2.3. Постнеолітична формація

Неолітична революція характеризується тим, що людина перейшла від збирання до трудових процесів виробництва життєво необхідних засобів свого існування. Так, назва природного ресурсу, з якого стали виготовляти перший в історії людства виробничий інвентар, дав назву цілої епохи й соціальної революції, що поклала її початок. Із цього моменту можна говорити про зародження виробничих (економічних) відносин.

На етапі неолітичної революції можна говорити:

• про становлення виробництва як основної форми існування й розвитку людського суспільства;

• про структуризацію суспільства;

• про формування в самій людині тріади: біо - трудо -соціо.

З погляду екологічних аспектів можна відзначити наступні найбільш істотні риси соціально-економічної системи в умовному періоді між неолітичною й промисловою революціями.

Речовина в структурі метаболізму стає переважаючою природною субстанцією, що визначає існування людини. Саме на витягу із природи речовини і його переробці концентруються головні зусилля людини в процесі виробництва. Безумовно, у цей період у процесах виробництва також беруть участь два інших природних фактори: енергія (паливо для обігріву жител, рушійна сила в мореплавстві, примітивні вітрові й водяні силові установки, процеси сушіння, випалу й ін.) і інформація (орієнтація в просторі, формування графіка робіт у сільському господарстві, селекція сільськогосподарських культур, ін.). Однак ця участь носить допоміжний характер.

Біо- займає провідну позицію в системній тріаді людини. Задоволення його фізіологічних потреб є основною метою суспільного виробництва. Відповідно на перший план виступає фізіологічна мотивація (голод, страх, продовження роду, ін.) і людини-споживача, і людини-виробника, адже фізична праця людини біо- є основним виробничим фактором економічної системи. Безумовно, і в цей період розвиваються в людині його трудо- і соціо-. Людина вдосконалює своє трудове мистецтво, розвиваються наука, мистецтво, спортивні захоплення. Але занадто залежить трудо- саме від фізіологічних якостей біо-. Нажаль, ще мало виробляється, щоб нагодувати, зігріти, одягти. Поки мізерно малий відсоток людей у суспільстві, які можуть забути про голод і страх.

Фізіологічні й екологічні функції природи розглядаються людиною в числі пріоритетних.

Це природно, адже фізіологічні функції визначають основні компоненти економічної системи: мотиви споживання й засобу виробництва. Екологічної ж функції природи є основою виробничої системи. Головна турбота людини в даному історичному періоді - відтворення продуцентів. На цьому заснована більшість виробничих процесів.

Праця й сили природи є основними факторами суспільного виробництва. Адже основні виробничі процеси здійснюються за рахунок додатка ручної праці до сил природи.

Рабовласники або землевласники є координаторами громадського життя. Саме в їхніх руках зосереджені ключові фактори виробництва: праця або природні фактори (земля, вода, ліси, надра).

Силовий примус є головною формою виробничих відносин.

Повна залежність людини від природи є основною формою взаємини людини й природи.

Роль інформаційного компонента. Перехід до виробляючого типу існування людини різко загострив потребу в інформаційному забезпеченні життя й діяльності людей. Стали затребувані нові знання й навички. Перші риси цього феномена виявилися ще в донеолітичний період. Навіть первісна людина як біологічний вид, тільки-но виділившись із миру тварин (приблизно 2,6 млн. років тому), став називатися Homo habilis (людина вмілий). Це вже саме по собі зобов'язує мати певні навички. Втім, його біологічний послідовник, що благополучно дожив до наших днів і отримав можливість подібним чином охрестити свого предка, самого себе став «скромно» величати Homo sapiens (людина розумний), що припускає володіння не тільки навичками, але й знаннями.

Увійшовши в життя людини, новий інформаційний компонент не обмежувався тільки виробничою сферою. Вона все більше стала визначати й соціальні відносини в суспільстві, що зароджується.

2.4. Індустріальна формація

Промислова революція ознаменувала перехід до машинного виробництва, що послідовно розвивались за серією винаходів різних двигунів: парового, внутрішнього згорання, турбореактивного, атомного. Основне її призначення - поглибити й інтенсифікувати (за рахунок додаткового додатка енергії) трансформацію речовини, взятого із природи. На цьому етапі можна говорити:

• про часткову емансипацію людини від ручної праці;

• про часткову емансипацію людини від диктату біо-;

• про часткову емансипацію працівника від власника засобів виробництва;

• про часткову емансипацію людини від сил природи.

Застосовуючи вже відомий підхід, можна в такий спосіб охарактеризувати еколого-соціально-економічну систему епохи капіталістичних відносин.

Енергія стає ключовим природним фактором, на якому концентрується суспільне виробництво. Поява двигунів, машин і механізмів, що замінили ручна праця, дозволило значно інтенсифікувати виробничі процеси, збільшити глибину переробки речовин. Зокрема, з'являється значна кількість штучних речовин, полімерів, які з успіхом заміняють дефіцитні матеріали й ресурси. Все це в цілому дозволило вирішити проблему недостачі речовин, однак з'явилася проблема недостачі енергії. Поступово енергія перетворюється у вирішальний фактор функціонування й розвитку виробничої системи. В остаточному підсумку ціна на енергію стає замикаючою ланкою економічних рішень, а битва за енергію стає «лінією фронту» конфліктів між людиною й природою й між групами людей.

Трудо- виходить на провідні позиції в системній тріаді людини. При цьому центр ваги в реалізації економічної функції людини все більше зміщається в бік розумової праці, росте роль особистісних характеристик (соціо) у формуванні людини трудо-. Положення людини в суспільстві все більше визначається його виробничими успіхами, кар'єрою. До кінця XX сторіччя настання трудо- стає тотальним. Одна із самих більших екологічних проблем, що криється в цій ситуації, полягає в тім, що на відміну від «біо-» й «соціо-», «пр» не має потреби в цілісній природі. Йому потрібні її окремі властивості й частини. І взагалі, більша частина природи (яку не вдається пристосувати до виробництва) з його погляду виявляється зайвою.

Даний етап розвитку людства характеризується спробами скорення природи. У цьому одночасно й сила, і слабість людини, залишки його первісного страху перед природою, ознака своєрідного комплексу неповноцінності.

Роль інформаційного компонента. Безумовно, промислова революція була по праву також черговою інформаційною революцією, що викликала необхідність освоєння нового стрибкоподібного обсягу нових знань і навичок.Дозвіл зазначених екологічних протиріч - або в припиненні економічного росту й депопуляції населення Землі (що неминуче вело б до застою й деградації суспільства), або в зміні суспільно-економічної формації на таку, у якій економічний ріст не вимагав би виробництва додаткових обсягів речовини й енергії. Більше того, цей ріст, навпаки, повинен «повернути борги» минулого їхнього надвиробництва, сприяючи в підсумку неухильному зниженню енергоємкості існування кожного окремого жителя планети.

Контури такого суспільства «замаячіли на обрії» у вигляді постіндустріального (інформаційного) суспільства.

1. Що розуміється під розвитком?

2. Основне значення стаціонарних систем

3. Що допускає деградація соціально – економічних систем.

4. Види екологічної кризи?

6. О

Питання до глави

5. Основна суть структури метаболізму

6. Роль інформації в керуванні соціально-економічними системами.

7. Які риси характеризують постнеолітичну формацію?

8.Роль інформації у формуванні постнеолітичної формації?

9.Які риси характеризують індустріальну формацію?

10. Роль інформації у формуванні індустріальної формації.

Розділ 3.Передумови формування інформаційного суспільства

3.1.Загальні риси інформаційної формації.

3.2.Інформація як базовий фактор суспільного виробництва.

3.3.Соціальні протиріччя інформаційного суспільства.