2. Методологічні основи демографії

Як будь-яка інша наука, демографія має свій певний комплекс прийомів, до якого входять як загальнонаукові (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення і т. ін.) , так і спеціальні методи демографії та інших сполучених з нею наук.

Демографічні процеси ще з давніх часів були та залишаються одним з головних об’єктів використання статистичних методів. Як об’єкт дослідження населення має універсальну статистичну природу, оскільки є масовою сукупністю, у якій реалізується закон великих чисел, і формуються процеси випадкового характеру. Наприклад елемент випадковості притаманний шлюбності та розлучуваності, навіть смертності та народжуваності. Мета статистичного дослідження цих процесів – оцінювання їх обсягів, ступеню розповсюджування і прояву, визначення закономірностей розподілу, розвитку і взаємозв’язку. Для цього використовується система статистичних методів, які умовно діляться на три групи:

• методи екстенсивного аналізу, які визначають абсолютний розмір явищ і процесів, їх середній рівень, досліджує закономірності розподілу (структури і співвідношення, диференціації та концентрації), а також закономірності взаємозв’язку і розвитку;

• методи інтенсивного аналізу, які оцінюють ступінь розповсюдження і силу прояву демографічного процесу у певній сукупності населення. У їх основу покладено систему взаємозв’язаних відносних величин інтенсивності;

• методи моделювання, які дають можливість прогнозувати розвиток демографічних процесів, а також робити перспективні розрахунки чисельності населення (метод демографічних таблиць, метод умовного та реального поколінь тощо).

Метод демографічних таблиць - побудова теоретичної моделі процесу відтворення населення на основі таблиць, які містять імовірнісні показники.

Прикладом таких таблиць можуть бути таблиці смертності (дожиття) і середньої очікуваної тривалості життя, таблиці шлюбності та розлучуваності, а також таблиці плідності. В основу таких таблиць покладено імовірнісні показники зміни демографічного стану, які враховують режим вимирання населення, складання шлюбів, порядок народження наступної дитини тощо, який реально існує.

У свою чергу для побудови демографічних таблиць використовують методи:

• реального покоління - метод аналізу закономірностей відтворення одного покоління одночасно народжених людей протягом всього періоду їх існування;

• умовного покоління – метод аналізу закономірностей відтворення різних поколінь, які одночасно існують на певний момент часу або за короткий проміжок часу.

Оскільки метод реального покоління потребує накопичення даних про сукупність людей протягом їх сторічного існування, практичне застосування цього методу у побудові демографічних таблиць досить ускладнюється, а їх результати гублять свою актуальність. Як правило демографічні таблиці будуються методом умовного покоління. Таким чином наведені методи дозволяють досліджувати визначаючі параметри населення і закономірності його розвитку.

Розрізняють такі закони населення:

- закони відтворення населення;

- закони розміщення населення.

Основні закони відтворення населення: закон швидкої зміни поколінь (відповідає традиційному типу відтворення) і закон повільної зміни поколінь (відповідає сучасному типу відтворення).

Характерними ознаками традиційного типу відтворення є висока смертність населення і, відповідно, коротка тривалість життя, висока народжуваність, поступове і повільне зростання чисельності населення.

Сучасний тип відтворення характеризується протилежним напрямком указаних процесів і в результаті – уповільненням росту чисельності населення з переходом до нульового або від’ємного приросту.

Процес переходу віл одного типу відтворення до іншого називається демографічним переходом. Демографічний перехід від традиційного до сучасного типу відтворення у багатьох країнах набував загальні риси, тому розрізняють окремі види демографічного переходу: англійський, японо-мексиканський, французький.

В Україні демографічний перехід почався у 50 – 60 роки минулого сторіччя і вважається завершеним. Але у останні роки, внаслідок соціально-економічної кризи, значення деяких показників відповідали традиційному типу відтворення, зокрема, високий рівень загальної смертності, велика різниця у середній очікуваній тривалості життя чоловіків та жінок. Таким чином соціально-економічна криза в Україні супроводжується стабільною демографічною кризою, яка стала причиною депопуляції населення – процесу систематичного скорочення абсолютної чисельності населення.