Змістовий модуль №9. Демографічне прогнозування

План

1. Поняття і види демографічних прогнозів.

2. Методи демографічного прогнозування.

3. Прогнозування смертності і народжуваності.

Питання для самостійного вивчення:

4. Демографічне прогнозування як передбачення, моделювання і перспективний аналіз.

5. Прогнозування чисельності населення світу і України.

Література: Л – 3, стр. 229 – 235, 244 – 251.

1. Поняття і види демографічних прогнозів

Спроби передбачення майбутньої чисельності населення були вжиті у часи Стародавньої Греції і Стародавнього Риму. Зараз демографічні прогнози є невід’ємною частиною управління державою і приватним бізнесом. Використання електронної техніки і розквіт математично-статистичного моделювання, безумовно, були факторами росту ролі демографічних прогнозів.

Демографічний прогноз – це обґрунтоване передбачення головних параметрів руху населення і майбутньої демографічної ситуації: чисельності, статевовікової, сімейної і інших структур населення, процесів природного, механічного і соціального руху населення.

Прогноз базується на певних гіпотезах відносно демографічних процесів і соціально-економічних умов життя населення. Однак сам термін «прогнозування населення» має декілька тлумачень. Різні класифікації прогнозів існують із-за різних методів прогнозування, контингентів прогнозів (чисельність всього населення або його структурних груп), часу, на який оцінюють майбутнє, тощо.

У залежності від широти регіону перспективні розрахунки можуть здійснюватись:

• для Земної кулі в цілому;

• для окремих контингентів, країн, регіонів, етносів.

З точки зору часу прогнози, як правило, ділять на:

• короткострокові;

• середньострокові;

• довгострокові.

Короткострокові прогнози здійснюються, як правило, на межпереписний період і стосуються чисельності і статевовікової структури населення країни і її регіонів. Період упередження складає до п’яти років.

Середньострокові прогнози здійснюються на перспективу тривалістю 20 – 30 років, або іноді на 10- або 15-річний період і стосуються лише загальної чисельності населення і її регіонів.

Довгострокові прогнози складаються на період, який дорівнює 50 – 100 рокам (20 – 30 рокам), і стосуються лише загальної чисельності країни.

Універсальних обґрунтованих критеріїв визначення оптимального горизонту прогнозування не існує. Демографічні явища характеризуються повільною змінністю. Тому найбільш точними прогнозами вважаються 5 – 10-річні. Зміни у рівнях народжуваності, що доведено емпірично, можуть відбутися, коли молодше покоління досягне дітородного віку. Практично це спостерігається кожні 25 – 26 років, що дорівнює довжині покоління (середньому віку матері при народженні дітей). Тенденції зміни смертності ще стабільніші. На відміну від процесів природного руху, міграції є більш мінливими, з більш короткими циклами змін, і переважно вони складають основну проблему прогнозування.

При розробці гіпотез на короткий час частіше за все прогнозні показники беруть незмінними. Однак при прогнозуванні на середньострокову і віддалену перспективу гіпотеза про незмінність відтворення населення може дати великі помилки, або взагалі оказатися невірною. Щобм цього уникнути, прогнозист мусить враховувати структурні фактори, що викликані так званими процесами компенсації і амортизації.

Процес компенсації проявляється у тому, що у результаті певних зовнішніх факторів, які протягом тривалого часу заважають здійсненню певних демографічних подій (як правило, народжуваності і шлюбності). В населенні поступово зростає частка людей, у яких ці події в принципі можливі. Потім, коли зовнішня перешкода зникає, такі події відбуваються відразу у безлічі людей, і відповідний показник різко зростає. Через певний час зі зменшенням контингенту осіб, у яких була можлива ця подія, показник знову зменшується.

Саме так, у результаті компенсації відбувається різку зростання шлюбності і народжуваності після закінчення тривалих війн, економічних криз тощо. У цей період відбуваються одруження, які при нормальних умовах були б розподілені протягом всього періоду років, що були охоплені війною, економічною кризою тощо; народжується багато дітей як у нових родинах, так і у тих, що існували до війни, але народження цих дітей були відкладені на післявоєнний (післякризовий) період. Після ж закінчення певного часу показники шлюбності і народжуваності повертаються до норми.

Після короткострокової, шпилеподібної компенсації наступає довгостроковий процес (на строк, який дорівнює довжині двох і більше поколінь), період амортизаційних хвиль.

Якщо з якогось моменту помітно збільшилась народжуваність, то внаслідок цього з часом у населенні збільшується частка дітей, що веде за собою зменшення загального коефіцієнту народжуваності. Пізніше, коли діти, що народилися у компенсаційний період, самі досягнуть дітородного віку, знову можна буде спостерігати зростання народжуваності, що знову приведе до збільшення питомої ваги дітей. Таким чином, значне зростання народжуваності визиває її тривалі хвилеподібні коливання. Цей приклад ілюструє згаданий процес амортизації.

Явища компенсації і амортизації спостерігалися в Україні після Великої Вітчизняної війни. Зараз в Україні також можлива післякризова компенсація, зв’язана з переходом економіки країни до ринкових відносин, яку треба враховувати при прогнозуванні народжуваності.

З точки зору методології прогнозів, а саме використання математично-статистичних методів у прогнозуванні, найбільш розвернену схему типологізації прогнозів представив А.Боярський.

З технічної точки зору всі методи прогнозування можна розділити на:

• екстраполяційні;

• експертні (евристичні);

• аналогові.

Екстраполяційні методи використовують засоби графіки і математичні функції (лінійні, параболічні, логістичні криві тощо).

Експертні (евристичні) методи базуються на компетентності і досвіді прогнозиста (експерта), його фантазії і здоровому глузді.

Аналогові методи основані на тому, що майбутня траєкторія розвитку одного об’єкту дорівнюється до минулої динаміки іншого об’єкту, який перебуває на більш високому ступеню розвитку.

Всі ці методи спираються тільки на досвід минулого.

Прогнози населення можна також розглядати ще і за такими видами:

• екстраполяційні прогнози, у яких враховуються тенденції минулого і на цій основі робиться припущення про переймання їх у майбутньому;

• концептуальні прогнози, які обґрунтовують бажану траєкторію демографічного розвитку і ту систему заходів, при реалізації якої даний розвиток можливий.

Концептуальні прогнози потребують розробки гіпотез про нову форму кривої, її теоретичного обґрунтування, тоді як екстраполяційні прогнози базуються тільки на емпіричних кривих.