8.3. Особливості розподілу світлотіні в гірському рельєфі

Найскладніший розподіл світлотіні відбувається в гірському рельєфі. Він залежить не тільки від експозиції схилів щодо напряму світла і впливу повітряної перспективи, рефлексів, падаючих тіней, але також і від характеру рельєфу.

Відмивання гірського рельєфу

Відмивання гірського рельєфу має на меті: за допомогою світлотіней відобразити, в першу чергу, географічне положення й напрямок найголовніших гірських хребтів і їх систем.

Разом з тим, важливе значення має виділення відмиванням гірських хребтів залежно від їх форми, значущості, висоти, а також відображення ассиметрії схилів. Відомо, що гребені можуть розглядатися як перетин двох протилежних схилів. Цей перетин теоретично може бути представлений у вигляді ліній. Проте в природі гребені майже ніколи не мають вигляд ліній, а представляють деяку поверхню, різноманітну за своїми формами. Вона може мати гостру і куполоподібну форму або плоску.

Різка контрастність тіней є характерною особливістю відмивання гірських хребтів з гострими гребенями. Схили цих хребтів переважно завжди увігнуті, з крутизною, що збільшується від підошви до вершини. Тому при їх відмиванні тінь освітлюється донизу, причому слід враховувати, що найбільша інтенсивність затінювання буде у вершинній частині хребта і найменша біля підошви. Додаткова (загальна) тінь, у цих випадках, накладається на тіньових схилах з таким розрахунком щоб ділянки, в які проникає світло за середню лінію гребеня, залишалися б освітленими щодо загальної тіні. Таким розподілом тіней відображаються крутизна, угнутість схилу, а інтенсивністю затінювання також і висотність хребтів.

Гребнева лінія не затінюється, завдяки чому вона різко виділяється на карті у вигляді білої смуги, яка в поєднанні з сильно затіненою пригребневою частиною схилу добре підкреслює спрямованість гірських хребтів. Виділення на першому плані гірських хребтів першого порядку, на другому – другого досягається головним чином, вживанням додаткових тіней. Змінюючи ступінь затінювання у вершинних частинах хребтів залежно від їх висотних характеристик і загальної значущості, виділяють хребти найважливіші в даному районі. Крім того, для підкреслення ступеня важливості й основної крутизни гірських хребтів посилюють затінювання не тільки у вершинній частині хребта, але і загальне затінювання відповідного схилу, за допомогою додаткової тіні, розширюючи її, з метою отримання кращого зорового ефекту.

При відмиванні хребтів з округлими і плоскими гребенями максимально затіненими виходитимуть напрямки найбільших перегинів при переході від поверхні гребеня до схилів хребтів.

При відмиванні вулканічних форм рельєфу слід враховувати всі їх найважливіші характерні особливості, які можуть бути виражені в масштабі карти. Так, при відображенні лакколітів і екструзивних куполів, інтенсивність тіней посилюється від вершини до підошви, оскільки схили їх звичайно опуклі й крутизна збільшується донизу.

При відмиванні вулканічних конусів слід розподіляти інтенсивність тіней, тобто саму затінену частину давати біля вершини конусів. Такий розподіл тіней створює уявлення про угнутість схилів і велику крутизну вершинних частин, що властиве вулканічним конусам. Площі для нанесення додаткових тіней при відмиванні вулканічних форм рельєфу незначні, оскільки вони обмежені лише межами кожного вулканічного утворення.

Питання про генералізацію вулканічних форм рельєфу вирішується, в більшості випадків, за рахунок виключення дрібних, нехарактерних форм. Відбір проводиться не за рахунок кількості вулканічних утворень, а за рахунок спрощення їх форми.

На освітленому схилі, який освітлюється всіма видами світла, і в першу чергу, прямим світлом, світлотінь розподіляється за принципом «чим вище і крутіше, тим світліше». Ця закономірність визначається впливом повітряної перспективи, а у високогірному рельєфі ще тим, що проміння світла падає майже перпендикулярно до поверхні біля вершин і гребенів хребта.

На тіньовому схилі, який освітлюється загальним розсіяним світлом, світлотінь розподіляється за принципом «чим вище і крутіше, тим темніше». У високогірному рельєфі найкрутіші ділянки знаходяться біля вершин і гребенів хребтів. Це одна з причин максимального затінювання верхніх частин зони тіні. Іншою причиною є врахування повітряної перспективи. В результаті принцип «чим вище і крутіше, тим темніше» обумовлює зображення підніжжя тіньового схилу півтінню, а привершинних ділянок – тінню.

На напівтіньовому схилі, закритому падаючою тінню і який освітлюється розсіяним і косим розсіяним світлом, світлотінь розподіляється за принципом «чим вище і крутіше, тим світліше». Освітлений схил і схил, закритий падаючою тінню (напівтіньовий схил), обернуті у бік джерела прямого світла, а тому мають, єдиний принцип розподілу світлотіні.

Вищесказане дозволяє сформулювати принципи розподілу світлотіні при зображенні гірського рельєфу таким чином: 1) на схилах, звернених до джерела світла, - «чим вище і крутіше, тим світліше», 2) на схилах, обернутих в протилежну сторону, - «чим вище і крутіше, тим темніше».