6.4. Державне регулювання цінової політики комерційних банків
Вплив держави на цінову політику комерційного банку може здійснюватись за допомогою наступних методів.
1. Методи прямого встановлення ціни на банківські послуги
2. Методи параметричного ціноутворення
3. Інструменти грошово-кредитної політики центрального банку, до яких належить:
Облікова ставка центрального банку.
Рівень обов'язкових мінімальних резервів.
Операції на відкритому ринку - купівля-продаж державою цінних паперів і іноземної валюти.
4. Методи бюджетно-фіскальної політики
6.5. Особливості і тенденції цінової політики у сфері банківського бізнесу
В ціновій політиці сучасних банків реально простежується тенденція ускладнення підрахунку кінцевої ціни на банківську послугу. Кожний банк прагне розробити такі прийоми і методи цінової політики, використання яких покликане створити у клієнта перше враження про відносно нижчий рівень цін на необхідні йому послуги в даному банку.
Ускладнення підрахунку кінцевої ціни на банківські продукти затрудняє і часто робить неможливим порівняння цін на однотипні послуги в різних банках, тому відомі приклади обмеження державою таких методів цінової маніпуляції банків.
7.1. Суть і значення збутової політики банків. Типи орієнтації збуту.
Збутова політика комерційного банку переслідує ціль запропонувати певні банківські послуги певним клієнтам в необхідний час і в необхідному місці.
Збутовий інструментарій комерційного банку можна аналізувати у різних площинах у розрізі наступних критеріїв:
Які послуги пропонувати в даний момент часу і які можуть бути запропоновані в майбутньому?
За якою ціною можуть бути запропоновані послуги і які можливості цінової диференціації?
Де і через який канал збуту доцільно доводити послугу до споживача?
Чи будуть можливі поєднання різних каналів збуту?
Які будуть часові параметри процесу реалізації банківських продуктів?
Останній критерій має три складові елементи:
1. Час комунікаційних відносин - відрізок часу протягом якого клієнт буде користуватися певною послугою.
2. Час доставки банківського продукту, як відрізок часу від моменту виникнення потреби у певній послузі і звернення в банк до початку користування нею.
3. Час можливих контактів клієнта з установою банку, який насамперед визначається тривалістю щоденного обслуговування клієнтів та кількістю робочих днів банку.
В ринковій економіці може застосовуватися як пряма, так і непряма система збуту.
Залежно від рівня централізації збуту банківських послуг виділяють два типи орієнтації збуту:
реалізація банківських послуг через філіали;
реалізація банківських послуг через головні офіси банків.
Основні чинники вибору типу орієнтації збуту:
організаційна структура і методи управління банком;
характер і масштаби послуг, що надаються;
тип клієнтів банку;
рівень кваліфікації персоналу у філіалах;
організаційні, фінансові і матеріально-технічні можливості філіалів.