3.4.Соціально-екологічні проблеми інформаційного суспільства.

3.1. Загальні риси інформаційної формації

Та соціально-економічна система, до якої сьогодні рухається людство, цілком обґрунтовано може називатися постіндустріальним, або інформаційним, суспільством.

Постіндустріальним (інформаційним) суспільством може бути названа соціально-економічна формація, у якій виробництво й споживання інформації становлять основу економічної системи й соціальної структуризації суспільства.

В інформаційному суспільстві виробничий базис становлять інформаційні засоби виробництва, основним продуктом споживання (отже, і виробництва) є інформаційні товари й послуги, а ключовим фактором структуризації суспільства є інформація.

Виникнення передумов, у яких може сформуватися інформаційне суспільство, носить цілком об'єктивний характер. Загальні риси ситуації, у якій можуть виявитися контури інформаційного суспільства, дуже яскраво відбиті К. Боулдингом в образі «економіки космонавтів».

Інформація - єдина природна субстанція, добування (сканування) якої із середовища не наносить прямого збитку природі. Більше того, це в значній мірі рятує від витягу із середовища речовини й енергії. Добування й використання інформації природи в остаточному підсумку означає засвоєння тих принципів, по яких функціонують природні системи.

Нагадаємо, що одним з перших унікальна властивість інформації помітиd видатний росіянин, вчений радянської епохи Н. Ф. Реймерс. У якості одного з визначень інформації він сформулював наступне: «один з найважливіших природних ресурсів й одночасно суспільне надбання, оскільки весь розвиток людства - результат освоєння й переробки інформації, одержаної з навколишнього середовища й накопичувача суспільством» (Реймерс, 1980).

Соціо- має всі шанси стати лідером тріади людини. Це відбудеться при наявності певних передумов, якщо:

• буде знята гострота задоволення першорядних фізіологічних потреб людини (насамперед, що забезпечують нормальний обмін речовин в організмі) і можна буде сконцентруватися на розвитку фізичних можливостей, закладених у його тілі;

• можна буде частково «розвантажити» «трудо-» і визволити «соціо-» від виконання економічних функцій для всебічного розвитку особистості;

• трудові функції розів'ються по складності й привабливості до рівня мистецтв, щоб праця перетворилася в першу життєву потребу;

• сам «соціо-» зможе здійнятися у своєму розвитку, затвердивши в суспільстві ідеї гуманізму або, виражаючись теологічною термінологією, «закон любові».

Пріоритет соціальних й екологічних функцій природи може забезпечити загальну гармонію всього спектра функцій. Еволюція пріоритету різних груп функцій природи обумовлюється складними процесами, що відбуваються в суспільстві й економіці. Тут доречно привести тенденцію взаємини між екологічними й економічними цілями в ході соціально-економічного розвитку, представлену Н.Ф. Реймерсом (Реймерс, 1994):