7.2. Напрямки виробництва інформаційних товарів

В 2000 році людство перейшло не тільки рубіж між двома тисячоріччями. Це стало подією також в економіці. Обсяг продажів інтелектуального продукту у світовій торгівлі зрівнявся з вартістю товарної маси. Реально ж частка інформаційних товарів ще більше, адже роль інформації навіть у виготовленні товарів, що мають матеріальну форму, підвищується з кожним роком. За деякими оцінками, витрати на інформацію становлять три чверті від прибавочної вартості сучасної продукції (Марчук, 2001). У новій економіці все більше продають і купують не речовину й енергію, а інформацію, сконцентровану знанням і працею людини у виробах і послугах.

Не ставлячи мети докладного аналізу всіх подібних товарів, торкнемося лише деяких позицій із цього умовного списку.

1.Виробництво комп'ютерів і засобів обробки інформації. До числа даної продукції ставляться як безпосередньо самі комп'ютери, так і численні види встаткування, що забезпечує виконання комп'ютерною технікою всіх прямих і допоміжних функцій (пристрій фіксації, відтворення й обробка інформації: сканери, принтери, пло-теры, а також засоби, що забезпечують створення комп'ютерних мереж, наприклад модеми й ін.). І, природно, сюди ж варто віднести різні види носіїв інформації (дискети, Сб-диски й ін.).

2.Програмні продукти (software).

3.Інтернет - послуги.

4.Наукомістка продукція. Як відомо, у виробництві будь-якого виду ресурсу використаються матеріали, енергія, праця працюючих і продукт, витрати на який проходять по статті «дослідження й розробки», тобто результати наукової діяльності. Вони можуть бути отримані працею працюючих на даному підприємстві або куплені у формі наукової документації або прав на інтелектуальну власність. Ті види товарів, у яких витрати на наукові дослідження й інформацію перевищують витрати на інші виробничі фактори, прийнято називати наукомісткими.

5.Патентно-ліцензійна продукція. Крім очевидного впливу на конкурентноздатність наукомістких галузей промисловості, інформаційні ресурси роблять вирішальний вплив і на таку важливу в економічних і політичних відносинах статтю зовнішньої торгівлі, який є патентно-ліцензійний баланс. Так званий «невидимий експорт» служить одним з визначальних показників поточного рівня «технологічного відриву». Розуміння тієї обставини, що життєздатність національної економіки тепер у значній мірі залежить від якості й масштабів використання нею науки й техніки, викликало до життя зіставлення технологічних потенціалів держав і відповідно проблему «технологічного відриву». Цей відрив сьогодні має для дипломата таке ж значення, яке кілька поколінь назад мало зіставлення чисельності армій.

6.«Виробництво розумів». Науковий потенціал - головний ресурс інформаційної економіки. Основним носієм цього потенціалу є людина. Це його знаннями, навичками, волею, переконаннями, спрямованістю створюються матеріальні й інформаційні цінності. Саме ці якості передбачаються в короткому формулюванні «виробництво розумів».

7.Традиційно сильними обґрунтовано вважаються технології шкільного й університетського утворення (включаючи виробництво навчального матеріалу). При державній підтримці, а також адекватній системі економічного механізму (податкових, кредитних інструментів) дана сфера діяльності могла б скласти значну статтю національного експорту.

8.Управлінські технології.

9.Виробництво й використання штучного інтелекту. 10.Посередницька діяльність в економіці.

11.Комунікаційні послуги.

Наведені приклади переконливо підтверджують той факт, що в сучасному світі інформаційні фактори стають основою суспільного виробництва, займаючи провідної позиції у всіх ключових компонентах економічної системи. Інформація стає основою засобів виробництва, визначаючи хід виробничих процесів, контролюючи основні його етапи й компоненти, включаючи забезпечення самої людини на виробництві й у побуті. Інформація усе більше займає місце предметів праці, тому що в провідних країнах частка витрат, пов'язаних з інформаційними факторами, становить більше половини загальних виробничих витрат. І, нарешті, що випускає продукція підприємств усе більше знаходить форму інформаційних товарів і послуг.

7.3. Захист інформаційних засобів й охорона прав власності

Надзвичайно важливою й складною проблемою є охорона прав використання інформаційних засобів виробництва. Проблема полягає в тому, що, на відміну від матеріальних засобів виробництва, вони не можуть відчужуватися фізично. Право власності на інформаційні засоби в більшості випадків не може бути забезпечено матеріальним інструментарієм.

Інформаційні засоби виробництва не мають властивостей своїх матеріальних аналогів Провідну роль у захисті прав власності на інформаційні засоби виробництва грають самі інформаційні засоби. Якщо матеріальні засоби при цьому й застосовуються, вони відіграють допоміжну роль. Серед основних методів захисту прав власності на використання інформаційних засобів можна виділити:

• правові механізми (включають законодавчу основу, контроль за виконанням, санкції й ін.);

• організаційні методи (зокрема, створення організаційної системи підтримки режиму технологічних або комерційних секретів, ретельний підбор персоналу);

• матеріальні (конструктивні заходи захисту від диверсій й ін.);

• матеріалізовані засоби ідентифікації як самих засобів виробництва, так і випускає продукции, що (наприклад, товарні знаки); тут матеріальні інструменти (різні ступені захисту) відіграють допоміжну роль, основну ж виконує інформація;

• інформаційні (захист від несанкціонованого доступу до комп'ютерної системи);

• моральні принципи суспільства.

Ефективна система захисту інтелектуальної власності стає одним з визначальних напрямків політики міжнародної інтеграції економіки України. 17 листопада 1999 року Україна приєдналася до Паризької конвенції про охорону промислової власності, а 1 червня 2000 року ратифікувала Мадридську угоду про міжнародну класифікацію товарів і послуг. Незважаючи на безумовний прогрес у створенні системи захисту інтелектуальної власності, внутрішнє законодавство не в повному обсязі забезпечує захист і стимулювання створення національної інтелектуальної власності.

Інтелектуальна власність - виключні права на використання в комерційних цілях продукції творчої діяльності (літературних, художніх, наукових добутків, винаходів, промислових зразків, товарних знаків й ін.) (Юридичний, 1992).

Захист від інформаційного впливу й інформаційні засоби захисту. Окремою проблемою є захист схоронності (наприклад, від ушкодження або руйнування) матеріальних й інформаційних систем, а також формування інформаційних засобів захисту. У кожному із цих випадків інформація може виступати й у ролі об'єкта захисту, і робітника інструмента.

Таким чином, в окремі підгрупи можна виділити:

• засоби захисту від інформаційного впливу;

• інформаційні засоби захисту. Це не те саме.

Засоби захисту від інформаційного впливу припускають попередження будь-якого виду впливу (найчастіше все-таки інформаційного), що може зруйнувати саме інформаційний код організації системи. Для суспільних систем таку небезпеку представляє інформаційна агресія, що порушує або спотворює порядок (традиції, дисципліну) функціонування системи. Для біологічних систем джерелом подібного впливу є віруси. Вторгаючись у клітку, вони руйнують інформаційну програму підтримки гомеостазу організму, викликаючи наслідку, називані хворобою. Характерно, що це дуже нагадує вірусне «інфікування» комп'ютерів з подібними наслідками.

Інформаційні засоби захисту, навпаки, використають інформацію як засіб захисту від різних видів впливу. Найчастіше подібний захист будується на інструментах відлякування або відчуження. У тварин це можуть бути мітки або отпугивающие сигнали, що випускають у зовнішнє середовище. У людини подібні функції виконують різні види зброї, будь-які форми демонстрації сили. Та ж роль - у культурних, релігійних і соціально-психологічних бар'єрів, що перешкоджають проникненню (експансії) далекої культури або ідеології (Почепцов, 2000).

Інформаційна економіка заснована на принципово нових організаційних принципах й економічних відносинах. Інформаційні фактори - якісно, що відрізняються компоненти, виробничої системи, що вимагають принципово нових знань і світогляду працівників сфер виробництва й споживання. Тільки володіння цими компонентами дозволяє займати лідируючі позиції як окремим підприємствам, так і національним економікам.

Питання до глави

1. Як можуть класифікуватися товари залежно від сутнісної природи реалізації?

2. Як класифікуються інформаційні продукти по виконуваних функціях?

3. Основні напрямки виробництва інформаційних товарів.

4.У чому суть «виробництва розумів»?

5.Що таке охорона прав використання?

6.Методи захисту інформаційних засобів.

Частина3. ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ ПІДПРИЄМСТВ