12.6. Зовнішні пристрої

Зовнішніми пристроями прийнято називати пристрою, які розміщені поза системним блоком, але беруть участь у тім або іншому етапі обробки інформації. Насамперед це пристрою фіксації вихідних результатів: принтери, плоттеры, графобудівники, а також модеми, стримеры, сканери, проекційні панелі й ін. Відзначимо, що поняття «зовнішні пристрої» досить умовно. У їхнє число може потрапити, наприклад, накопичувач на компакт-дисках, якщо він виконаний у самостійному корпусі й приєднується спеціальним кабелем до зовнішнього рознімання системного блоку. І, навпаки, модем може бути конструктивно оформлений як плата розширення, і тоді немає підстав відносити його до зовнішніх пристроїв.

Принтерами називають пристрою, призначені для висновку на «тверді» носії (головним чином - на папір) результатів роботи програм. Існує велика кількість різноманітних моделей принтерів, що розрізняються принципом дії, інтерфейсом, продуктивністю, функціональними можливостями (мал. 12.5). Виробництвом принтерів зайняті десятки найвідоміших фірм миру.

У растрових принтерах зображення складається з безлічі дрібних (0,1-0,3 мм) крапок, нанесених на папір у необхідному порядку. У цей час у ПК застосовуються тільки растрові друковані пристрої. По способі нанесення барвних крапок їх можна розділити на три основних види - матричні, струминні, лазерні.

Матричні принтери. Основний вузол матричного принтера - друкуюча голівка - являє собою осягну, що несе тонкі металеві стрижні (голки), які розміщені у вертикальній площині перпендикулярно паперу. Голівка рухається уздовж рядка, що друкує, а стрижні в потрібний момент ударяють по папері через барвну стрічку. Це й забезпечує формування на папері символів й інших зображень. У дешевих моделях принтерів використається друкуюча голівка з 9 стрижнями. Якість печатки в таких принтерів посереднє.

Струминні принтери. У цих принтерах зображення формується мікрокраплями спеціального чорнила, що викидають на папір через мініатюрні сопла. Цей спосіб печатки забезпечує більше висока якість печатки в порівнянні з матричними принтерами, у тому числі дозволяє простіше реалізувати кольорову печатку. Струминні принтери практично безшумні. Однак вони дорожче матричних і вимагають більше ретельного відходу й обслуговування, більше вимогливі до якості паперу. Швидкість печатки струминних принтерів приблизно така ж, як у матричних, - від 10 до 60 секунд на сторінку.

Лазерні принтери. Лазерні принтери забезпечують у цей час найкраще (близьке до типографського) якість печатки. У цих принтерах для печатки використається принцип ксерографії: зображення спершу формується на спеціальному барабані у вигляді сукупності електричних зарядів. До заряджених крапок поверхні барабана прилипає тонкодисперсный барвник, і зображення стає видимим. Потім воно відбитком переноситься на папір і закріплюється на ній потужним, але короткочасним прогрівом.

Процес печатки. Сучасні принтери можуть використатися у двох режимах - текстовому й графічному. (Відзначимо відразу, що вибір режиму здійснюється на рівні прикладної програми, що виводить інформацію на печатку й не вимагає якихось перемикань і налагоджень на самому принтері.) Перший з режимів, як треба з назви, призначений для висновку тільки текстів. Він відрізняється тим, що підмети висновку дані передаються в буферний запам'ятовувальний пристрій принтера у вигляді послідовності кодів символів, і принтер сам на основі кожного чергового коду формує команди для друкованої голівки, змушуючи її в необхідній послідовності вдаряти по друкуючих голках (вистрілювати чорнило й т.п.).

У цьому режимі користувачеві надається деяка можливість вибору малюнка й розміру шрифту - у межах того набору шрифтів, які запасені (або, як говорять, установлені) у керуючому пристрої принтера. Режим забезпечує підвищену швидкість.

У графічному режимі принтер може наносити на папір і текст, і малюнки. При цьому сам текст може бути насичений разнообразнейшими образотворчими відтінками, так що створюваний документ наближається по якості до типографського видання. Досягається це досконало іншою організацією й процесу формування тексту, і процесу його висновку.

Кожен символ тексту, крім основного коду, що задає його значення (букву, цифру й т.д.), доповнюється службовими даними про шрифт, його розмірі й виді, про положення на рядку й ін. У процесі висновку спеціальна програма, називана драйвером печатки, перетворить основні коди документа з урахуванням службових позначок у послідовність битов, що й утворить зображення майбутнього тексту. Ця послідовність передається в буфер принтера й управляє нанесенням на папір окремих «крапкових» елементів зображення. Відбувається щось подібне з формуванням телевізійного зображення з тією різницею, що за один прохід друкуючої голівки матричного принтера будуть формуватися не одна, а кілька рядків растра.

Дані про шрифти (точніше, їхній машинний опис) зберігаються в спеціальних файлах, називаних шрифтовими файлами. Велике значення в удосконалюванні висновку текстів мало створення системи так званих масштабованих шрифтів (зокрема, шрифтів True Турі). Вони відрізняються тим, що дозволяють зберігати тільки основне накреслення (малюнок) шрифту.

Всі інші, що відрізняються розміром або типом, накреслення виходять програмним перерахуванням. Таким чином, різко скорочується число файлів зі шрифтами, і можна істотно збільшити число накреслень шрифту.

Джерела безперебійного харчування. До числа зовнішніх пристроїв можна віднести й так називані джерела безперебійного харчування (ИБП). Їхнє призначення - обгороджувати обчислювальні пристрої, зокрема ПК, від усякого роду збоїв електропостачання (підвищене або надмірно низька напруга, високовольтні імпульси, раптове відключення). До складу ИБП обов'язково входить акумулятор, що зберігає заряд, достатній для харчування ПК протягом деякого часу у випадку відмови електромережі. За цей час оператор ПК може нормально завершити роботу програм і виключити ПК.

Питання до глави

1.Назвіть дату початку ери ЕОМ

2.З чого складається ПК?

3.Основні засоби ведення інформації

4.Що таке відеоадаптер?

5.За допомогою яких засобів зберігається пам’ять?

6.Що забезпечує зв’язок між комп’ютером?

7.Визначте термін «зовнішній пристрій»

8.Які види принтерів зустрічаються в сучасному комп.світі?

9.В чому суть процесу печатки?

10. Що називають джерелом безперебійного харчування?

Розділ 13. Програмне забезпечення комп'ютерних інформаційних систем

13.1.Програмне забезпечення загального призначення.

13.2.Прикладне програмне забезпечення.

13.3.Програмне забезпечення для розробки інтелектуальних ІС.

13.1. Програмне забезпечення загального призначення

Необхідною складовою частиною будь-якої комп'ютерної системи є програмне забезпечення. Без відповідних програм неможливо змусити комп'ютер робити що-небудь корисне. У цей час для різних комп'ютерів розроблені багато сотень тисяч програм, які можуть бути розділені на наступні класи:

• прикладні пакети й програми, що забезпечують виконання необхідних користувачам робіт;

• інструментальні мови й системи програмування;

• системні програми.

З погляду функціонального призначення в ІС програмне забезпечення ділиться на загальне (системні програми, інструментальні системи й мови програмування) і прикладне програмне забезпечення (прикладні пакети й програми).Розглянемо складові програмного забезпечення інформаційних систем.

Програмні засоби забезпечують обробку даних в і складаються із загального й прикладного програмного забезпечення, програмних документів, необхідних для експлуатації цих програм о загального програмного забезпечення відносять операційні системи, системи програмування й програми технічного обслуговування.

Операційна система (ОС) являє собою програму, що автоматично завантажується при включенні комп'ютера й надає користувачеві базовий набір команд, за допомогою яких можна виконати спілкування з комп'ютером і ряд дій: запустити програму, отформатировать дискету, скопіювати файл і т.д.

Технологія спілкування з комп'ютером залежить від інтерфейсу. Сучасні операційні системи підтримують командний, WIMP-, SILK-інтерфейси

Операційні системи діляться на програмні, багатопрограмні.

Системи програмування. До складу сучасних систем програмування входять:

• компілятор, що здійснює перетворення програм мовою програмування в програму в машинних кодах, або інтерпретатор, що здійснює безпосереднє виконання тексту програми мовою високого рівня;

• библиотеки програм, що містять заздалегідь підготовлені підпрограми, які можуть використати програмісти;

• різні допоміжні програми, наприклад отладчики;

• редактори текстів для написання й налагодження програм.

Программы технічного обслуговування надають сервіс для експлуатації комп'ютера, виявлення помилок при збоях, відновлення ушкоджених програм і даних.

Допоміжні програми (утиліти). До них ставляться програми-пакувальники даних, антивірусні програми, програми для діагностики комп'ютера, програми для керування пам'яттю й інші.