18.3. Платіжні системи Internet

Сучасні електронні технології ведення економічної діяльності з більшим успіхом використаються в проведенні різних банківських операцій. Платіжна карта -це узагальнене поняття, що забезпечує всі види банківських карток, що розрізняються по призначенню, набору надаваних послуг, по своїх технічних можливостях і випускаючих їхніх організаціях. Перша платіжна карта була випущена в 1914 році фірмою General of California. Вона призначалася для проведення розрахунків з фірмою. Такі карти не є повноцінним платіжним засобом, вони тільки підтверджують приналежність їхнього власника до клієнтів даної фірми й називаються клубними картками.

Перші повноцінні платіжні картки з'явилися в 1960-х роках зі створенням міжбанківських об'єднань, що обслуговують їх. Сьогодні платіжні карти розрізняються по матеріалі, з якого вони виготовлені (пластикові, металеві й ін.), по механізму розрахунків (двосторонні й багатобічні), по виду розрахунків (кредитні й дебетові), по характері використання (індивідуальні, корпоративні й ін.), по способі запису інформації на карту (магнітні, смарт-карты й ін.).

Лідируюче положення серед існуючих платіжних систем займають системи з використанням кредитних карток, особливо в середовищі Internet. Застосування пластикових карт для розрахунків в Internet пов'язане зі звичністю такої форми оплати, багато в чому подібній оплаті звичайних покупок у реальних магазинах.

Смарт-карты. Смарт-карта - карта, оснащена інтегральною схемою й мікропроцесором, здатним виконувати розрахунки.

Найважливішими характеристиками смарт-карты є безпека розрахунків й їх многофункциональность, тобто можливість використання однієї й тієї ж картки в різних фінансових додатках й у різних комунікаційних інфраструктурах. Цифрові гроші на базі смарт-карт можуть не тільки забезпечити необхідний рівень конфіденційності й анонімності, але й не вимагають зв'язку із центром для підтвердження оплати.

Перераховані властивості смарт-карт дозволяють досить широко їх використати в електронних розрахунках. Однак для застосування їх як інструмент оплати покупок через Internet потрібне широке поширення читаючих периферійних пристроїв для персональних комп'ютерів, що пов'язане з додатковими фінансовими інвестиціями.

Системи цифрових наявних. Новим видом розрахунків в Internet є цифрові (електронні) наявні.

Електронна купюра - це окремий файл, що має електронний цифровий підпис емітента (фінансової організації). У самому файлі приводяться відомості про номінал електронної монети, зашифровані закритим ключем емітента, а в електронному підписі приводяться відомості про емітент, додається його відкритий ключ центра сертифікації. Цифрові наявні визначають категорію електронних платіжних систем, які намагаються використати переваги наявних купюр в електронних розрахунках. Для використання електронної готівки її власник може за допомогою відкритого ключа емітента прочитати її номінал, переконатися в дійсності електронного підпису емітента й за допомогою електронного сертифіката впевнитися, що цей ключ актуальний. Основним недоліком електронної готівки є складність захисту комп'ютерних файлів - електронних наявних. Справа в тому, що файли дуже легко копіюються, тому складно обмежити несанкціоноване розмноження файлів. Рішення цієї проблеми стає можливим тільки при частковій втраті анонімності розрахунків.

Коли говорять про часткову втрату анонімності, те це означає, що при проведенні розрахунків можуть фіксуватися не всі дані про платіж в одному документі. Наприклад, у фінансовій установі можуть фіксуватися відомості про платника й розмір платежу без вказівки відомостей про призначення платежу. Можливості використання електронної готівки в розрахунках через Internet дозволяють забезпечувати основний оборот продажів.

Витрати на функціонування мінімальні, тому їх можна застосовувати й для мікроплатежів, тобто розрахунків у самому нижньому ціновому діапазоні починаючи з однієї гривні.

Питання до глави

1. Чим викликана необхідність шифрування інформації в електронних комп'ютерних інформаційних системах?

2. Поняття криптографії, алгоритм і типи ключів.

3. Поняття електронного підпису. Зміст і технологія використання.

4. Електронні системи в Internet: платіжні карти.

5. Електронні системи в Internet: смарт-карты.

Частина IV. ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ

Розділ 19. Розробка комп'ютерної інформаційної системи

19.1.Розробка комп’ютерної інформаційної системи

19.2.Опис предметної області й виявлення проблеми.

19.3.Постановка завдання.

19.4.Розробка вхідних і вихідних форм.

19.5.Вибір технічного і програмного забезпечення

19.1. Розробка комп’ютерної інформаційної системи

Вибір раціональних рішень по розробці й впровадженню ІС вимагає оцінки ефективності її використання. Це дозволяє:

• установити необхідність і доцільність використання ІС;

• визначити, які види робіт, яких підрозділів підприємства й у якій черговості варто виконувати за допомогою ІС;

• вибрати найбільш раціональний варіант ІС і всі види її забезпечення (технічного, програмного, інформаційного, організаційного, лінгвістичного, математичного, правового);

• визначити оптимальний склад методів і засобів автоматизації проектування стосовно до конкретного підприємства (його підрозділу);

• оцінити обсяг необхідних капітальних витрат на створення й впровадження ІС;

• оцінити обсяги поточних витрат у процесі експлуатації ІС;

• оцінити очікувані від впровадження ІС результати;

• забезпечити порівняння економічної ефективності конкретної ІС із іншими, у тому числі аналогічними, використовуваними на інших підприємствах.

У загальному випадку джерелами економічного ефекту від впровадження ІС на підприємствах можуть бути:

• зниження трудомісткості робіт на будь-яких стадіях організації й підготовки виробництва, властиво виробництва, збуту, що приводить до підвищення продуктивності праці й зниженню собівартості продукції;

• економія виробничих ресурсів: жива праця, сировина, матеріали, паливо, енергія, капітальні вкладення у виробничі фонди;

• зниження шлюбу, підвищення якості продукції, скорочення строків виконання існуючих замовлень і поява нових, збільшення обсягів збуту продукції за рахунок підвищення оперативності і якості прийнятих управлінських рішень;

• додатковий доход, одержуваний за рахунок рішення завдань, спрямованих на підвищення ефективності виробництва й збуту, раніше (без ІС) не розв'язуваних. Тут необхідно відзначити, що впровадження ІС здатне змінити сам характер праці, з'являється можливість зосередитися на рішенні справді творчих неформальних завдань, а рутинну роботу перекласти на ІС. У результаті з'являється можливість вирішувати завдання, раніше в принципі не розв'язувані або ж вимагали величезних витрат (наприклад, комп'ютерне моделювання процесів й явищ дозволяє «програти» різні ситуації без проведення тривалих і дорогих випробувань або ж звести їх до мінімуму);

• підвищення ефективності (продуктивності) праці осіб, що працюють із ІС під впливом соціально-психологічних факторів;

• доход від реалізації майна, що стало непотрібним після впровадження ІС.Комп'ютерна інформаційна система (ІС) розробляється для підвищення продуктивності і якості праці в конкретній предметній області шляхом збільшення ступеня інформаційної оснащеності кінцевих користувачів і скорочення строків обробки інформації.

Розробка ІС включає ряд послідовних етапів, які істотно розрізняються по складу розв'язуваних завдань, що вимагає залучення до робіт фахівців різного профілю. У загальному випадку ІС розробляється в наступній послідовності :

1. Опис предметної області й виявлення існуючих проблем.

2. Постановка завдання, що підлягає автоматизації.

3. Розробка інформаційної моделі завдання.

4. Розробка структури бази даних.

5. Розробка вхідних і вихідних форм.

6.Вибір технічного й програмного забезпечення.