Шкали за колірним тоном

Побудова шкали за колірним тоном. Своєрідність шкали рельєфу, побудованої за принципом зміни колірного тону, полягає в переході від холодних кольорів до теплих при постійній світлоті і насиченості ступенів. Вперше така шкала була розроблена в кінці XIX в. для віденського видавництва «Фрейтаг». Її колірна будова — мало насичений ряд блакитно-зелених, охристо-жовтих, оранжевих і червоних кольорів. Шкала відрізняється високою світлотою і добре поєднується з світотіньовим оформленням рельєфу. Її слабка сторона — погіршення читаності при великому числі ступенів (9-12). В цій шкалі на початку XX ст. видавалися карти в багатьох країнах.

У спрощеному вигляді шкала може бути побудована з використанням всього двох фарб — зеленої і оранжево-жовтої. Вони повинні сходити нанівець назустріч один одному і взаємно перекриватися, за винятком першої і останньої ступенів. Такий спосіб виеористовується, коли не вимагається високої помітності ступенів довгої шкали, а потрібна красива підкладка для тіньового оформлення, що дозволяє виділити в рельєфі низини, підвищення і гірські зони.

Шкали змішаних кольорових рядів будують зміною двох або трьох кольорових параметрів. При цьому можна одержати вельми різноманітні гіпсометричні шкали.

Зелено-коричневі шкали. Найбільшого вживання одержала одна із старих гіпсометричних шкал, побудована в зелено-коричневій гамі. Вона використана в багатьох картографічних творах, зокрема на гіпсометричній карті СРСР масштабу 1:5 000 000 (1938), гіпсометричних картах БСАМ (1937), ряду учбових стінних карт, виданих в 30-ті роки на гіпсометричній карті Європейської частини СРСР масштабу 1:1 500 000 (1941) і ін.

Шкали за насиченістю

Принцип побудови шкали такий самий, як для двобарвної зелено-оранжевої. Відмінність полягає в тому, що зелений колір замінюється сірим, який освітлюється догори і перекривається зростаючим в своїй густині оранжевим, так що світлота ряду усюди вирівнюється. Зростаюча насиченість оранжевого кольору і без відмивання тіней створює ефект сонячної освітленості та відчутної пластичності. Доповнення до цього фарбування двобарвного відмивання рельєфу ще більш посилює красу й пластичність зображення. Проте сірий колір не можна доводити до дуже темного, і тому шкала обмежується невеликою кількістю ступенів. Шкала зростаючої насиченості дозволяє поширити чисті ступені оранжевого кольору на всю гірську частину. Тому вона більш підходить для оформлення карт, коли не вимагається чіткого читання ступенів.

Шкали змішаних рядів

Зелено-коричнева шкала будується за рахунок зміни світлоти, насиченості й кольорового тону, причому на різних картах одні й ті самі висотні зони рельєфу можуть мати різні варіанти кольорового оформлення. Зелений колір звичайно привласнюється низовинам (0—200 м), причому окремі ступені шкали цього поясу розрізняються за рахунок зменшення насиченості й збільшення світлоти кольору в напрямку зростання висот. Збільшення світлоти з висотою, як відомо, створює ефект виступання.

Наголошуючи на великій різноманітності і багатстві відтінків зеленого кольору, важливо вибрати кольоровий тон, що гармонує з відтінками коричневого кольору, вживаного для висотних поясів височин і гірських систем. Найбільша складність полягає в збереженні пластичності при переході від зеленого кольору до коричневого. У цьому відношенні для височин і низьких гір (200— 600 м) доцільне використання охристо-зелених відтінків з переходом до охристих в подальших ступенях. Відображення ступенів шкали гірського рельєфу виконується збільшенням насиченості кольору. Але відомо, що коричневий колір розглядається як жовтий з підключенням різної частки ахроматичного кольору, тому у верхніх ступенях шкали хроматичний компонент відчувається досить слабко за рахунок низької світлоти. При великому числі ступенів гірського рельєфу пластичні властивості верхніх ступенів пропадають, а сильне пониження світлоти кольору створює швидше ефект віддалення, а не підйому рельєфу.

Зелено-коричневі шкали відносяться до групи змішаних кольорових рядів. Вони будуються за принципом убування густини зелених забарвлень і зростання густини коричневих (або оранжево-коричневих), тобто є рядами згущення зелених і коричневих кольорів, що розходяться. Ідея застосувати на картах для низин зелений колір, властивий рослинному покриву, належить прусському топографу Емілю фон Сидову (1837 р.).

Оформлення низин (0—200 м)

Як правило, висотні ступені через 100—200 м, що використовуються при зображенні низин, мають на картах найбільшу площу і ширину в порівнянні з висотними ступенями областей височин і гір. При кольоровому оформленні рельєфу необхідно прагнути забезпечити правильне фарбування перш за все площ, що займають велику частину карти.

Окремі зелені та оливково-зелені фарби мають “м'які”, спокійні тони. Використання їх в зелено-коричневих шкалах забезпечує гармонійність кольорових поєднань і поступовість переходу низин до височин. Для настінних карт краще застосовувати достатньо густі, але спокійні фарби (коричнево-зелені, сірувато-зелені, темно-зелені й ін.). На картах для настільного використання доречні чисті відтінки зеленого кольору, які повинні бути легкими, начебто розглядаються крізь повітряний серпанок (Атлас миру, М., 1967).

Рис. 6.3. Приклад гіпсометричної карти із зелено-коричневою шкалою.

Оформлення височин (200—500 м)

Для гіпсометричного фарбування височин на картах застосовуються різноманітні відтінки теплих кольорів: лимонно-жовті, блідо-оранжеві, оранжево-рожеві та охристі. Лимонно-жовті тони, унаслідок їх великої світлоти, беруться приглушеними. Блідо-оранжеві фарби володіють меншою світлотою, ніж лимонно-жовті, і для даної висотної зони цілком підходять. Спільно з теплими ясно-зеленими ступенями вони створюють красиве поєднання.

Оформлення височин у відтінках охристо-зелених тонів з переходом їх в охристі в гірській частині виглядає живописно завдяки м'яким переходам тонів в їх природній послідовності. Зелено-охристі тони пластично м'якші, ніж більш помітні світлі відтінки оранжевого або рожево-оранжевого кольорів. Вживання зелено-охристої гамми вимагає обов'язкового пониження спектральної чистоти зеленого кольору низин, з тим щоб вони сприймалися розташованими нижче охристих височин. Зміна тонів від низин до височин повинна відбуватися плавно, відповідно профілю рельєфу.

Оформлення гір (500 м і вище)

Для кольорового оформлення гір в зелено-коричневих шкалах використовуються оранжеві та коричневі кольори. Коричневий колір в даному випадку розглядається як підключення темно-сірого до одного з жовтих або до оранжевих кольорів. Чим більше частка сірого, тим коричневий колір темніше й слабші його пластичні властивості. Залежно від частки жовтого, оранжевого або червоно-оранжевого коричневі фарби мають різні відтінки — від холодного до тепло-коричневого. З урахуванням цього зелено-коричневі шкали підрозділяються на три підгрупи за зміною насиченості коричневого кольору: насиченість росте і в кінці шкали падає, насиченість росте і в кінці шкали не змінюється, насиченість росте до кінця шкали.