктів. Так, на загальногеографічних картах або географічних основах тематичних карт позначення річок, дорожньої мережі, кордонів передають місцеположення об’єктів, яке відповідає осьовій лінії знаку. Тематичний зміст (наприклад найважливіші види вантажів по залізним дорогам) відображають стрічками або стрілками різного рисунку і ширини, які розміщуються біля знаку дороги. Схематичне передавання явищ обумовлює довільну побудову знаків.

Площинні знаки використовуються в способах якісного і кількісного фону, картограм, ареалів. Їх положення визначається межами поширення явища картографування. Картографічні знаки, які поділяють площу на однорідні в якісному відношенні ділянки, будують з використанням кольору, внутрішнього рисунка знаків або штриховок різного виду, орієнтування і кольору. Вони повинні зорово відображати лише якісні відмінності об’єктів. Площинні знаки, які відображають кількісні зміни явищ способами картограми, кількісного фону, будують в основному з використанням таких графічних засобів, як колір, рисунок знаків і світлота. Для передавання відмінностей в інтенсивності, зростанні, розвитку явищ застосовують різноманітні види штриховок різної світлоти або рисунку зі збільшенням/зменшенням щільності шрихування. А для кольору використовують різну ступінь насиченості..

Площині знаки для оформлення ареалів виділяються багатообразними графічними засобами. Їх вибір обумовлюється характером ареалів, точністю передавання на карті. Крім рисунка знаків, штриховок також використовують лінії різного рисунка, смуги (кольорові або штрихові), буквенні позначення, натуралістичні, художні знаки. Їх графічне різнобіччя пояснюється частим використанням ареалів з іншими способами зображення, що вимагає використовувати не площинні рисунки, а лінійні позначення, пояснювальні підписи.