6.5. Економічна оцінка інформаційної продукції

Вартісна оцінка. Вартість нематеріальних активів оцінюється по сумі всіх фактичних витрат на придбання й приведення до стану готовності для використання. У випадку якщо нематеріальні активи вносяться учасником створеного підприємства, то вони оцінюються за світовими цінами.

Вартість нематеріальних активів відшкодовується шляхом включення у витрати діяльності (виробничої, комерційної) амортизаційних відрахувань. Для амортизації використається лінійний метод. Величина амортизації нематеріальних активів повинна визначатися щомісяця по нормах, які розраховуються, виходячи з первісної вартості й строку корисного їхнього використання, але не більше, або строку діяльності підприємства.

Формування ринку й проблеми ціноутворення. Розвиток ринкових відносин в епоху стрімкого зростання інформатизації економічних відносин дозволяє говорити про появу нового суб'єкта глобального ринку - ринку інформаційних послуг. Специфіка сучасних ринкових відносин, що припускає взаємодію різних по складу, інтересам і пренаступним цілям суб'єктів, обумовлює наявність наступної ланки, що забезпечує доступність для всіх інформаційних ресурсів. Як така сполучна ланка виступає інформаційний ринок.

Інформаційний ринок — сукупність економічних, правових й організаційних відносин, що виникають у процесі виробництва, обміну, споживання й захисту інформації в товарній формі. Таким чином, інформаційний ринок характеризується певною номенклатурою товарів і послуг, котируваннями цін, впливом кон'юнктури, умовами й механізмом їхньої купівлі-продажу. На інформаційному ринку продається й звертається не інформація, а продукти інформаційної діяльності (тобто її товарна форма).

Інформаційний продукт - це продукт трудової діяльності, у якому інформація є основним компонентом. Інформаційний продукт перетворюється в товар у тому випадку, якщо стає предметом економічного обміну. Інформаційний продукт має не тільки ціну й конкретну корисність для окремого споживача, але й загальну корисність для всієї людської цивілізації. Він може багаторазово продаватися на ринку, при цьому він не губить своїх споживчих властивостей і не відчужується від власника.

Якщо виробниче споживання енергії, сировини, матеріалів, палива веде до їхньої фізичної витрати й збільшення ентропії в природі, то використання інформаційних продуктів дає зовсім протилежний ефект - сприяє множенню й нагромадженню наукових знань, зниженню матеріальних витрат, зменшенню ентропії.

Як основні елементи інформаційного ринку необхідно виділити наступні:

• інформаційні продукти;

• виробники інформаційних продуктів;

• посередники в обміні інформаційними продуктами;

• споживачі інформаційних продуктів.

У цей час так чи інакше до інформаційного ринку ставляться:

• виробництво й обмін знаннями й нововведеннями, включаючи використання й розробки;

• поширення інформаційних продуктів і створення сучасних комунікаційних систем;

• індустрія переробки й передачі інформаційних продуктів;

• індустрія реклами й рекламного сервісу;

• довідкове й інформаційне обслуговування;

• банківська діяльність і страхування.

Саме інформаційний ринок є основою для поступової трансформації традиційних форм господарювання в економічну систему постіндустріального, а в перспективі й інформаційному типі.

Поява й виділення інформаційного ринку дозволяють говорити про появу поняття інформаційного

Формування ціни інформаційного товару здійснюється:

1. На підставі вивчення думки споживачів (з орієнтацією на попит). При цьому визначаються бажання й можливість споживача заплатити за товар з урахуванням споживчої цінності товару. Передбачається, що споживач аналізує відповідність між ціною товару і його корисністю, а також порівнює його з аналогічними товарами фірм-конкурентів.

2. На підставі цін конкурентів - залежно від попиту, якості товару, його впакування й інших споживчих властивостей. При цьому ціна на товар установлюється трохи нижче ціни конкурентів.

Підводячи підсумки, можна сказати, що інформація виконує в економічній системі найважливіші функції, виступаючи в ролі всіх її ключових компонентів. Серед них можна назвати:

• сировина виробничих процесів;

• засіб праці;

• предмет праці;

• готову продукцію;

• засіб споживання;

• капітал (джерело одержання прибутку);

• товар (об'єкт купівлі-продажу);

• об'єкт власності;

• засіб захисту.

Роль інформаційних форм економічної системи неухильно збільшується в сучасному житті суспільства. Це визначається, по-перше, що росте часткою вартості інформаційного компонента в загальному обсязі засобів виробництва й предметів споживання й, по-друге, збільшенням ролі функцій, які виконує інформація в економічній системі.

Питання до глави

1. Охарактеризуйте специфіку інформації як предмета праці.

2. Зміст інформаційного забезпечення виробництва. Його специфіка в сучасних умовах.

3. Визначення й зміст нематеріальних активів.

4. Охарактеризуйте основні компоненти нематеріальних активів: винахід, «ноу-хау*, патент, товарний знак, ліцензія.

5. Чому інформація може виконувати роль капіталу?

6. Чому інформація може бути товаром?

7.Вартісні характеристики інформації як товару.

8.Підходи до економічної оцінки інформації й формуванню ціни на інформаційні товари.

Розділ 7.Інформаційні товари