5.7. Вибір кольорової палітри та створення кольорових шкал для карт різних типів

Перш ніж вирішити, яку з палітр застосувати, слід точно знати, як надалі використовуватимуть карту або схему, що створюється:

• друкувати з використанням кольорів багатошарового або плашечного друку;

• готувати для екранних презентацій і для підготовки слайдів;

• готувати для демонстрації в інтернеті.

Перш ніж створювати кольорові шкали для карт різних типів, бажано розробити власну збірку зразків на основі вибраної кольорової моделі або початкової стандартної палітри з цієї моделі. Це дуже важливий крок, що забезпечує точне перенесення кольорів при виведенні карт на принтері.

Розроблена збірка зразків звичайно є аркушем паперу з деяким числом невеликих квадратиків (поодинці для кожного кольору), заповнених одним з кольорів обраної палітри, що використовується для підготовки конкретних карт. Якщо буде потрібно використовувати декілька палітр, необхідно створити декілька збірок зразків. Під кожним квадратиком друкуються значення кольорових компонентів CMYK, що створюють відповідний відтінок. Такі збірки кольорових зразків слід використовувати при підготовці майбутніх карт до друку на тому ж папері, на якому надруковані зразки.

Вибір кольору для об'єктів і їх контурів.

Графічні програми дозволяють вибирати і створювати кольори, як для заповнення об'єкту, так і для забарвлення його контуру. Заповнення об'єкту (на карті, схемі, малюнку і ін.) суцільним кольором називається в графічних програмах однорідною заливкою. Кольори для такої заливки можна створювати за допомогою кольорових моделей або вибирати з кольорових палітр, розглянутих вище.

Всі елементи інтерфейсу роботи з кольором організовані у відповідних вікнах діалогу, що мають рядок заголовка, який можна активізувати «мишею» і перетягнути в інше зручне місце екрану. В правому кінці рядка заголовка (для Windows-варіанту) є кнопка закриття вікна, а в деяких програмах — кнопка автоматичної зміни розміру. Іноді вікна діалогу забезпечені кнопкою ручної зміни розміру, яка знаходиться в нижньому правому кутку вікна і дозволяє перетягувати цей кут для досягнення бажаного розміру.

Вибір кольорів із спеціального діалогу дозволяє отримувати доступ до будь-якого кольору будь-якої кольорової моделі. Найпростіший метод змінити колір заливки об'єктів — це виділити об'єкт і клацнути лівою кнопкою «миші» на потрібному кольорі в наявній готовій палітрі кольорів. Кожний колір в готових палітрах, як правило, має ім'я, яке тут же відображається в спливаючій підказці, якщо до нього підвести курсор. Багато графічних програм дозволяють через відповідний інструментарій змінювати колір заливки об'єкту і контуру без його виділення. Як правило, можна «перетягнути» колір з екранної палітри, і колір заливки об'єкту поміняється на вибраний колір.

При створенні власних кольорів, можна надавати їм імена і додавати їх в готові палітри. Можна також видаляти кольори і міняти їх порядок в кольоровій палітрі. Після закінчення роботи бажано зберегти палітру під новим ім'ям і автоматично завантажувати її перед початком роботи.Уміння виготовляти палітри особливо корисне при створенні карти, в якій використовується багато кольорів.

Під заливкою об'єктів в графічних програмах розуміється не тільки суцільний колір усередині замкнутого об'єкту. Звичайно такі програми мають широкий набір заливок, включаючи плашечні й складені кольори, градієнтні заливки, візерунки й текстури. Для кожного типу заливки існують настройки, які дозволяють модифікувати наперед заливки, присутні в програмі. У візерунках, наприклад, можуть бути змінені розміри і кольори, що використовуються. Можливо навіть створювати власні візерунки за допомогою будь-яких графічних зображень.

Окрім плашечних і складених кольорів застосовуються інші типи заливок, які є графічно складнішими заливками, ніж просто кольорові. Проте у використанні вони також прості, як і звичне привласнення кольорових параметрів.

Складніша градієнтна заливка — це плавний перехід між вибраними кольорами. Вона є засобом «прикраси» багатьох картографічних і некартографічних комп'ютерних зображень. Поступовий перехід від одного кольору до іншого особливо вражає на екрані монітора. Проте при друкуванні або в поліграфічному виконанні якість зображення може істотно погіршитися.

При кольоровій розтяжці можуть мінятися як кольори, так і прозорість. У градієнтних заливках змішують два або більше кольорів або їх відтінків, при цьому створюється плавний перехід від одного кольору до іншого. Градієнтні заливки створюються з використанням діалогу «Градієнтна заливка» (Fountain Fill). Кольори для градієнтної розтяжки можуть бути створені в моделях CMYK, RGB, використовуються і плашечні кольори. Кожний градієнт може мати стільки окремих кольорів, скільки побажає картограф-дизайнер, і це число обмежено тільки об'ємом оперативної пам'яті комп'ютера.

Можна створювати наступні основні типи градієнтної заливки: лінійні, конічні, радіальні і квадратні (рис. 5.7).

Рис. 5.7. Чотири типи градієнтної заливки: а — лінійна (Linear); б — радіальна (Radial); в — конічна (Conical); г — квадратна (Square).

Лінійна градієнтна заливка змінює колір в одному наперед вибраному напрямку, тоді як радіальна градієнтна заливка змінює колір концентричними колами від центру до країв об'єкту.

Конічна градієнтна заливка змінює колір в конічних формах від початкового до кінцевого кольору в напрямі проти або за годинниковою стрілкою.

Квадратна градієнтна заливка змінює колір в квадратних формах від центру до країв об'єкту.

При виборі типу градієнтної заливки, в полі попереднього перегляду можна побачити її зразок. Можна регулювати кут лінійної, конічної і квадратної градієнтної заливок в інтерактивному режимі, а також зміщувати центри радіальних, конічних і квадратних градієнтних заливок. Багато графічних програм дозволяють інтерактивно перерозміщувати проміжні кольори, що дає можливість дуже швидко створювати заливки для моделювання відблисків і об'єму. Градієнти виконують роль ефективного реалістичного фону, не руйнуючи гармонію з переднім планом зображення.

Графічні програми дають можливість заповнювати замкнуті об'єкти заливками та візерунками (рис. 5.8). При цьому візерунки покривають внутрішню частину об'єкта. Розрізняють двобарвні, багатокольорові візерунки і довільні растрові зображення.

Рис.5.8. Приклади заливок: а — однобарвна заливка; б — радіальна градієнтна заливка, в — заливка двоколірним візерунком; г – растрова заливка.

Різниця між двома останніми типами заповнювачів вельми умовна, хоча робота зі всіма типами візерунків практично однакова. Як правило, існує деяка кількість готових зразків візерунків, які використовують для заливки об'єктів через спеціальні вікна діалогу. Можна створити свій власний візерунок за допомогою інструментів малювання і потім зберегти його як двобарвний або багатоколірний.

Багато графічних програм пропонують для заливки так звані процедурні текстури. Це зображення, створені за допомогою спеціальних алгоритмів і генератора випадкових чисел. Процедурні текстури нагадують деякі природні явища, такі як хмари, каміння, мінерали, мерехтіння на воді, ділянки землі, вкриті рослинністю, або мають фантастичний вигляд (рис. 5.9 ).

Рис. 5.9. Приклади текстур.

Заливку об'єктів текстурами також виконують через спеціальні вікна діалогу, які дають доступ до так званих «Бібліотек текстур». Назви текстур з вибраної бібліотеки відображаються в списку, і вибрана текстура може відображатися в полі попереднього перегляду вікна діалогу відповідно до параметрів і кольорів, заданих за умовчанням.

У текстур існує безліч змінних параметрів. Серед них: колір, контрастність, густина, м'якість, яскравість, колір тіні, колір відблисків, розмір хвиль, розмір точок тощо. При цьому кожна текстура володіє власним набором параметрів. Використання заливки текстурою значно збільшує розмір файлу і час, необхідний для його друку. Тому не слід дуже часто використовувати ці заливки, особливо для крупних об'єктів.

Запитання і завдання