8.3. Особливості керування підприємствами в сучасних умовах. Роль автоматизації в удосконалюванні керування

Традиційно, із часу промислової революції, головним напрямком розвитку підприємницьких структур було зниження витрат виробництва, основною формою конкуренції була цінова. Відомий американський економіст П. Самуельсон відзначав, що виробники можуть вистояти в конкуренції й підвищити до максимуму свої прибутки, тільки знижуючи до мінімуму витрати за рахунок впровадження найбільш ефективних методів виробництва. Цю точку зору розділяють багато вітчизняних товаровиробників (як товарів, так і послуг). Однак в останні десятиліття у світовий і в останні роки у вітчизняній економіці на додаток до традиційних факторів, що визначають позиції підприємства на ринку (висока ефективність виробництва, здатність і стійкість до цінової конкуренції), з'явилися нові, і їхня значимість все зростає. Не враховувати їх уже неможливо.

Необхідність коректування традиційних поглядів на напрямки й шляхи розвитку вітчизняних підприємств визначається наступної.

1. В умовах відсутності дефіциту й гострої конкуренції виробників безглуздо випускати продукцію навіть ефективну у виробництві й технічно зроблену, але яка не відповідає потребам і запитам споживачів, достоїнства якої ніхто за межами підприємства-виробника не оцінив.

2. Як показує досвід закордонних і вітчизняних виробників, спроби шукати шляхи розвитку тільки за рахунок зниження витрат виробництва й просування на ринку традиційної, часто застарілої продукції є безперспективними й приведуть до значних збитків або банкрутства.

3. Прискорення темпів НТП приводить до швидкого відновлення асортиментів продукції.

4. Зниження цін з метою підвищення конкурентноздатності (особливо застосування агресивних цінових стратегій) здатно підштовхнути конкурентів до різким відповідних шагамір, на які адекватної відповіді може й не бути.

5. Процеси, що відбуваються в економіці України, ринкової трансформації викликають різкі зміни потреб і запитів споживачів, спостерігається різкий ріст диференціації запитів, що викликаний розшаруванням споживачів за рівнем доходів. А це, у свою чергу, приводить до зростання спеціалізації й зниженню серійності виробництва багатьох товарів.

6. Спостерігаються різкі зміни пропорцій між витратами на виробництво продукції й витратами на її збут на користь останніх, і ця тенденція все підсилюється.

5. Підприємницькі структури розвинених в економічних відносинах країн усе більше переходять на інноваційний шлях розвитку, частка інновацій (нових технологій, нових продуктів, способів їхньої реалізації, організації їхнього виробництва й збуту) у загальному обсязі одержуваного прибутку неухильно зростає.

В таких умовах однієї з основних складових тривалого виживання й розвитку вітчизняних підприємств стає здатність запропонувати, розробити, зробити, вивести на ринок і просувати на ньому високоякісні товари, що володіють новими споживчими властивостями, товари, орієнтовані на задоволення існуючих потреб, але новими, нетрадиційними способами, або ж товари, які призначені для задоволення нових (у тому числі принципово нових) потреб (у ряді випадків ці потреби цілеспрямовано формують). В ідеалі це повинен бути не просто товар, а комплекс (товар з підкріпленням по Ф. Котлеру), що включає товар, передпродажний і послепродажный сервіс, консультації й навчання споживача (в основному для технічно складних або принципово нових виробів), гарантії заміни товару або навіть повернення товару виробникові (продавцеві) і багато чого іншого.

Організація виробничого процесу на будь-якому підприємстві пов'язана з рішенням великої кількості технічних, організаційних, економічних, соціальних, фінансових і господарських питань. Постійна зміна кількісних й якісних різноманітних факторів виробництва обумовлює високу трудомісткість перетворення інформації, управлінських робіт, внаслідок чого знижуються точність й оперативність управлінських рішень, які часто приймаються на основі неповної, неточної або суперечливої інформації, або по многим, часто суперечливим, критеріям. Це приводить до відчутних втрат на виробництві, оскільки вибір оптимального рішення в умовах ручної праці досить скрутний.

Крім того, оскільки підприємство є відкритою системою, управляти їм тільки на основі внутрішньої інформації неможливо. Підприємство тісно пов'язане із зовнішнім середовищем, з якого воно постійно одержує інформацію, обсяги якої величезні.

Все це вимагає обробки величезних інформаційних масивів: пошуку потрібної інформації, її систематизації й аналізу, оперативного виконання складних технічних й економічних розрахунків. Полегшити цей процес можна шляхом широкого використання комп'ютерних інформаційних систем і комп'ютерних технологій.

Автоматизація керування на базі застосування сучасної обчислювальної техніки, комп'ютерних технологій, економіко-математичних методів дозволяє оптимизировать управлінські рішення, а в окремих випадках і весь їхній комплекс, оперативно управляти виробництвом і збутом, переробляти величезні масиви інформації. Використовуючи комп'ютерні інформаційні системи й технології, можна оперативно проаналізувати кілька можливих варіантів розробки, організації виробництва й просування на ринку виробів, підібрати ділових партнерів (постачальників, торговельних і збутових посередників, інвесторів і т.п.), співробітництво з якими принесе найбільші доходи при прийнятному рівні ризику, «програти» варіанти різних сценаріїв розвитку подій на ринку й розробити оптимальну стратегію поводження.

З іншого боку, використання комп'ютерних технологій обробки інформації дозволить налагодити строгий облік і контроль за ходом виробничо-збутової й фінансової діяльності підприємства, витратою матеріальних і ресурсів, енергії, фінансів і т.д., що, у свою чергу, дозволить оптимизировать керування матеріальними ресурсами, використати їх з максимальною вигодою.