2. 6. Тенденції і закономірності сучасної банківської конкуренції

1. Універсалізація банківської діяльності.

2. Лібералізація державного регулювання банківського бізнесу.

3. Розширення територіальної сфери діяльності банків.

4. В якості конкурентів комерційних банків все частіше виступають не тільки інші банки, але й парабанки і нефінансові організації.

5. Внутрігалузева конкуренція носить переважно видовий характер.

6. Банківські послуги в певній мірі можуть замінювати одна одну, але не мають конкурентноздатних зовнішніх небанківських замінників.

7. Зростання ролі нецінової конкуренції.

8. Банківські ринки є ринками диференційованої олігополії, що дає широкі можливості для координації і погодження ринкової політики.

9. Глобалізація банківської конкуренції.

3. 1. Система маркетингової інформації.

Інформація – це дані, які відібрані та розсортовані в залежності від певних цілей. З метою збору та аналізу інформації комерційні банки формують маркетингову інформаційну систему (МІС).

Інформація за походженням буває двох видів:

• первинна, яку отримують безпосередньо з ринку на основі використання певних методів збору інформації;

• вторинна, яка подається в опрацьованому виді.

Завдання маркетингової інформаційної системи:

• збирання; перевірка; обробка; аналіз, зберігання,

• розподіл і передача даних, які необхідні для прийняття обґрунтованих управлінських рішень.

Користувачами продукту маркетингової інформаційної системи виступають:

• менеджери банку;

• інші підрозділи банку;

• зовнішні споживачі, яким постачається інформація у рекламних цілях та з метою забезпечення відкритості і підзвітності банку.

Система маркетингової інформації повинна забезпечувати:

• поточну маркетингову інформацію для прийняття довгострокових управлінських рішень;

• поточну маркетингову інформацію для прийняття тактичних рішень;

• поточну маркетингову інформацію для вирішення разових завдань.

Алгоритм побудови МІС може передбачати такі етапи:

• Аналіз загальної ситуації.

• Класифікація інформації (характеристика інформації і відповідність національних і зарубіжних показників).

• Сегментування користувачів інформації.

• Розробка анкет і методики опитування.

• Аналіз наявної інформації(в банку, пресі, Інтернеті, тиражовані бази даних, узагальнення, порівняння тощо).

• Аналіз необхідної додаткової інформації і оцінка складності її збору.

• Проектування системи збору інформації (схема збору, аналіз ризиків, вибір партнерів, схема розповсюдження інформації, структура бази даних).

• Розробка програми збору і аналізу інформації.

МіС складається з:

• систем внутрішньої звітності,

• збору зовнішньої інформації,

• маркетингових досліджень

• аналізу інформації.

Система збору зовнішньої інформації

• пошук, узагальнення і надання оперативних даних про стан маркетингового середовища банку.

Передбачає необхідність створення окремих підсистем інформації про конкурентів, існуючих і потенційних клієнтів, контактні аудиторії і інших суб’єктів ринкового середовища.

Система маркетингових досліджень створюється для збору, узагальнення, аналізу і представлення необхідних даних в умовах конкретної маркетингової ситуації, що склалася.

Етапи СМД:

• виявлення проблем і формулювання цілей дослідження;

• відбір джерел інформації;

• збір інформації;

• аналіз зібраної інформації;

• представлення результатів дослідження.

Система аналізу інформації

• передбачає обробку наявної інформації, що дозволяє зробити висновки з проблеми, що вивчається, і намітити основні напрями дій по її вирішенню.

У системі аналізу маркетингової інформації виділяють:

• статистичний банк, що містить пакет основних статистичних методик і технічних прийомів обробки інформації,

• банк моделей, призначений для сприяння ухваленню оптимальних рішень.

Система внутрішньої звітності

• дає можливість акумуляції і пошуку необхідної інформації в процесі діяльності банку,

• характеризує банк з погляду його внутрішнього стану справ,

• виникає в результаті діяльності банку і постійно змінюється у зв'язку з нею,

• повинна бути направлена на повне віддзеркалення поточної ділової інформації, а також видачу оперативних відомостей,

• вимагає наявності автоматизованих систем збору і представлення даних, а також впровадження новітніх інформаційних технологій і інформаційних мереж.

Джерела внутрішньої інформації :

• внутрішні банківські документи (посадові інструкції, положення банку, службові записки, протоколи зборів, нарад, накази, розпорядження і т.д.);

• статистична звітність;

• бухгалтерська звітність;

• звіти по кредитуванню;

• звіти галузевих/регіональних керівників;

• результати внутрішніх досліджень;

• акти ревізій і перевірок;

• різного роду довідки, наприклад, про тимчасове використання вилучених із обороту цінностей і т.п.

Джерела інформації про конкурентів:

• Річні звіти;

• Історія банків і компаній;

• Доповіді і виступи керівництва конкуруючих організацій;

• Література про продукти / послуги конкурентів;

• Газети і журнали банків;

• Реклама;

• Банківські довідники;

• Фінансова преса;

• Національна і міжнародна преса;

• Службовці і керівники відділень;

• Клієнти;

• Постачальники;

• Професійні консультанти;

• Доповіді біржових брокерів;

• Контакти з банківськими асоціаціями і суспільствами;

• Аналіз послуг, що надаються конкурентами;

• Нові службовці, що працювали раніше у конкурентів;

• Службовці організацій-конкурентів, що знаходяться на пенсії;

• Комерційна розвідка .

Методологія збору інформації включає такі етапи:

• Формулювання завдання.

• Вироблення концепції і методики збирання даних.

• Збирання даних.

• Опрацювання і аналіз отриманих даних.

• Представлення отриманих результатів.

Збір даних здійснюється за допомогою анкет. Інформацію для їх заповнення збирають шляхом вимірювання.

• Вимірювання – це визначення кількісної міри або щільності певної характеристики, яка є об’єктом дослідження за допомогою різних шкал вимірювання.

Існують чотири характеристики шкали:

• Опис - це використання єдиного дескриптора для кожної градації шкали (так - ні, згоден-не згоден, інформація про вік, стать).

• Порядок- характеризує відносний розмір дескриптора (більше ніж, менше ніж, дорівнює).

• Відстань- використовується, якщо відома абсолютна різниця між дескрипторами, яка може бути виражена в кількісних одиницях. Якщо існує відстань, існує і порядок.

Шкала має початкову точку, якщо в неї є один єдиний початок, або нульова точка.Кожна наступна характеристика шкали будується на попередній. Тому опис є найбільш базовою характеристикою будь-якої шкали. Якщо шкала має відстань, то вона містить порядок і опис.

Виділяють чотири рівні виміру, які характеризують тип шкали вимірювань:

• шкала найменувань;

• шкала порядку;

• інтервальна шкала; - шкала відносин.

Шкала найменувань визначає відносини рівності між об’єктами.

Містить тільки характеристику опису і встановлює відповідність до об’єктів, що описуються і тільки назву без ніяких кількісних характеристик (вкажіть стать, виберіть тип банків, яким ви довіряєте найбільше).

Шкала порядку дозволяє ранжувати респондентів, або їх відповіді.

Ця шкала вказує на відносну різницю між об’єктами (наявний перелік банків розмістити за ступенем довіри до них).

Шкала інтервалів має рівномірний характер і визначає ступінь згоди респондента з тим чи іншим твердженням.

Шкала відносин має нульову (або початкову) точку (вказати вік, вказати кількість і види банківських послуг, якими користувався респондент за останній місяць).