16.4. Побудова експертної системи, що реалізує зворотний ланцюжок міркувань

Як завдання, при рішенні якої можна використати зворотний ланцюжок міркувань, може бути прийнята наступна: до директора великого підприємства прийшла людина, що бажає влаштуватися на роботу. Директор має відомості про його кваліфікації, про потреби підприємства у фахівцях і загальному положенні справ на підприємстві. Йому потрібно вирішити, яку посаду може зайняти відвідувач.

На рішення директора впливає багато факторів. Допустимо, претендент працює в даній області недавно, але вже зробив важливе відкриття або він закінчив навчальний заклад з посередніми оцінками, але кілька років працював за спеціальністю. У даній ситуації люди поводяться по-різному. Хоча для того щоб одержати роботу, необхідно задовольняти певним критеріям, у біографії претендента можуть бути самі різні факти, аналіз яких допоможе підібрати для нього відповідну посаду.

Оскільки в завданні треба вибрати один з можливих варіантів (посад), для її рішення можна скористатися зворотним ланцюжком міркувань. Директорові необхідно задати відвідувачеві такі питання, відповіді на які дадуть можливість зробити правильний вибір.

Отже, завдання поставлене. Тепер необхідно наочно неї представити. Для опису подібних завдань звичайно використаються дерева рішень. Галузі дерев закінчуються логічними висновками. Для розглянутого приклада висновок полягає в тім, чи запропонує директор посада вступникові на роботу, і якщо так, те яку. Багато завдань складні, і їх непросто представити.

ЯКЩО відвідувач має відповідне утворення = так, ТО відвідувач, можливо, буде прийнятий на роботу = так.

Довгу фразу «відвідувач має відповідне утворення» можна замінити змінної, приймаючої значення «так» або «ні». У дійсності всі вершини містять змінні, що мають унікальні імена.

Питання до глави

1. Інформаційні системи. Основні поняття. Значення інтелектуальних комп'ютерних систем.

1. Ціль, факти й правила як базові поняття інтелектуальної інформаційної комп'ютерної системи

2. Експертна система: визначення, причина популярності.

3. Експертна система: сфера застосування, сильна сторона, методи роботи.

4. Архітектура експертної системи: схематичне зображення. Характеристика основних компонентів.

5. Якими способами виконується нагромадження знань експертною системою?

7.Побудова експертної системи, що реалізує зворотний ланцюжок міркувань

Розділ 17.Internet як інструмент глобалізації економічних відносин

17.1. Основні поняття Internet.

17.2.Комерційне використання Internet.

17.3.Використання Internet у трудових відносинах.

17.1. Основні поняття Internet

Історія появи Internet іде в 50-і року XX століття. У відповідь на запуск у СРСР першого штучного супутника Землі в 1958 році в США було ухвалене рішення про створення першої глобальної мережі національного масштабу. Головним недоліком розробленої централізованої мережі була її недостатня стійкість до забезпечення роботи при виході з ладу якого-небудь із вузлів. Так, при ушкодженні частини мережі з ладу виходив весь сектор, що перебуває далі, а при ушкодженні центра керування виходила з ладу вся мережа. Для рішення проблеми стійкості й надійності мережі були розроблені нові протоколи обслуговування мережі й принципи побудови її архітектури. В 1969 році відбулося впровадження першої позавідомчої мережі з комутацією пакетів ARPANET (Advanced Research Project Agency Network). Мережа забезпечувала передачу інформації й взаємодії вилучених комп'ютерів за допомогою децентралізованої, територіально розподіленої мережі з безліччю альтернативних крапок зберігання й шляхів поширення інформації. Однієї з основних завдань, що коштують перед ARPANET, була розробка мережних комунікаційних протоколів, що дозволяють підтримувати спільну роботу комп'ютерів, що перебувають на значному видаленні, об'єднаних у локальні мережі. Поява мережі дозволило створювати тимчасові колективи із учених, що перебувають у географічно різних місцях для роботи над єдиним науково-технічним проектом.

Подальший розвиток комп'ютерної мережі ARPANET й її трансформація у світову мережу Internet пов'язане зі створенням нового протоколу обміну інформації TCP/IP (Transmission Control Protocol/Internet Protocol), що лежить в основі Всесвітньої мережі по теперішній час. Протокол TCP/IP визначає спосіб передачі повідомлень (файлів і команд) між комп'ютерами й Internet. Уперше відкрито був опублікований опис даного протоколу в 1974 році, що дало можливість його широкого застосування й розробки систем на його основі. Розглянемо більш докладно протоколи. Протокол TCP дозволяє відправлені повідомлення дробити на окремі пакети, які, у свою чергу, маркіруються таким чином, що в ньому зберігаються всі дані, необхідні для «зборки» повідомлення в єдине ціле на комп'ютері одержувача. Протокол IP є адресним протоколом. Кожний з учасників мережі має свою унікальну IP-адресу, що виражається чотирма байтами. Тому що один байт містить 2⁸ (256) різних значень, то за допомогою чотирьох байтів можна виразити 256⁴ комбінацій IP-адреси, що становить порядку двох мільярдів адрес. Тому на сьогоднішній день проблема переповнення Internet не дуже серйозна, однак у будущем вона може виникнути. Організація IP-адреси здійснюється таким чином, що кожен комп'ютер, через який проходить TCP-пакет, може визначити, яким найбільш оптимальним маршрутом необхідно його відправити до мети. При оцінці оптимальності маршруту враховується не тільки фізична близькість адресата, але й завантаженість лінії, її швидкісні характеристики, умови зв'язку. Підбором маршруту передачі пакета займаються спеціальні засоби - маршрутизатори, це спеціальні комп'ютери, що працюють й у вузлових серверах мережі.

Підключення все більшої кількості користувачів до мережі Internet привело до необхідності розподілу Всесвітньої мережі по приналежності. Спочатку було тільки два домена: mod, у який входили групи, призначені для обговорення модифікацій програмного забезпечення, і net, присвяченого проблемам мережі. Починаючи з 1986 року до них стали додаватися наступні домены: gov - державна організація, sei -наукова організація. З'явився поділ по національних ознаках, при цьому національні мережі інших країн стали розглядатися як окремі домены: uk - домен Великобританії, su - домен Радянського Союзу, иа - домен України.

Поява системи доменних імен DNS (Domain Name System) сприяло втраті контролю з боку урядових організацій над розвитком мережі. Тоді й з'явилося поняття Internet ієрархічної структури, що як саморозвивається децентралізованої.