31. Засновник ліберальної економічної теорії в сша. Г.Ч. Кері.

Американський варіант теорії гармонії інтересів виклав Генрі Чарлз Кері (1793—1879). На відміну від Ф. Бастіа він пов'язував її із захистом протекціонізму, який відповідав потребам ще не зміцнілої промисловості США. Згідно із законом розподілу Г. Ч. Кері частка робітника у вартості (національному продукті) завдяки зростанню продуктивності праці та примноженню капіталу збільшується не тільки абсолютно, а й відносно, а частка капіталістів, абсолютно збільшуючись, відносно падає.

Звідси випливає справжня гармонія інтересів усіх класів суспільства. Г. Ч. Кері довів, що з розвитком капіталізму цінність праці збільшується. Всесвітня "гармонія націй", яку проповідував учений, передбачала органічне поєднання землеробства з промисловими мануфактурами та обмеження діяльності монополій.

Як бачимо, класичне економічне вчення не вичерпується грандіозною постаттю А. Сміта; воно представлене плеядою економістів, які пропагували, доповнювали й розвивали теорію "великого Майстра".

Вони своєрідно трактували економічні категорії, по-різному визначали предмет і завдання політичної економії, рушійні сили й закони економічного розвитку, досліджували актуальні економічні проблеми (кризи, безробіття, соціальну нерівність), внутрішню та зовнішню економічну політику, що забезпечувало справжню полеміку й дискусійність економічної науки. Об'єднує "смітіанців" беззастережна віра в прогресивність капіталістичного ринкового устрою, в існування потенційних можливостей його еволюційного розвитку, у переваги ліберальної економічної політики, яка базується на дійових ринкових механізмах.

32. Історичні умови зародження і початок формування марксистської політекономії.

Марксизм виник у 40-х роках ХІХ ст. як напрям класичної політекономії. Засновники марксизму К.Маркс та Ф.Енгельс були сучасниками і свідками утвердження капіталістичних відносин, розвитку глибоких криз, загострення суспільних суперечностей, прояви яких були заворушення, повстання, соціальні потрясіння так, 1825 р. в Англії став початком пори криз, банкрутств та збільшення безробіття на тлі бурхливого росту промисловості.

Робочий клас, що повністю залежав від успішного розвитку капіталістичного виробництва, бо не мав інших засобів до існування, крім праці, чутливо реагував на похибки свого становища. Почалось формування профспілок, які розгортають широкомасштабну боротьбу за економічні інтереси робочого класу.

1936 р. в Англії виникає чартистський рух, що проіснував близько чверті століття. Його організованість, масовість, економічні та, головне, політичні гасла свідчили про те, що у суспільстві народжується нова могутня сила. Повстання сілезьких ткачів 1844 р. розпочався новий напрям у робочому русі. Постало питання про теоретичне обґрунтування революційної боротьби.

Революція 1848 р., коли паризькі робітники вийшли на барикади з буржуазно-ліберальними гаслами, післяреволюційні події підготували нові підходи до визначення мети боротьби робочого класу за свої права.

К.Маркс і Ф.Енгельс розпочинали свою діяльність як революційні демократи й теоретики революційної боротьби, але згодом створили власну теоретичну систему, яка охопила всі соціальні науки.

Теоретичними джерелами марксизму, крім класичної англійської політекономії, були німецька філософія і французький утопічний соціалізм.

Традиційно вважається, що велике значення в теорії Маркса мають 3 наступних положення:      вчення про додаткової вартості (політична економія капіталізму),      матеріалістичне розуміння історії (історичний матеріалізм),      вчення про диктатуру пролетаріату (див. також: Науковий комунізм). У 40-х роках XIX століття класова боротьба між пролетаріатом і буржуазією виступила на перший план у найбільш розвинених країнах Європи (повстання ліонських ткачів у 1831 і 1834, підйом руху англійських чартистів в середині 30-х - початку 50-х рр.., Повстання ткачів в Сілезії в 1844). У цей період німецькі мислителі К. Маркс і Ф. Енгельс навесні 1847 прилучилися до таємного пропагандистського товариства «Союз комуністів», організованому німецькими емігрантами, з якими Маркс познайомився у Лондоні.