Частина 2. Картографічні знаки, методи й прийоми їх побудови

2.1. Картографічна семіотика

Картографічні знаки функціонують у рамках знакової системи. Система знаків – сукупність умовних позначень, які застосовуються на карті певного масштабу, призначення, змісту й характеру використання. У комплексі вивчення знаків і знакових систем у семіотиці прийнято виділяти три головних аспекти: синтактичний, семантичний і прагматичний.

Картографічна синтактика – відношення знаків між собою усередині даної системи – вивчає побудову знаків та їх систем. У її завдання входить:

• побудова і систематизація карт, знаків за їх конструктивними елементами та графічними засобами;

• вивчення комбінування графічних засобів в одному знаку, утворення знакових рядів;

• дослідження просторових комбінацій знаків;

• можливості перетворення знаків.

Картографічна семантика – відношення знаків до об'єктів, що позначаються - займається вивченням змістовного значення знаків, вона додає їх формальному зображенню елемент змістовності, визначає відношення знаків до дійсності, виявляє інформаційні властивості знаків.

Картографічна прагматика вивчає відношення знаків до конкретної діяльності й спілкування, тобто відношення картографічних знаків до складальників і споживачів карт. Головна проблема прагматики – дослідження процесів і механізму сприйняття карт.

Графічний символ формується різними зображувальними (графічними) засобами. Найпростіші з них: точка, лінії, штрихи, колір. З них складаються графічні символи, різні за складністю малюнку та особливостями використання:

• значкові, є фігурними або геометричними знаками різної форми;

• лінійні, графічні символи витягнуті уздовж (лінії, смуги, стрічки, стрілки);

• заповнені (площинні), використовують для виділення площ;

• буквені та цифрові.

Колір (зорове сприйняття світла певного спектрального складу) бере участь у формуванні графічних символів усіх названих вище груп.

2.2. Картографічні знаки та їх властивості

Властиве картам картографічне зображення формується за допомогою картографічних умовних знаків.

Умовні знаки карти – це графічні символи, або елементи графічного зображення, які сприймаються та розрізняються оком і несуть певне змістовне навантаження на конкретній карті.

За стандартним визначенням, картографічні умовні знаки – це позначення на картах різних об’єктів та їх якісних і кількісних відмінностей.

Доцільне застосування графічних засобів при побудові умовних знаків на карті повинно задовольняти основну вимогу – читаність як окремих знаків, так і карти в цілому.

Читаність – легкість і швидкість сприйняття карти. При розробленні умовних знаків вона пов’язана з розрізненням, простотою накреслення, компактністю, наочністю й естетичністю.

Здатність розрізняти знаки між собою пов’язана з фізіологічними властивостями ока, чутливістю ока на діюче випромінювання. Чутливість може бути абсолютною, контрастною, відносною і спектральною.

Абсолютна чутливість вказує на здатність ока розрізняти мінімальні величини графічних елементів. Наприклад, видимість лінійного елемента визначається його шириною, рівної 0,06 мм.

Контрастна чи розпізнавальна чутливість ока – здатність знайти розходження в кількостях і якостях випромінювань. Для нормального зору поріг чутливості дорівнює 2 %.

Відносна й спектральна чутливість проявляється при побудові кольорових знаків. Граничні характеристики залежать від особливостей розташування знаків.

Читаність знаків залежить від простоти й компактності накреслення. Під компактністю знака розуміється сконцентрованість графічних елементів стосовно його центру. На читаність також впливає: лаконічність композиційного рішення, завершеність композиції, урівноваженість частин, правильність пропорцій.

Наочність картографічних знаків – доступність для безпосереднього розпізнавання окремих позначень за зоровою асоціацією їх малюнку й кольору з відображуваними об’єктами натури.

Естетичність позначень має універсальний характер. Необхідно зберігати загальний стиль зображення, з огляду на призначення карти. Виразність знаків, вдало вибрані форми і розміри, художність композиції, гармонія кольорових рішень, врахування асоціативних моментів у виборі форми і кольору створюють загальний стиль картографічного зображення і встановлюють його контакт з читачем, визначають першочергове відношення до карти. Міра естетики знаків неоднакова для карт різного призначення. Найбільша зображеність, художність і яскравість властива картографічним творам масового використання.

Картографічні знаки і їх системи мають властивість метричності. Ця властивість дозволяє проводи вимірювання довжин, площин, об’ємів, отримувати різні кількісні показники (абсолютні і відносні), проводити кількісний аналіз для вивчення просторових і часових змін об’єктів і явищ. Ця ознака має особливе значення при науково-довідковому картографуванні, використанні карт в наукових дослідженнях.

Картографічний знак – носій інформації. Особливості побудови знаків, застосування зображувальних засобів, визначення форми, розміру, рисунку тісно пов’язані зі смисловим значенням, його змістом. Але, встановлений вид знаку, в свою чергу вказує на зворотню дію, обумовлюючи (обмежуючи) об’єм змістових ознак і навантаження картографічного зображення в цілому. При проектуванні систем знаків постає завдання максимального відображення відомостей про об’єкт або явище мінімумом зображувальних засобів, що можливе лише на основі розроблення і побудови інформативно ємнісних знаків (і їх систем).

Інформативну ємність умовного знаку в смисловому (семантичному) аспекті можна виразити кількістю змістовних ознак об’єкта картографування, який відображається цим знаком. У формальному аспекті інформативну ємність знака можна розглядати як кількість його конструктивних елементів і компактність їх композиції. У цьому смислі до інформативно ємних знаків відносяться знаки, які дозволяють відображати максимальну кількість змістовних ознак об’єкту при мінімальній кількості конструктивних знаків, найбільш компактній і простій їх композиції.

Співвідношення кількості змістовних ознак об’єкта, які відображаються знаками, до кількості конструктивних елементів, що формують знаки відображають ступінь їх інформативності. Для її оцінки має значення графічна щільність знаку, яка визначається як відношення площі знаку, яка зайнята під штрихове зображення, до площі всього знаку.

При проектуванні змісту карти інформативність знаків залежить від можливостей просторової характеристики явищ і в кінцевому рахунку визначається для кожної конкретної системи знаків типом, призначенням карти і колом споживачів.