Лекція №1

Змістовий модуль №1. Демографія як галузь знань про населення

План

1. Предмет демографії, її основні категорії.

2. Методологічні основи демографії.

Питання для самостійного вивчення:

3. Сучасні демографічні проблеми світу в цілому і України зокрема.

4. Міжпредметні зв’язки демографії.

Література: Л - 4, стр. 8 – 11; Л – 3, стр. 22 – 23

Змістовий модуль № 2. Джерела даних про населення

План

1. Переписи населення. Категорії населення при переписах.

2. Поточний облік природного та механічного руху населення.

Питання для самостійного вивчення:

3. Вибіркові обстеження населення.

4. Списки та реєстри населення.

Література: Л - 4, стр. 109 – 110; Л – 3, стр. 43 – 46, 48 – 50

Змістовий модуль №1. Демографія як галузь знань про населення

1. Предмет демографії, її основні категорії

Демографія належить до наук, які вивчають народонаселення.

Під народонаселенням або населенням в демографії розуміють сукупність людей, які проживать на певній території (від усієї земної кулі до маленького району).

Демографія – це наука, яка вивчає закономірності відтворення населення. Під відтворенням населення мають постійне оновлення населення внаслідок природного руху (народжень та смертей), механічного руху (міграцій – переміщення людей з однієї території на іншу) і соціального руху ( переходу людей з одних станів у інші).

Предметом демографії є відтворення населення як процес безперервного поповнення його чисельності і структури в ході заміни одного покоління іншим і закони, які їм управляють.

Слово «демографія» утворено від грецьких демос – народ і графо – пишу, тобто може бути перекладено як народоопис. Уперше термін «демографія» для позначення науки використав французький вчений А. Гійяр у роботі «Елементи статистики людини, або порівняльна демографія»(1855 рік). У 1871 році німецький статистик Е. Енгель запропонував розрізняти дисципліни «демологію» (демос і логос) і «демографію». За його думкою, перша з них має розкривати сутність процесів, які відбуваються з населенням, а друга – тільки описувати їх. Проте такий розподіл не було схвалено, і за всією наукою закріпилася назва «демографія». Іноді демологією називають одну з галузей демографічної науки – теоретичну демографію.

Більш широко у ХІХ сторіччі при вивченні населення застосовували термін «статистика населення». Демографія дійсно народжувалася на базі статистики і лише потім у результаті спеціалізації булла виокремлена у самостійну науку. Що ж стосується статистики населення (або демографічної статистики), то зараз так називають окрему галузь знань, яка одночасно є частиною демографії і статистики. Втім, під демографічною статистикою часто розуміють саму сукупність чисельних даних про населення і демографічні процеси, а іноді і практичну діяльність щодо збора, обробки і аналіза даних про населення.

Як самостійна наука демографія оформилася у другій половині ХІХ в., хоча її зародження відбулося значно раніше. Провістником демографії вважають Дж. Граунта, автора книги «Природні і політичні спостереження, зроблені за бюллетенями смертності» (Лондон, 1662 р.). Він упершее зробив глибокий науковий аналіз, який дозволив йому визначити деякі біологічні і соціально-економічні фактори смертності. Крім того, на основі статистичного матеріалу він виявив ряд демографічних закономірностей, таких, наприклад, як співвідношення хлопчиків та дівчаток серед немовлят, частку чоловіків та жінок у населенні, рівень вікової смертності, розбіжності показників смертності у містах і сільській місцевості. Він першим склав таблиці смертності. Дослідження Граунта продовжив його друг і послідовник У. Петті, засновник школи так званих політичних арифметиків. Найбільш відомими дослідниками населення у ХVII – XVIII вв. були Е.Галлей та І. Зюззмільх. У Росії першим до демографічних сюжетів звернувся М.В. Ломоносов. Дослідження населення в Україні пов’язані з іменами К. Зіновцева, Г. Новицького, О. Ригельмана.

На межі XVII – XVIII вв. великий резонанс викликала книга англійського священика Мальтуса «Дослідження закону народонаселення», у якій автор висказав велику незапокоєність з приводу наявних тенденцій демографічного розвитку (невідповідність між можливостями росту населення, з одного боку, і наявними ресурсами – з іншого). Не зважаючи на спірність окремих положень концепції Мальтуса,його безсумнівною вагою є доказ залежності людини від довкілля. Залежності, яка безпосередньо витікає з потреб людини у засобах існування. Дуже важливим є те, що Мальтус звернув увагу дослідників і спільноти до показників зростання чисельності населення і можливості його регулювання. Його ідеї вплинули на розвиток науки про народонаселення у ХІХ сторіччі.

У ХІХ в. продовжувалося подальше накопичення емпіричних даних, були досягнуті великі успіхи у розвитку обліку населення і в аналізі різних статистичних матеріалів. Найбільшу зацікавленість науковців викликали показники смертності, тому що у той час вони дуже сильно варіювали. Почалося вивчення й інших демографічних процесів. Усе це призвело до того, що у другій половині ХІХ в. з’явилася потреба у розв’язанні деяких теоретичних проблем, зокрема розгорнулася дискусія про предмет демографії. Саме у цей період, як було сказано, була запропонована і назва цієї науки.

У ХХ віці , особливо у 2-й його половині інтерес до демографічних проблем різко збільшився. З одного боку, це було зумовлено пропагандою контролю над народжуваністю, з іншого – прийняттям у Франції, а пізніше і в інших країнах законів, що стимулюють народжуваність.

Широкий розмах отримали дослідження, метою яких було виявлення залежності демографічних характеристик від особливостей і рівня історичного розвитку. Визначилися відмінності природного відтворення населення у примітивних, доіндустріальних і індустріальних суспільствах, визначилися особливості демографічної поведінки міського і сільського населення.

З іноземних вчених-демографів, які плідно й ефективно працювали у ХХ віці, слід назвати Дж. Кейнса, А. Сові, Дж. Хакслі, Г. Тейлора, Р. Пресса та ін..

Ґрунтовні демографічні дослідження проводилися у радянські часи (О. Квіткин, А. Боярський, М. Птуха).

Сучасні центри демографічних досліджень в Україні зв’язані з Інститутом економіки НАН України (В, Стешенко, В. Піскунов, О. Хомра, Л. Чуйко), Радою по вивченню виробничих сил України (Е. Лібанова), Національним інститутом стратегічних досліджень (С. Пирожков), Інститутом економічного прогнозування НАН України (А, Ревенко).

Демографія у своїх дослідженнях використовує категорії статистики населення, основні з яких демографічна подія і демографічний процес. Демографічна подія – це подія, яка відбувається з однією людиною, але впливає на зміну чисельності та складу всього населення, відтворення його поколінь. Демографічними подіями є факти народження, смерті, шлюбу або його припинення. Сукупність таких подій формує відповідний демографічний процес. Демографічний процес як процес руху населення може набувати одну з трьох форм: природного руху, механічного руху, соціального руху.